вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.01.2020м. ДніпроСправа № 904/4720/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Пенькова Сергія Валерійовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у сумі 17 995,99 грн. за Договором про надання послуг
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс" звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Пенькова Сергія Валерійовича про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг у сумі 17 995,99 грн., яка складається з суми основного боргу - 16 846,00 грн. пені 1 009,65 грн., інфляційних втрат - 53,15 грн., 3% річних - 87,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з перевезення твердих побутових відходів № 3011/1 від 29.11.2011 в частині оплати за надані послуги.
Ухвалою від 21.10.2019 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;
- надати попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
12.11.2019 Позивач надав до суду уточнену позовну заяву.
Ухвалою від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не надав. Про наявність справи у суді повідомлений.
Ухвала суду, направлена на адреси відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.10.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Строк розгляду справи, передбачений ст. 248 ГПК України, закінчується 16.01.2020.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, укладання договору, строк дії договору, встановлення факту надання послуг (виконання робіт), наявність заборгованості зі сплати платежів за надані послуги.
З матеріалів справи вбачається, рішенням Криворізької міської ради від 06.05.2008 року, на підставі оцінки конкурсних пропозицій, переможцем конкурсу щодо збирання, вивезення та утилізації твердих побутових, негабаритних відходів в Саксаганстькому районі м. Кривого Рогу визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс".
10.05.2008 між Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міськради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс" укладений договір на надання вищезазначених послуг.
29.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс" (далі - позивач, виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Пеньковим Сергієм Валерійовичем (далі - відповідач, споживач) укладений договір №3011/1 про надання послуг з перевезення твердих побутових відходів (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з перевезення твердих побутових відходів (ТПВ), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах , передбачених цим договором (далі - послуги).
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що виконавець надає послуги з перевезення твердих побутових відходів.
Згідно із п. 2.2. Договору послуги перевезення твердих відходів надаються за контейнерною або без контейнерною схемою.
Пунктом 3.1. Договору встановлені об'єкти споживача: магазин продовольчих товарів "Еталон", Спаська, 16/1; прод. магазин Подб'єльського, 40А; прод. магазин Співдружності, 50.
У відповідності до п. 3.2. Договору обсяги перевезення ТПУВ встановлюються на підставі диференційованих норм накопичення, відповідно до рішення виконкому Криворізької міської ради від 08.09.2010 року № 254.
Розрахункова одиниця Річна норма накопичення (м. куб.)Кількість (м. куб.) за рік Тариф (грн.. за куб.м), без ПДВ Сума (грн.)
Торгівельна площа 47,20,4621,730,80668,36
Торгівельна площа750,4634,530,801062,60
Торгівельна площа41,60,4619,130,80588,28
ПДВ463,85
Разом2783,09
Відповідно до п. 3.3. Договору загальний обсяг перевезення ТПВ за весь термін дії договору становить 75,3 кубічних метрів.
Згідно п. 3.4. Договору адреса надання послуг (місце знаходження контейнера): Спаська, 20.
Виконавець має право в односторонньому порядку вносити зміни у договір, що впливають на обсяг перевезення ТПВ, на підставі рішень виконкому Криворізької міської ради, при цьому вони вважаються погодженими сторонами з моменту вступу в дію таких рішень та не потребують обов'язкового письмового узгодження (п. 3.5. Договору).
Сторони домовились , що претензії щодо надання послуг можуть бути надані тільки протягом 24 годин з моменту коли виконане, або мало бути виконане зобов'язання перевезенню ТПВ. У випадку, якщо претензії в такий строк не були заявлені, послуги за договором автоматично вважаються виконані в повному обсязі та якісно (п. 3.6. Договору).
У відповідності до п. 3.7. Договору після підписання Акту виконаних робіт уповноваженими представниками сторін, усі суперечки щодо об'єму перевезених ТПВ вважається необґрунтованими. Жодна із сторін не вправі відмовитися від підписання актів виконаних робіт.
Пунктом 3.8. Договору встановлено, що Акти виконаних робіт підписуються споживачем до 10 числа місяця, що слідує за місяцем в якому надавалися послуги, або на протязі 10 календарних днів з моменту його отримання, і повертається виконавцю, або надається обґрунтована відмова від його підписання.
Оплата здійснюється відповідно до діючого тарифу за 1 куб.м. Розрахунковим періодом є місяць. Платежі вносяться на підставі попередньої оплати послуг за 1 місяць у розмірі 231,92 грн., до 20 числа останнього місяця за який здійснена оплата (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору).
Згідно п. 4.5 Договору послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі, плата вноситься на розрахунковий рахунок виконавця або у касу підприємства.
Споживач зобов'язаний оплачувати у встановлений договором строк надані йому послуги з перевезення твердих побутових відходів (п. 5.2.1. Договору).
Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання свої зобов'язань, встановлених даним договором та законодавством України, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до п. 7.2. Договору в разі несвоєчасної оплати послуг виконавець вправі вимагати оплати споживачем пені у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Сплата пені не звільняє від сплати основного зобов'язання (п. 7.2. Договору).
Договір діє з 01.12.11 року до 30.11.12 року, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договір вважається таким, що продовжений, якщо до закінчення строку його дії одна сторона із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд (п. 10.3. Договору).
Як зазначено в позовній заяві, першочергово договір укладений згідно рішення Криворізької міської ради № 254 від 08.09.2010 "Про затвердження рекомендованих норм надання послуг з вивезення побутових відходів".
У 2018 році Рішенням Криворізької міської ради "Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м Кривому Розі" встановлені нові норми. Тарифи на послуги, що надаються позивачем, змінені з початку 2018 року у зв'язку з прийняттям Рішення Криворізької міської ради № 539 від 13.12.2017 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 12.10.2016 № 432 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення (збирання та перевезення) побутових відходів у місті Кривому Розі" (а.с. 35-41).
Позивач стверджує, що в період з 31.12.2011 по 03.01.2018 відповідач сплачував за надані послуги, а отже визнав факт укладання вищезазначеного Договору та надання з боку позивача послуг з вивезення побутових відходів. Але, з 30.01.2018 року платежі за надані послуги від відповідача не надходили, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість, яка станом на 01.10.2019 року, складає 16 846,00грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 28 від 22.06.2016 року, про необхідність сплати заборгованість за надані послуги (а.с. 33-34).
Оскільки відповідач за надані послуги розрахувався частково, у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 16 846,00 грн., що стало підставою для нарахування пені у сумі 1 009,65 грн., 3% річних - 87,19 грн., інфляційних втрат - 53,15 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі наступного.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як передбачено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначалось вище увідповідності до п. 3.7. Договору після підписання Акту виконаних робіт уповноваженими представниками сторін, усі суперечки щодо об'єму перевезених ТПВ вважається необґрунтованими. Жодна із сторін не вправі відмовитися від підписання актів виконаних робіт. Пунктом 3.8. Договору встановлено, що Акти виконаних робіт підписуються споживачем до 10 числа місяця, що слідує за місяцем в якому надавалися послуги, або на протязі 10 календарних днів з моменту його отримання, і повертається виконавцю, або надається обґрунтована відмова від його підписання.
Позивач при здійсненні розрахунку заборгованості посилається на Акти здачі робіт, при цьому самих Актів здачі робіт до позовної заяви не додано.
Крім того, згідно розрахунку заборгованості позивача заборгованість відповідача виникла з 31.12.2012 року (а.с. 10-16), однак доказів часткової оплати відповідачем заборгованості за надані послуги позивачем також не надано.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 2 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
У відповідності до частини 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В супереч вимогам чинного законодавства, позивачем до матеріалів справи не додано жодного акту виконаних робіт та не додано жодного доказу оплати за виконані роботи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність факту надання позивачем відповідачеві послуг (виконання робіт), передбачених умовами договору, за які відповідач не здійснив розрахунки та у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоспецтранс" до Фізичної особи-підприємця Пенькова Сергія Валерійовича про стягнення заборгованості у сумі 17 995,99 грн. за Договором про надання послуг - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.01.2020
Суддя Н.Г. Назаренко