вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"15" січня 2020 р. Cправа № 902/977/19
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (вул. Ділова, буд. 5, корп. 10-А, м. Київ, 03150)
до:Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" (вул. Дністровська, буд. 60, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 20400)
про стягнення 443775,65 грн
Суддя: Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання: Резніченко Ю.В.
за участю представників:
позивача: Обертинська-Єніч А.О.
відповідача: не з'явився
21.11.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" про стягнення 443 775,65 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/977/19) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 26.11.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/977/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.12.2019 р.
16.12.2019 р. від представника позивача надійшло письмове пояснення по справі, в якому зазначено про часткову сплату боргу відповідачем в розмірі 50 000,00 грн.
На визначену дату судом з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 16.12.2019 р.
За результатами проведеного судового засідання 16.12.2019 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 15.01.2020 р., про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 16.12.2019 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 15.01.2020 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 210180286594 від 08.01.2019 р.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представником позивача позов підтримано в повному обсязі з врахуванням часткової проплати суми основного боргу після подання позову до суду.
Після закінчення судових дебатів судом оголошено про вихід суду до нарадчої кімнати.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
13.08.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» (Експедитор позивач у справі), в особі директора Семенчук І.Г., що діє на підставі Статуту, та Приватним акціонерним товариством «Могилів-Подільський консервний завод» (Клієнт відповідач у справі), в особі голови правління Зайчука Сергія Васильовича, що діє на підставі Статуту, було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 13/08/2019-ТЕО від 13.08.2019 р., за умовами якого Експедитор взяв на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезень зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки або інших вантажів зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов'язків за договором і погоджених з клієнтом.
Вартість (ціна) послуг за кожною заявкою клієнта визначається і фіксується сторонами у окремій додатковій угод і до договору, згідно з попередньо погодженими договірними тарифами, і вказується у рахунках (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору оплата клієнтом здійснюється на рахунок експедитора у наступній пропорції: 70% у якості передоплати згідно з виставленим рахунком, 30% вартості, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично відправленого вантажу у пункт призначення.
Згідно з пунктом 4.1 договору порядок оплати послуг/робіт/витрат за даним договором здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором.
Згідно з пунктом 4.4 договору за результатами кожного перевезення сторони погоджують і підписують Акт виконаних робіт/наданих послуг. Не повернення Клієнтом спрямованого йому для підписання Акту виконаних робіт/наданих послуг або не надання письмових заперечень по ньому у 5 (п'яти) денний строк від дня одержання, визнається сторонами як згода Клієнта з Актом виконаних робіт/наданих послуг (підписання Акту виконаних робіт/наданих послуг Клієнтом без заперечень).
Відповідно до пункту 5.1 договору за прострочення у оплаті рахунків Експедитора за договором Клієнт додатково оплачує штрафні санкції пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення. Штрафні санкції за невиконання грошових зобов'язань нараховуються протягом не більше 1 (одного) року з моменту виникнення прострочення.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
14.08.2019 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до пункту 1 якої Клієнт доручив, а Експедитор зобов'язався згідно з заявками Клієнта виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом вантаж - пшениця прод. (код ЄТСНВ:111005) у кількості 13 вагонів-зерновозів та загальна вага продукції 884,000 т +/- 5% зі станції відправлення (331904 Могилів-Подільський, Півд-Зах.зал) на станцію призначення Чорноморська експорт (для ТІС, 403002), Одеська залізниця.
Додатковою угодою з поміж іншого сторонами погоджено ціну комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу у розмірі 792,00 грн за одну тону вантажу.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування по відвантаженню, оформленню і доставці вантажу відповідача, а саме у період з 21 серпня по 30 серпня 2019 р. позивачем як Експедитором було виконано роботи за договором на загальну суму 704 008,80 грн., що підтверджується наступними документами:
актом виконаних робіт № 888 від 21.08.2019 р. на товар вагою 273,55 тон - на суму 216 651,60 грн в т.ч. ПДВ, що підписаний уповноваженими представниками Сторін договору та залізничною накладною № 346695 від 20.08.2019 р.
актом виконаних робіт № 899 від 28.08.2019 р. на товар вагою 407,75 тон - на суму 322 938,00 грн в т.ч. ПДВ, що підписаний уповноваженими представниками Сторін договору та залізничними накладними № 37438674 від 27.08.2019 р. та №34742270 від 27.08.2019 р.
актом виконаних робіт № 908 від 29.08.2019 р. на товар вагою 138,05 тон - на суму 109 335,60 грн в т.ч. ПДВ, що підписаний уповноваженими представниками Сторін договору та залізничною накладною № 34759860 від 28.08.2019 р.
актом виконаних робіт № 913 від 30.08.2019 р. на товар вагою 69,55 тон - на суму 55 083,60 грн в т.ч. ПДВ, що підписаний уповноваженими представниками Сторін договору та залізничною накладною № 34768531 від 29.08.2019 р.
Загальна вартість виконаних позивачем на користь відповідача робіт складає 704 008,80 грн.
Відповідно до актів виконаних робіт позивач надав відповідачу рахунки на оплату, при цьому як стверджується позивачем відповідачем послуги було оплачено частково, а саме:
рахунок на оплату №810 від 21.08.2019 р. на суму 216 651,60 грн відповідач рахунок оплатив частково 10.09.2019 р. платіжним дорученням №1635 на суму 200 000,00 грн, 04.10.2019 р. платіжним дорученням №1884 на суму 100 000,00 грн з яких 16 651 грн було зараховано в оплату рахунку №810;
рахунок на оплату №826 від 28.08.2019 р. на суму 322 938,00 грн відповідач рахунок оплатив частково 04.10.2019 р. платіжним дорученням №1884 на суму 100 000,00 грн, з яких 83 348,40 грн було зараховано в оплату рахунку №826, заборгованість, яка залишилася до сплати - 239 589,60 грн;
рахунок на оплату №833 від 29.08.2019 р. на суму 109 335,60 грн, оплачений відповідачем не був;
рахунок на оплату №839 від 30.08.2019 р. на суму 55 083,60 грн, оплачений відповідачем не був.
Отже, як стверджується позивачем загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 404 008,80 грн.
21.10.2019 р. на адресу відповідача позивач направив претензію № 2110-2 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 404 008,80 грн, а також неустойку у розмірі 23 933,58 грн у 10-ти денний строк з дня отримання цієї претензії та попереджено про звернення до суду у випадку невиконання вимоги.
Враховуючи те, що відповідачем зобов'язання за договором повністю не виконано, позивач звернувся до суду для примусового стягнення заборгованості, процентів за користування грошовими коштами та суми інфляційного збільшення боргу.
Разом з тим, представником позивача 10.12.2019 р., було подано до суду письмове пояснення в якому вказано, що після подання позову до суду відповідачем частково сплачену суму основного боргу в розмірі 50 000,00 грн, згідно рахунку № 833 від 29.08.2019 р. та подано заяву від 04.12.2019р про вирішення питання про судові витрати.
Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Частиною 1 статті 174 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли взаємні зобов'язання на підставі укладеного між ними договору. За своєю правовою природою договір на транспортно-експедиційне обслуговування є змішаним та містить в собі елементи різних договорів, до яких у відповідних частинах застосовуються положення актів цивільного законодавства, які регулюють відповідні правовідносини. Відповідач, як клієнт за договором, користується послугами позивача, як експедитора, з організації перевезень зернових, зернобобових культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів.
За приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 931 Цивільного кодексу України вказано, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги з організації перевезення вантажу на замовлення відповідача. Доказами належного виконання позивачем умов договору є підписані відповідачем акти виконаних робіт та інші належні докази. Заперечень щодо якості наданих послуг відповідач суду не надав, що на переконання суду свідчить про якість наданих послуг та відсутність будь-яких претензій.
Сторонами у договорі визначено, що Клієнт оплачує отримані послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично відправленого вантажу. Проте, відповідач свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги належним чином не виконав, заборгувавши позивачу станом на день подання позову до суду 404 008,80 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн після подання позову до суду, що стверджується платіжним дорученням № 2209 від 22.11.2019 р.
З врахуванням викладеного судом встановлено, що після подання позову до суду відповідачем частково погашено суму основного боргу в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в даній сумі.
Відтак, предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача про стягнення 354 008,80 грн суми основного боргу; пені 30 595,19 грн; 2 809,11 грн 3% річних та 6 362,55 грн інфляційних втрат.
Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідальність за прострочення оплати рахунків Експедитора передбачена договором у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення. Штрафна санкція за невиконання грошових зобов'язань нараховується протягом не більше 1 року з моменту виникнення прострочення. ( п. 5.1. договору).
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
На підставі наведених положень договору та закону позивач нараховував відповідачу 3 177,98 грн пені за Актом виконаних робіт №888 від 21.08.2019 р. за період з 27.08.2019 р. по 04.10.2019 р.; 17 364,70 грн пені за Актом виконаних робіт №899 від 28.08.2019 р. за період з 03.09.2019 р. по 11.11.2019 р.; 6718,86 грн пені за Актом виконаних робіт № 908 від 29.08.2019 р. за період з 04.09.219 р. по 11.11.2019 р.; 3333,65 грн пені за Актом виконаних робіт № 913 від 30.08.2019 р. за період з 05.09.2019 р. по 11.11.2019 р. Всього нараховано пені 30 595,19 грн.
Також позивачем нараховано відповідачу 2 809,11 грн 3% річних та 6 362,55 грн інфляційних втрат за періоди аналогічні періодам нарахування пені та враховуючи часткові оплати відповідача.
Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, суд встановив, що розрахунок виконано вірно.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем обґрунтовано та належними доказами підтверджено, наявність порушень відповідачем зобов'язань за договором, водночас відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про належне виконання оплати вартості наданих позивачем послуг, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» про стягнення з відповідача 354 008,80 грн заборгованості, 30 595,19 грн пені, 2809,11 грн 3% річних та 6362,55 грн інфляційних втрат є правомірними, доведені належними доказами, тому підлягають до задоволення у вказаній сумі.
Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду з позовними вимогами в загальному розмірі 443 775,65 грн позивачем згідно платіжного доручення № 5492 від 13.11.2019 р. сплачено 6 690,57 грн судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривня.
Відтак, розмір судового збору з позовної заяви з вимогами про стягнення 443 775,65 грн становить 6 656,63 грн. Тоді як позивачем сплачено судовий збір в розмірі 6 690,57 грн, тобто в більшому розмірі, ніж визначено законом.
Приймаючи до уваги викладене вище та враховуючи те, що позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, наявні підстави для повернення зайво сплаченої частини судового збору в розмірі 33,94 грн. При цьому, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Приймаючи до уваги, що відповідачем було частково погашено заборгованість після відкриття провадження, з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача в повному обсязі в сумі 6 656,63 грн.
15.01.2020 р. в судовому засіданні вступну та резолютивну частину рішення суду долучено до матеріалів справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" (вул. Дністровська, буд. 60, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 20400, код ЄДРПОУ 00373965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (вул. Ділова, буд. 5, корп. 10-А, м. Київ, 03150, ідент. код. 41653568) 354 008,80 грн боргу, 30 595,19 грн пені, 3% річних в розмірі 2 809,11 грн, інфляційних втрат в розмірі 6 362,55 грн та 6 656,63 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн суми основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 17 січня 2020 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Ділова, буд. 5, корп. 10-А, м. Київ, 03150)
3 - відповідачу (вул. Дністровська, буд. 60, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 20400)