ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
10 січня 2020 року м.Херсон Справа № 923/529/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35 Н, код ЄДРПОУ - 39968214)
до: Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35 А, код ЄДРПОУ 30769085)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784)
про стягнення 6 102 806 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Стрельцова Т.В., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 7 від 19.09.2014, ордер ХС № 80407 від 26.06.2019, довіреність від 26.06.2019;
від відповідача - не прибув;
від 3-ї особи - не прибув.
25.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" про стягнення 6102 806 грн. збитків, спричинених невиконанням зобов'язань за договором оренди № 15627 від 02.11.2015.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.07.2019 (суддя Закурін М.К.) відкрито провадження, розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.09.2019.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.09.2019 постановлено передати матеріали справи № 923/529/19 за виключною підсудністю для розгляду у межах провадження у справі № 923/701/16 про банкрутство ПАТ "Завод крупних електричних машин" .
Розпорядженням № 434 від 25.09.2019 в.о. керівника апарату суду у зв'язку з постановленням ухвали про передачу матеріалів справи №923/529/19 за виключною підсудністю для розгляду у межах провадження у справі № 923/701/16 про банкрутство ПАТ "Завод крупних електричних машин" справу призначено до повторного автоматизованого розподілу. Цим розподілом справу передано до провадження судді Немченко Л.М.
Судом встановлено, що у провадженні судді Немченко Л.М. знаходиться справа №923/701/16 за заявою Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до Приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин» про визнання банкрутом, у межах якої боржника ще не визнано банкрутом, таким чином справа №923/529/19 підлягає розгляду суддею, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство відповідача.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.09.2019 суддею Немченко Л.М. прийнято справу № 923/529/19 до свого провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Сбербанк" та призначено підготовче засідання на 15.10.2019.
Ухвалами Господарського суду Херсонської області від 15.10.2019, 29.10.2019, 06.11.2019 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладався. Ухвалою від 13.12.2019 розгляд справи призначено по суті.
Відповідач позовні вимоги визнав та пояснив, що не здійснив складання та реєстрування усіх податкових накладних за операціями послуг позивачу, у зв'язку із відсутністю бухгалтера на підприємстві.
Третя особа АТ "Сбербанк" просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не зазначає яким саме чином він цих реальних збитків зазнав. Також він зазначає, що заявник не демонструє готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати усі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст.3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".
Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).
Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 222 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд
02.11.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" та Приватним акціонерним товариством "Завод крупних електричних машин" був укладений договір оренди майна № 15627, відповідно до якого відповідач зобов'язувався надати позивачу у тимчасове платне користування обладнання, визначене в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору.
За цим договором в період з лютого 2016 року по жовтень 2018 року відповідач надав позивачу послуги з оренди обладнання на загальну суму 36 616 836,03 грн. (в т.ч. ПДВ 6102806,00 грн.), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг.
Проте, відповідач, порушуючи ст.201 ПК України, до цього часу не оформив податкові накладні на визначені вище операції постачання послуг та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши позивача права на внесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 6 102 806,00 грн.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом 5 цього Кодексу.
За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг за змістом п.187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно
до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.
Таким чином, вищезазначеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність таких елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У судовому засіданні досліджувалися вищезазначені складові.
Протиправна поведінка відповідача виражається у бездіяльності відповідача, яка полягала у не здійсненні ним складання та реєстрації податкових накладних за операціями постачання послуг позивачу, що є порушенням положень пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Розмір збитків для позивача складає суму 6 102 806,00 грн. Збитки для позивача полягають у тому що він був позбавлений права включити суми ПДВ в розмірі до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення свого податкового зобов'язання на цю суму і відповідно уникнути перерахування коштів до бюджету та/або отримати бюджетне відшкодування та/або зарахувати до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (в разі перевищення суми податкового кредиту за відповідний звітний (податковий) період над сумою податкових зобов'язань).
Відповідно до ст. 200.1 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до ст. 200.4 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Тобто, у разі, якби відповідач належним чином зареєстрував податкові накладні за операціями постачання послуг за Договором оренди майна № 15627, позивач в будь-якому разі мав би можливість включити нараховані у зв'язку з придбанням послуг суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, або скористатись правом на зменшення свого податкового зобов'язання, або, в разі перевищення суми податкового кредиту за відповідний звітний (податковий) період над сумою податкових зобов'язань - отримати бюджетне відшкодування на суму такого перевищення чи зарахувати відповідну суму до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Нормами абзацу 3 пункту 198.6 статті 198, абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв'язок між фактом реєстрації постачальником товарів (послуг) податкової накладної та виникненням права у одержувача послуг нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між відсутністю факту реєстрації відповідачем податкових накладних на суму 6 102 806,00 грн. ПДВ та не включенням сум податку на додану вартість у вказаній сумі до податкового кредиту позивача.
Позивач доводив, що він зазнав збитків у вигляді неодержаних доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивач пояснив, що він протягом 2016-2019 років здійснює господарську діяльність та зміг би користатись податковим кредитом у випадку, як би відповідач належним чином задекларував усі господарські операції. Факт здійснення господарської діяльності він підтверджує звітами про фінансові результати роботи за 2016-2019 роки.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, саме відповідач, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний доводити відсутність своєї вини у його вчиненні.
Відповідачем по даній справі не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що реєстрація ним податкових накладних у встановлені строки виявилася неможливою внаслідок дії обставин непереборної сили.
Більш того, вина відповідача у не здійсненні реєстрації податкових накладних підтверджується наданими самим відповідачем актами податкових перевірок ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, якими встановлено вчинення відповідачем відповідних порушень податкового законодавства.
Таким чином, встановлена наявність вини відповідача у невиконанні ним своїх зобов'язань, встановлених законодавством щодо складання та реєстрації податкових накладних.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03 серпня 2018 року по справі № 917/877/17 зробив правовий висновок про те, що є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку наявні всі чотири елементи складу господарського правопорушення, яке передбачає застосування до відповідача такого виду господарських санкцій, як відшкодування збитків.
При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що позивачем доведені позовні вимоги та підлягають задоволенню.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35 А, код ЄДРПОУ 30769085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод крупних електричних машин" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35 Н, код ЄДРПОУ 39968214) збитки в сумі 6 102 806 (шість мільйонів сто дві тисячі вісімсот шість) грн. збитків
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 17.01.2020
Суддя Л.М. Немченко