вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5041/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу
за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЛІНДЕ ГАЗ УКРАЇНА"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД МАЙСТЕР-ПРОФІ"
про стягнення 177706,77грн., з яких 153000,00грн. основної заборгованості; 22001,75грн. пені; 1895,00грн. трьох процентів річних; 810,02грн. інфляційних втрат (договір оренди №АГ№2923А від 16.03.2015)
Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЛІНДЕ ГАЗ УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД МАЙСТЕР-ПРОФІ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 177706,77грн., з яких 153000,00грн. основної заборгованості; 22001,75грн. пені; 1895,00грн. трьох процентів річних; 810,02грн. інфляційних втрат (договір оренди №АГ№2923А від 16.03.2015).
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2665,60грн. позивач просить суд покласти на відповідача.
Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.
16.03.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди АГ №2923А (далі - договір).
На виконання умов договору підписано:
1. Акт приймання-передачі продукції, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування ємність Т18V60 Зав.№Т26084 у кількості 1 шт.; ємність Т22V60 Зав.№ Т26319 у кількості 1 шт.; повітряний випарювач L 40-8F3 Зав.№V41155 в кількості 1 шт.; електронагрівач двоокису вуглецю LIN600/480 Зав.№20121056 (LIN 0180) в кількості 1 шт.; змішувач WITT MG95-2Flex 100 Зав.№922149 у кількості 1 шт.; електронну розетку для автозаправки у кількості 1 шт.; рампу ацетиленову у кількості 1 шт.; Акт про готовність обладнання до експлуатації, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування обладнання, яке випробувано у робочому режимі та придатне до використання.
2. Акт приймання-передачі продукції, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування танк криогенний тип Т18 S200 Зав.№Т21048 у кількості 1 шт.; випарювач тип L40-12F4 Зав.№V28038, №V28039 у кількості 2 шт.; електронну розетку для автозаправки у кількості 1 шт.; танк-компьютер КТ 09 в кількості 1 шт.; Акт про готовність обладнання до експлуатації, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування обладнання, яке випробувано у робочому режимі та придатне до використання.
Позивач стверджує, що на підтвердження надання послуг між сторонами складено Акти здачі-приймання наданих послуг, а саме:
1. №000659568 від 31.12.2018 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
2. №000663298 від 31.01.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
3. №000667153 від 28.02.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
4. №000671448 від 31.03.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
5. №000676344 від 30.04.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
6. №000681115 від 31.05.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
7. №000685083 від 30.06.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
Позивачем виставлено відповідачу рахунки для сплати орендних платежів, а саме:
1. №2923А/1000358128 від 30.11.2018 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
2. №2923А/1000368128 від 31.12.2018 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
3. №2923А/1000378128 від 31.01.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
4. №2923А/1000388128 від 28.02.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
5. №2923А/1000398128 від 31.03.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
6. №2923А/1000408128 від 31.04.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
7. №2923А/1000418128 від 31.05.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
8. №2923А/1000428128 від 30.06.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ.
Орендарем частково сплачено послуги з оренди обладнання за рахунком №2923А/1000358128 від 30.11.2018 на суму 25500,00грн. з ПДВ та рахунком №2923А/1000368128 від 31.12.2018 на суму 25500,00грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №3751 від 21.01.2019 та платіжним дорученням №3747 від 21.01.2019.
Позивач стверджує, що відповідач не здійснив оплату оренди за період з 01.01.2019 по 30.06.2019.
Отже, сума основного боргу становить 153000,00грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 20.02.2019 по 03.10.2019 на загальну суму 22001,75грн.;
- три проценти річних за загальний період прострочення з 20.02.2019 по 03.10.2019 на загальну суму 1895,00грн.;
- інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2019 року по вересень 2019 року на загальну суму 810,02грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5041/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019.
Ухвалою від 06.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 06.12.2019.
Щодо строку для подачі відзиву.
Ухвалу від 06.11.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 21.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 27.11.2019.
Відповідачу в ухвалі від 06.11.2019 роз'яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, строк для подачі відзиву до 06.12.2019.
В ухвалі від 06.11.2019 встановлено строк для вчинення процесуальних дій до 06.12.2019.
Станом на 17.01.2020 відзив на позов не надано.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 27.12.2019 позовну заяву залишено без руху.
Виявлені судом недоліки усунуто.
Ухвалою від 10.01.2020 продовжено розгляд справи №904/5041/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
17.01.2020 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з'ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.
Таким чином, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, які підлягають встановленню для вирішення господарської справи по суті.
Можна виділити два основних підходи до визначення предмету доказування, які відповідають його розумінню у вузькому і широкому сенсі.
Предмет доказування у вузькому розумінні визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов'язує виникнення, зміну і припинення правовідносин між сторонами і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, яка регулює спірні правовідношення.
У широкому розумінні предмет доказування вміщує не тільки юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, але і інші обставини, без встановлення яких неможливо правильне вирішення справи і виконання судом інших задач господарського судочинства.
До предмету доказування у широкому розумінні можна віднести наступні групи фактів:
1. юридичні факти матеріально-правового характеру;
2. доказові факти;
3. юридичні факти процесуально-правового характеру (які визначають наявність у особи права на пред'явлення позову і здійснення інших процесуальних дій );
4. факти, які сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт підробки письмового доказу );
5. факти, встановлення яких необхідно суду для виконання попереджувальних і виховних задач господарського судочинства.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі:
1. Обставини укладання договору.
2. Природа договору.
3. Наявність акту приймання-передачі орендованого майна.
4. Наявність заборгованості зі сплати орендних платежів. Наявність часткової оплати.
5. Правомірність і правильність розрахунку штрафної санкції у вигляді пені.
6. Правомірність і правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат.
1. Обставини укладання договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ЛІНДЕ ГАЗ УКРАЇНА" (далі - позивач, орендодавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД МАЙСТЕР-ПРОФІ" (далі - відповідач, орендар), (разом іменовані - сторони) укладено договір оренди АГ№2923А (далі - договір).
Предметом договору визначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю у строкове платне користування майно (далі - обладнання) для здійснення орендарем господарської діяльності (пункт 1.1 договору).
Ціну договору визначено пунктом 2.2, а саме сума (ціна) договору складає вартість орендних послуг, які споживаються орендарем протягом строку дії договору.
Строк. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, діє до 16.03.2021 (пункт 8.1).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Наявність акту приймання-передачі орендованого майна.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (стаття 760 Цивільного кодексу України).
Предметом укладеного між сторонами договору є обладнання.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (стаття 761 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 договору передача обладнання орендарю здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі обладнання.
Факт передачі рухомого складу від позивача до відповідача підтверджується Актом від 16.03.2015 до договору оренди №2923 від 16.03.2016 приймання-передачі обладнання; Актом від 16.03.2015 до договору оренди №2923 від 16.03.2016 про готовність обладнання до експлуатації та Актом від 16.03.2015 до договору оренди №2923 від 16.03.2016 приймання-передачі обладнання; Актом від 16.03.2015 до договору оренди №2923 від 16.03.2016 про готовність обладнання до експлуатації, які підписано представниками сторін і скріплено печатками останніх.
4. Наявність заборгованості зі сплати орендних платежів. Наявність часткової оплати.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (стаття 762 Цивільного кодексу України).
Положеннями пункту 2.1 договору визначено, що розмір орендної плати за користування обладнанням на момент укладання даного договору складає:
- розмір орендної плати за обладнання для зберігання кисню рідкого складає 6600,00грн., крім того НДС 20% - 1320,00грн. Всього 7920,00грн. на місяць. Орендодавець має право індексувати орендну плату один раз на 6 місяців (підпункт 2.1.1. пункту 2.1 договору);
- розмір орендної плати за обладнання для зберігання аргону рідкого та двоокису водню рідкого складає 14400,00грн., крім того НДС 20% - 2880,00грн. Всього 17280,00грн. на місяць. Орендодавець має право індексувати орендну плату один раз на 6 місяців (підпункт 2.1.2. пункту 2.1 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що строк оренди обладнання, яке передається у користування за даним договором орендатору, складає 60 місяців та вираховується з дати передачі обладнання від орендодавця орендарю за актом готовності обладнання до експлуатації.
Отже, господарський суд оцінивши документи, які підтверджують факт передачі обладнання констатує, що строк оренди обладнання розпочався 16.03.2016 і саме з 16.03.2016 у відповідача виник обов'язок перед позивачем сплачувати орендну плату за користування обладнанням.
На підтвердження надання послуг за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 між сторонами складено Акти здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 153000,00грн., а саме:
1. Акт здачі-приймання наданих послуг №000663298 від 31.01.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
2. Акт здачі-приймання наданих послуг №000667153 від 28.02.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
3. Акт здачі-приймання наданих послуг №000671448 від 31.03.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
4. Акт здачі-приймання наданих послуг №000676344 від 30.04.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
5. Акт здачі-приймання наданих послуг №000681115 від 31.05.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
6. Акт здачі-приймання наданих послуг№000685083 від 30.06.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
Позивачем виставлено відповідачу рахунки для сплати орендних платежів за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 на загальну суму 153000,00грн. , а саме:
1. Рахунок №2923А/1000378128 від 31.01.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
2. Рахунок №2923А/1000388128 від 28.02.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
3. Рахунок №2923А/1000398128 від 31.03.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
4. Рахунок №2923А/1000408128 від 31.04.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
5. Рахунок №2923А/1000418128 від 31.05.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ;
6. Рахунок №2923А/1000428128 від 30.06.2019 на суму 25500,00грн. з ПДВ.
Пунктом 2.3 договору визначено, що орендар зобов'язується сплачувати орендну плату зі спливом двох тижнів з дати підписання сторонами акта готовності обладнання до експлуатації. Сплата орендної плати здійснюється орендодавцем у строк не пізніше 20-го числа наступного місяця за попередній місяць, на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Невикористання обладнання за призначеннями не є причиною для відмови від сплати орендних платежів, передбачених даним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням обов'язку зі сплати орендної плати у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 153000,00грн. за період з 01.01.2019 по 30.06.2019.
Строк оплати є таким, що настав.
Заборгованість у розмірі 153000,00грн. за період з 01.01.2019 по 30.06.2019, станом на 17.01.2020, є неоплаченою, докази зворотного відсутні.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач не спростував.
Доказів повернення орендованого майна позивачу відповідачем не надано.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 153000,00грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
5. Правомірність і правильність розрахунку штрафної санкції у вигляді пені.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2 договору визначено, що у випадку прострочки сплати платежів, передбачених договором, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочки, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 21.02.2019 по 03.10.2019 на загальну суму 22001,75грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та встановив, що останній містить такі помилки:
по-перше, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено більший, ніж шість місяців період часу, за який нараховується пеня, так як умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції;
по-друге, під час перерахунку трьох процентів річних не взято до уваги положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, яка визначає, що у разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак, здійснивши розрахунок пені, господарський суд визнав правомірним розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача у сумі 20316,17грн.
6. Правомірність і правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних з 21.02.2019 по 03.10.2019 на загальну суму 1895,00грн.
Відповідач контррозрахунок трьох відсотків річних не надав; вимог не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його таким, що містить помилки викликані ігноруванням положень статті 254 Цивільного кодексу України, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1886,31грн.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2019 року по вересень 2019 року на загальну суму 810,02грн.
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав; вимог не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що позивачем не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відтак, здійснивши розрахунок інфляційних втрат, господарський суд визнав правомірним розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача у сумі 685,85грн.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2665,60грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №1930 від 23.10.2019 на суму 2665,60грн.
Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2638,41грн., з урахуванням того, що 98,98% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЛІНДЕ ГАЗ УКРАЇНА" (49074, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КИСНЕВА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05761850) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД МАЙСТЕР-ПРОФІ" (49079, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КУРСАНТСЬКА, будинок 23; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38676831) про стягнення 177706,77грн., з яких 153000,00грн. основної заборгованості; 22001,75грн. пені; 1895,00грн. трьох процентів річних; 810,02грн. інфляційних втрат (договір оренди №АГ№2923А від 16.03.2015) задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД МАЙСТЕР-ПРОФІ" (49079, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КУРСАНТСЬКА, будинок 23; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38676831) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЛІНДЕ ГАЗ УКРАЇНА" (49074, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КИСНЕВА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05761850) 153000,00грн. (сто п'ятдесят три тисячі грн. 00 коп.) основної заборгованості; 20316,17грн. (двадцять тисяч триста шістнадцять грн. 17 коп.) пені; 1886,31грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість грн. 31 коп.) трьох процентів річних; 685,85грн. (шістсот вісімдесят п'ять грн. 85 коп.) інфляційних втрат; 2638,41грн. (дві тисячі шістсот тридцять вісім грн. 41 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАВОД МАЙСТЕР-ПРОФІ" (49079, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КУРСАНТСЬКА, будинок 23; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38676831) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЛІНДЕ ГАЗ УКРАЇНА" (49074, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КИСНЕВА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05761850) 1685,58грн. пені; 8,69грн. трьох процентів річних; 124,17грн. інфляційних втрат відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 17.01.2020.
Суддя І.В. Петренко