Справа № 229/3491/19
Провадження №2/229/46/2020
15 січня 2020 р. м.Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Панової Т.Л.
за участю секретаря
судового засідання Гумірової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/07-173/21 від 14.02.2008р у розмірі 91024грн звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання товариству з обмеженною відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною, встановленою за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності, на рівні, але не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; стягнути з відповідача судові витрати.
Обгрунтовують вимоги таким. 14.02.2008року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/07-173/21, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 63240грн на споживчі цілі.
12.03.2009р укладено додаткову угоду № 014/07-173/21/2 до кредитного договору № 014/07-173/21 від 14.02.2008р, відповідно до умов якого банк та позичальник, тимчасово на період з 12.03.2009р до 12.02.2010року зменшили розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру процентів на умовах, що визначені в додатковій угоді.
12.03.2010року укладено додаткову угоду № 014/07-173/21/3 до кредитного договору № 014/07-173/21 від 14.02.2008р, відповідно до умов якого банк та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, визначених кредитним договором з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника.
Для забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором, 14.02.2008р між Банком та іпотекодавцем укладено іпотечний договір, відповідно до п.1.2 якого, предметом іпотеки є нерухоме майно: будинок, загальною площею 84,6кв.м., житловою - 58,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі продажу.
Вартість предмета іпотки становить 91024грн. Іпотекодержателем являється ТОВ "Довіра та гарантія".
22.06.2016року право вимоги за договором іпотеки перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на підставі договору відступлення права вимоги , який укладено між ПАТ "Вектор банк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".
Відповідно до п.2.1 Договору відступлення права вимоги №265/ФК-16 від 14.02.2008р первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги та в їх оплату зобов"язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта на оплату та на умовах, визначених договором відступлення права вимоги № 265/ФК-16 від 21.09.2015року. Згідно реєстру боржників до договору відступлення права вимоги у зв"язку з невиконанням зобов"язань у позичальника існує заборгованість за кредитним договром № 014/07-173/21 від 14.02.2008р у розмірі 180877,81грн, що складається із суми боргу по кредиту - 61725,33грн; по відсоткам - 30292,60грн; пеня - 88859,88грн.
Ухвалою суду від 22 серпня 2019року відкрито провадження за даним позовом і визначено проводити розгляд справи в загальному порядку позовного провадження. (а.с.53)
Ухвалою суду від 10 жовтня 2019року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. (а.с.84)
Представник позивача в судове засідання не з"явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність на позові наполягає.
Відповідач в судове засідання не з"явилася. про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Суд прийняв рішення про розгляд справи у відсутність сторін.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з такого.
Судом встановлено, що 14.02.2008р між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/07-173/21, згідно умов якого остання отримала кредитні кошти в сумі 63240грн і зобов"язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору. Погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами в розмірі згідно графіку. Дата остаточного погашення кредиту 14.02.2018р. (а.с.4-11)
Додатковою угодою № 014/07-173/21/3 до кредитного договору №014/07-173/21 від 14 лютого 2008року визначено дату остаточного погашення кредиту 14 лютого 2028р (а.с.15)
В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором №014/07-173/21 від 14.02.2008р , між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 84,6кв.м., житловою площею 58,9 кв.м. і належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.19)
Судом встановлено, що 17 червня 2016року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ВАТ "Вектор Банк" укладено Договір про відступлення права вимоги №114/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/07-173/21 від 14.02..2008р перейшло до ПАТ "Вектор Банк".
17 червня 2016року між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК Довіра та гарантія" укладено договір відступлення права вимоги № 265/ФК-16 , відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №014/07-173/21 від 14.02.2008р перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та гарантія". (а.с.27-36)
Судом встановлено, що 22 червня 2016року між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ПАТ "Вектор банк" укладено договір відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до якого право вимоги за іпотечним договором №014/07-173/21 від 12.09..2008року перейшло до ПАТ "Вектор банк"
22 червня 2016року між ПАТ "Вектор Банк " і ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки № 01407-173/21 від 12.09..2008р перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" . (а.с. 38-46)
Відповідно до ст. 512,514,516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язані в обсязі і на умовах , щол існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Заміна кредитора у зобов"язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже позивач має право на звернення до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що відповідачка не виконувала умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредитних коштів , а тому станом на 22 червня 2016року виникла заборгованість в загальній сумі 186332,39грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 61725,33грн, заборгованості за відсотками 30292,60грн, пеня 94314,46грн (а.с.94-95)
Складові заборгованості в розмірі 91024грн, позивачем не зазначені.
Згідно п. 5.1 Договору іпотеки № 014/07-173/21/1 від 14 лютого 2008року у разі порушення основного зобов"язання , умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов"язань , вимога про виконання порушеного зобов"язання у менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати стягнення на предмет іпотеки.
П. 5.4 договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом п. 5.5.3 договору іпотеки реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019р , справа № 310/11024/15-ц , провадження № 14-112 цс 19, зазначається про таке .
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" (далі по тексту Закон), одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону,можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.
Частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателясторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.
Отже суд прийшов до висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками.
Якщо ж такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя було передбачено, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.
Договір іпотеки №014/17-17/21/3 від 14.02.2008р передбачає права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення даного позову, відповідно відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення судового збору з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4,5,10-13,76-81,89,258,259,261,263-265,268,273 ЦПК України, суд
в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 січня 2020року.
Суддя: Т.Л.Панова
повний текст рішення складено 17 січня 2020року.
Суддя: Т.Л. Панова