08 січня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/622/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участю секретаря судового засідання: Бурда З.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001
до відповідача: ВАТ "ТО "Текстерно", вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль, 46010
про: стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.07.2019 по 30.09.2019 в сумі 252 790,44 грн.
За участю представників:
-позивача: Калашник Наталія Ярославівна, довіреність №04/07 від 02.01.2020, присутній до виходу суду в нарадчу кімнату
-відповідача: не з'явився
Суть справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось до суду із позовом до ВАТ "ТО "Текстерно" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 252 790, 44 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення ВАТ "ТО "Текстерно" зобов'язань по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2019 по 30.09.2019 в сумі 252790,44 грн., заявленій до стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою від 04.10.2019 позовну заяву №10157/0701 від 26.09.2019 (вх. №767 від 30.09.2019) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без руху.
Ухвалою від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито підготовче провадження у справі із призначенням підготовчого засідання на 25.11.2019 на 10:00 год.
Ухвалою від 25.11.2019 відкладено підготовче засідання на 09.12.2019 на 10 год. 30 хв.
Ухвалою від 09.12.2019 відкладено підготовче засідання на 26.12.2019 на 12 год. 30 хв.
Ухвалою від 26.12.2019 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.01.2020 на 14 год. 00 хв.
В судовому засіданні 08.01.2020 суд перейшов до розгляду справи по суті.
В судове засідання 08.01.2020 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, Відповіді на відзив №без номера від 03.12.2019 (вх. №22389 від 03.12.2019) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 08.01.2020 не забезпечив, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, із яких вбачається про отримання ВАТ "ТО "Текстерно" відповідних процесуальних документів, а саме: ухвали від 04.11.2019 про відкриття провадження у справі, ухвали від 25.11.2019, ухвали від 09.12.2019. Також, суд направляв відповідачу ухвалу від 26.12.2019, яка вручена 30.12.2019 адресату, що вбачається із роздруківки з офіційного сайту "Укрпошта" (№4602508886076), яке знаходиться в матеріалах справи.
21.11.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву №01/432 від 21.11.2019 (вх.21293), в якому просить суд залишити даний позов без задоволення та розгляд даної справи здійснювати за відсутності на судових засіданнях представника ВАТ "Текстерно". Так, відповідач у Відзиві обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог посилається на наступні обставини, зокрема:
по-перше: та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносять зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів;
по-друге: ч. 2 ст. 72 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню. Витрати на виплату та доставку пенсій (в тому числі й пільгових) несе Пенсійний фонд України, тобто вказані витрати здійснюються за рахунок грошових коштів Пенсійного фонду України. Отже, норма п.1 ст.2 ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" стосовно визначення об'єктом оподаткування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" суперечить ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно ч.1 ст. 5 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (який прийнято значно пізніше, ніж ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"), встановлено, що цей закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
по-третє: наданий позивачем розрахунок не є належним доказом понесення Управлінням ПФУ витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки він не є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати органом ПФУ пільгових пенсій та витрат на їх доставку;
по-четверте: фактично всі особи, стосовно яких нараховано до сплати відповідачеві суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, вже працювали до 01.01.1992 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці передбачених списком №2, тому мають право на пенсію відповідно до ст. 100 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", а отже відсутні підстави для призначення таким особам пенсій за віком згідно п.п. "б"-"з" ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". Зазначене підтверджує те, якщо відповідно до п.15 ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" особа працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", то порядок пенсійного забезпечення та порядок призначення пенсій має визначатись відповідно до ст.100 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", а не статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а отже підстав для застосування позивачем п. 2 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при нарахуванні до сплати відповідачу певних внесків немає.
Нормами частини 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Зважаючи на те, що участь в судовому засіданні представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається за наявними в ній доказами.
Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, встановив наступні фактичні обставини.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" порушено справу про банкрутство №1/Б-294 стосовно Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" в порядку статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII.
Ухвалою суду від 16.01.2014 у даній справі введено процедуру санації боржника - ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно". Строк процедури санації боржника неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою суду від 07.10.2019 на шість місяців до 03 лютого 2020 року.
Оскільки у справі № 1/Б-294 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" триває процедура санації боржника, відповідно п.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.01.2017 № 01-06/131/17 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" Управління Пенсійного фонду України (орган виконавчої влади) може звернутися у позовному провадженні з вимогами про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про його банкрутство, до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII.
Разом з тим, ГУ ПФУ України в Тернопільській області звернулось 30.09.2019 із позовною заявою до Господарського суду Тернопільської області про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 252 790 грн. 44 коп., яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою від 04.10.2019 позовну заяву №10157/0701 від 26.09.2019 (вх. №767 від 30.09.2019) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без руху.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).
Відповідно до п. 8 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
В силу приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Згідно з п.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", одним із об'єктів оподаткування для платників збору, визначених пунктом 1 статті 1 вказаного Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
Відповідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Крім цього, згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В силу положень абзацу 36 статті 1 Закону України №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 вважаються у розумінні Закону України №1058-ІV внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які відповідач відповідно до цього Закону зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком №2 визначено, зокрема, підпунктами "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Проте, відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (стаття 27 та 28).
При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено Інструкцією про порядок обчислення страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція).
Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно п. 6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. (пункт 6.4. Інструкції).
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п.6.5. Інструкції).
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги з 01.01.2008 - 0.79% (місто), 1,56% (село) (наказ Державного комітету зв'язку та інформації України від 22.07.2004 №166).
Отже, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме, з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до частини другої "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV в частині пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" загальний розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсії, що підлягає відшкодуванню ВАТ "Тернопільським об'єднанням "Текстерно" м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, 46010 ЄДРПОУ 00306650 за період з 01.07.2019 по 30.09.2019 року становить 252790 грн. 44 коп.
На підставі викладеного, судом встановлено, що у ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, у вказаному вище розмірі.
Склад витрат та факт їх понесення управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, реєстрами поштових відправлень про направлення вказаних розрахунків відповідачу.
При цьому, дії та рішення Пенсійного фонду України в Тернопільській області з цього приводу ВАТ "Тернопільським об'єднанням "Текстерно" ні в судовому порядку не оскаржувалися, відтак, розмір сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій є узгодженим і обов'язковим до сплати.
Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат ГУ Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 252790 грн. 44 коп. суду не надано.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву суд спростовує з огляду на наступне.
Обов'язок здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначеної на пільгових умовах особі, яка має стаж, що дає право на призначення цієї пенсії, належить або підприємству, на якому працювала така особа, або його правонаступнику.
Спір про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій з відповідача, щодо якого порушено справу про банкрутство, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому посилання на правові позиції, викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України не приймаються судом до уваги.
Згідно п. "є" ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.
Згідно п.1 ст. 2 ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору до Пенсійного фонду України, яким є ВАТ "Текстерно", об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальним законом, який визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (до 1 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не передбачено законодавством.
З огляду на зазначене вище вбачається, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємств не виникає обов'язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати цих пенсій, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, понесені Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виплату та доставку пільгових пенсій.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суду, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що вимоги Тернопільського об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 78,79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір, при задоволенні позовних вимог, покладається на відповідача.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3791 грн. 85 коп., враховуючи задоволення позову в повному обсязі, відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 46, 73-79, 86, 129, 194, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль, 46010, ідентифікаційний код 00306650 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 14035769:
- 252790 грн. 44 коп. - заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2019 по 30.09.2019;
- 3791 грн. 85 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено: 17 січня 2020 року.
Суддя С.О. Хома