Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"13" січня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/794/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит"
про стягнення заборгованості в сумі 3 061 890 грн. 64 коп.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" про стягнення заборгованості в сумі 3 061 890 грн. 64 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки №1300021146 від 01.01.2018 року.
Ухвалою суду від 12 листопада 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 грудня 2019 року.
Ухвалою суду від 03.12.2019 року розгляд справи відкладено на 17.12.2019 року.
Ухвалою суду від 17.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/794/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на "13" січня 2020 року
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.
У засідання представник відповідач також не з'явився, вимог ухвал суду від 12.11.2019 року та 03.12.2019 року не виконав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду повернувся конверт з ухвалою суду від 17.12.2019 року з відміткою поштового зв'язку "за місцем обслуговування".
Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача про призначені судові засідання - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит": 34000, Рівненська обл., Зарічненський р-н, смт Зарічне, вул. Партизанська, буд. 12.
Органом поштового зв'язку повернуто ухвали суду з відмітками "Не значиться", що підтверджується повідомленнями поштового зв'язку, які знаходяться в матеріалах справи.
Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі Відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) Відповідача щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
З огляду на наведене, Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника Відповідача у засідання судом не визнаються поважними.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 13.01.2020 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" укладено договір поставки № 1300021146 від 01 січня 2018 року (далі - договір) (а.с. 24-33).
Відповідно до п. 1.1.1. договору, продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів.
Пунктом 1.2. договору визначено, що загальний об'єм поставки - означатиме або плановий об'єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного договору, або фактичний об'єм поставки відповідно до видаткових документів, що повинен відповідати плановому об'єму поставки +/- 5 %. Загальна вартість поставки означатиме загальний об'єм поставки, помножений на ціну.
Згідно до п. 3.6. договору підписання видаткової накладної можливе без довіреності шляхом скріплення підпису печаткою покупця.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов'язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2018 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2018 рік. В специфікаціях сторони погодили відповідний строк оплати кожної партії товару.
Як зазначає позивач, що останнім виконано покладені на нього договірні зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі, що підтверджується наступними обставинами, а саме:
- Відповідно до специфікації №2500474352 від 28.11.2018 року сторони погодили оплату насіння ячменю 15.09.2019 року (а.с. 34);
- За видатковою накладною №5190031582 від 27.12.2018 року Відповідач отримав насіння ячменю на суму 177 449,96 грн. (а.с.36);
- Відповідно до специфікації №2500476270 від 06.12.2018 року сторони погодили оплату насіння кукурудзи протягом 30 днів з момент поставки (а.с. 37);
- За видатковою накладною №5190031431 від 26.12.2018 року Відповідач отримав насіння кукурудзи на суму 36 334,69 грн. (а.с.38);
- Відповідно до специфікації №2500479428 від 21.12.2018 року сторони погодили оплату засобів захисту рослин: аміачної селітри, карбаміду та нітроамофоски 31 жовтня 2018 року (а.с.39-40);
- За видатковою накладною №5190031363 від 21.12.2018 року Відповідач отримав аміачну селітру, карбамід та нітроамофоску на суму 1 059 814,20 грн. (а.с.41-42);
- Відповідно до специфікації №2500462242 від 10.10.2018 року сторони погодили оплату засобів захисту рослин: примекстра, елатус, бонтіма, штефаране,штефікур,артрікс, гренадер,моддукс,цикоган, 31 жовтня 2019 року (а.с.43-45);
- За видатковою накладною №5190030039 від 24.10.2018 року Відповідач отримав засіб захисту рослин цикоган на суму 38 151,37 гривень (а.с.46);
- За видатковою накладною №5190029833 від 11.10.2018 року Відповідач отримав засоби захисту рослин: примекстра, елатус, бонтіма, штефаране,штефікур,артрікс, гренадер,моддукс на суму 753 477,79 гривень (а.с.47-48);
- 30 листопада 2018 року сторони здійснили коригування вартості отриманого товару за вищевказаною накладною і зменшили його вартість на 10 031,20 гривень, що підтверджується документом №5190030955 від 30.11.2018 року (а.с. 49);
- Відповідно до специфікації №2500388370 від 26.02.2018 року сторони погодили оплату насіння ячменю 31 жовтня 2018 року (а.с. 50);
- За видатковою накладною №5190018946 від 02.03.2018 року Відповідач отримав насіння ячменю на суму 178 705,85 гривень (а.с.51);
- Відповідно до підписаного між сторонами акту зарахування зустрічних однорідних вимог №1000002217 від 23.08.2018 року заборгованість Відповідача за видатковою накладною №5190018946 зменшилась на 69 814,44 гривень (а.с. 52-53);
- Відповідно до підписаного між сторонами акту зарахування зустрічних однорідних вимог №1000002415 від 28.08.2018 року заборгованість Відповідача за видатковою накладною №5190018946 зменшилась на 108 891,41 гривень (а.с.54-55);
- Крім того, 18.12.2018 року згідно коригування кількісних та вартісних показників №5190031316 сторони зменшили вартість насіння ячменю на суму 26 805,88 гривень (а.с. 56);
- Відповідно до специфікації №2500457830 від 27.09.2018 року сторони погодили строк оплати насіння гібриду кукурудзи та соняшника 31.10.2019 року (а.с.57-58);
- Відповідно до видаткової накладної №5190029509 від 27.09.2018 року Відповідач отримав насіння гібриду кукурудзи та соняшника вартістю 308 474,32 гривень (59-60);
- 30 листопада 2018 року згідно коригування кількісних та вартісних показників №5190030953 сторони зменшили вартість насіння соняшника на суму 2 137,50 гривень (а.с.61).
Таким чином, ТОВ "Суффле Агро Україна" здійснило поставку товару на загальну суму 2 552 408,18 грн.
Сторони погодили зменшення вартості товару на загальну суму 38 974,58 грн. (26 805,88 грн. +10 031,2 грн. +2 137,5 грн.) та здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 178 705,85 грн. (69 814,44 грн. + 108 891,41 грн.) = 2 334 727,75 грн. боргу.
Однак взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті за решту поставленого товару відповідач не виконав, що у свою чергу призвело виникнення заборгованості в сумі 2 334 727 грн. 75 коп.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Таким чином, основна заборгованість відповідача за поставлений товар становить 2 334 727,75 грн.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із виконанням договору поставки в частині вчасної оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.3. Договору встановлено, якщо інші умови оплати не будуть погоджені Сторонами, Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару не пізніше 31 жовтня 2018 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2018 рік. У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо зміни дати оплати поставленого Товару.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем поставлено товару на загальну суму 2 552 408,18 грн. Сторони погодили зменшення вартості товару на загальну суму 38 974,58 грн. (26 805,88 грн. +10 031,2 грн. +2 137,5 грн.) та здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 178 705,85 грн. (69 814,44 грн. + 108 891,41 грн.) = 2 334 727,75 грн. боргу.
Однак взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті за решту поставленого товару відповідач не виконав, що у свою чергу призвело виникнення заборгованості в сумі 2 334 727 грн. 75 коп.
Відтак, вимоги позивача про стягнення 2 334 727,75 грн. - боргу є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, розглянувши вимоги про стягнення 25 125,56 грн. - трьох відсотків річних розрахованих на суму заборгованості в розмірі 842 133,77 грн. (заборгованість за накладною №5190031363 від 21.12.2018 року строк оплати якого визначений як 31.10.2018 року у специфікації №2500479428 від 21.12.2018 року на яку позивачем розраховано нарахування 3%), перевіривши наданий розрахунок, зазначає, що такий здійснено правильно, а тому заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується заявлених до стягнення 57 012,40 грн. - інфляційних втрат розрахованих на суму заборгованості в розмірі 842 133,77 грн. (заборгованість за накладною №5190031363 від 21.12.2018 року, строк оплати якого визначений як 31.10.2018 року у специфікації №2500479428 від 21.12.2018 року, на яку позивачем розраховано нарахування інфляційних втрат), суд перевіривши наданий розрахунок, встановив, що такий є частково правильним, адже позивачем не враховано наступного.
Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постанові № 913/159/18 від 30.07.2019.
Відтак, здійснивши власний розрахунок за наведеними вище правилами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення в розмірі 54 412,24 грн.
Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до умов пункту 8.1. Договору, в разі несвоєчасної оплати вартості Товарів Покупцем відповідно до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України.
Так, п. 8.1. Договору сторони погодились не застосовувати обмеження визначені п. 6 ст. 232 ГК, щодо строку нарахування пені протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 8.2. Договору, Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, згідно з якою порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Застосування до покупця таких штрафних санкцій погоджено в договірному порядку з продавцем та за своєю суттю є застосуванням до покупця різних санкцій (штраф, пеня) в межах одного виду господарсько-правової відповідальності (як штрафних санкцій). Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду № 911/2813/17 від 09.02.2018, № 310/11534/13-ц від 04.07.2018, № 910/6046/16 від 17.05.2018, № 908/3327/16 від 11.10.2018.
Відтак, суд розглянув позовні вимоги про стягнення 15 % штрафу в розмірі 350 209,16 грн. за прострочення загальної заборгованості в розмірі 2 334 727,75 грн., перевіривши правильність його нарахування, вказує, що наданий розрахунок здійснено правильно, а тому вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір пені на суму заборгованості в розмірі 842 133,77 грн. (заборгованість за накладною №5190031363 від 21.12.2018 року строк оплати якого визначений як 31.10.2018 року у специфікації №2500479428 від 21.12.2018 року на яку позивачем розраховано нарахування пені) становить 293 339,24 грн., при заявленому 294 815,77 грн. Відтак, до стягнення підлягає пеня в сумі 293 339,24 грн.
Щодо вимог позивача про зазначення у рішенні про нарахування трьох відсотків річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, суд зазначає наступне.
Умовами п. 8.1. договору поставки встановлено, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору. Покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п.6 статті 232 Господарського Кодексу України.
З аналізу п. 8.1. договору поставки слідує, що сторони погодили не застосовувати обмеження визначені п.6 статті 232 Господарського Кодексу України, щодо строку нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Як вище зазначалось судом, сторони у п. 8.1. договору поставки погодили про незастосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, право на нарахування пені за порушення строків оплати за поставлений товар не обмежується строком визначеним ч. 6 ст. 232 ГК України.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування та стягнення на користь позивача пені починаючи з 01 листопада 2019 року (сума основного боргу 2 334 727 грн. 75 коп.) з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу за договором.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч. ч. 11, 12 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" є обґрунтованими частково, підтвердженими належними доказами частково та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 2 334 727 (два мільйони триста тридцять чотири тисячі сімсот двадцять сім) грн. 75 коп. - основного боргу, 25 125 (двадцять п'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 56 коп. - 3% річних, 293 339 (двісті дев'яносто три тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 24 коп. - пені, 54 412 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста дванадцять) 24 коп. - інфляційних збитків, 350 209 (триста п'ятдесят тисяч двісті дев'ять) грн. 16 коп. - штрафу.
В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро України" 1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 53 коп. - пені та 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 16 коп. - інфляційних збитків слід відмовити.
Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 45 867,20 грн.
Враховуючи вище викладене та керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" (34000, Рівненська обл., Зарічненський р-н., смт. Зарічне, вул. Партизанська, 12, ЄДРПОУ 38426409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро України" (30068, Хмельницька обл., Славутський р-н., с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 43, ЄДРПОУ 34863309) 2 334 727 (два мільйони триста тридцять чотири тисячі сімсот двадцять сім) грн. 75 коп. - основного боргу, 25 125 (двадцять п'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 56 коп. - 3% річних, 293 339 (двісті дев'яносто три тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 24 коп. - пені, 54 412 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста дванадцять) 24 коп. - інфляційних збитків, 350 209 (триста п'ятдесят тисяч двісті дев'ять) грн. 16 коп. - штрафу та 45 867 (сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 20 коп. - судового збору.
3. В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оксамит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро України" 1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 53 коп. - пені та 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 16 коп. - інфляційних збитків - відмовити.
4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 13 січня 2020 року у справі № 918/794/19 проводити нарахування пені за порушення строків оплати за договором поставки № 1300021146 від 01 січня 2018 року за поставлений товар, з визначенням граничного строку її нарахування до моменту виконання судового рішення в частині стягнення 2 334 727 грн. 75 коп. простроченої заборгованості, з урахуванням приписів законодавства України, починаючи з 01 листопада 2019 року, нараховувати пеню за формулою: СБ х (ОС х 2) / КДР х КДП, де: СБ сума боргу; ОС облікова ставка НБУ; КДР кількість днів у році; КДП кількість днів прострочення.
5. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17 січня 2020 року.
Суддя Романюк Ю.Г.