ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 січня 2020 року Справа № 918/578/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.10.2019 р. ухваленого суддею Горплюком А.М. м.Рівному
у справі № 918/578/19
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до ОСОБА_1
про стягнення 24995,10 грн
Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 15.10.2019 р. у справі № 918/578/19 частково задоволено позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".
Згідно з рішенням суду першої інстанції підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 15000 грн. заборгованості за кредитом та 1152 грн. 80 коп. витрат на оплату судового збору.
Відмовлено в частині стягнення 4397 грн. 88 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 652 грн. 42 коп. заборгованості за простроченою комісією та 4944 грн. 80 коп. пені.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Рівненської області від 15.10.2019 р. в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом та пенею та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального права, та вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення.
Доводить, що відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої відповідач ОСОБА_2 приєдналась до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 23.07.2015 р., і відповідно - взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Таким чином, 23.07.2015 р. відповідачем та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" був укладений кредитний договір № Б/Н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних анкети-заяви та умов.
Доводить, що укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином.
В порушення норм ст.ст. 11,13,14,79 ГПК України Господарський суд Рівненської області не врахував, що відповідачем отримані кредитні кошти в сумі 70000,00 грн., що прослідковується з розрахунку заборгованості, отже - підприємець Томай К.В. зобов'язана сплатити відсотки за користування кредитом.
Посилаючись на норми ст.ст. 11, 179, 207, 628, 1066 ЦК України, пояснює, що укладений сторонами договір має змішану правову природу і містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Доводить, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.275, 280 ГПК України є підставою для скасування рішення.
З урахуванням викладеного просить суд змінити рішення Господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2019 року у справі № 918/578/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до підприємця Томай Катерини Василівни в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом та пенею та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення відсотків та пені - задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не подавали.
Відповідно до ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.10.2019 р. у справі № 918/578/19 відбувається без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2019 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.10.2019 р. та розгляд справи № 918/578/19 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження направлялась сторонам в установленому порядку, зокрема, суд повідомив відповідача про розгляд справи в установленому порядку за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань а саме: 34722, Рівненська обл., Корецький район, село Коловерти, вул. Центральна, будинок 28.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не подав.
Відповідно до ст. 20 ГПК України спір в даній справі, як за предметом спору, так і за суб'єктним складом підлягає розгляду в господарських судах. Колегія суддів на підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановила, що 17.04.2018 р. внесені зміни до державної реєстрації щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи Томай Катерини Василівни Разом з тим, відповідач мав статус суб'єкта підприємницької діяльності на момент виникнення спірних правовідносин. Тому спір розглядається в суді за правилами господарського судочинства.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 березня 2018 року у справі N 593/793/14-ц, де зазначено, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, і підстав відступу від такої позиції судова колегія апеляційної інстанції не вбачає.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
23.07.2015 р. фізичною особою - підприємцем Томай Катериною Василівною (далі - відповідач, клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та 22.07.2015 р. заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, якою вона приєдналася до умов та правил надання банківських послуг, у відповідності до якої клієнт висловлює свою згоду з умовами і правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті pb.ua.), тарифами банку, які разом із цією заявою становлять договір банківського обслуговування /а.с. 17/.
У заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 22.07.2015 р. вказано, що своїм підписом клієнт приєднується і зобов'язується виконувати умови, що викладено в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому.
23.07.2015 р. фізичною особою - підприємцем Томай Катериною Василівною та АТ КБ "Приватбанк" було укладено кредитний договір б/н (далі - кредитний договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних заяв та умов.
За умовами договору підприємцю Томай Катерині Василівні встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Порядок надання кредиту за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок регламентований розділом 3.2.1. "Умов та Правил надання банківських послуг" (далі- умов) /а.с.18-34/.
Згідно з п. 3.2.1.1.1 кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведення його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Пунктом 3.2.1.1.3 визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Умовами також визначено, що клієнт зобов'язується: використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.1.1.1. цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг", сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17 (п. 3.2.1.2.2.).
Відповідно до п. 3.2.1.1.8 умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк / Інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі- далі "Угода").
Згідно з п. 3.2.1.1.16. умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першої" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Пунктом 3.2.1.6.1. умов визначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Відповідно до п. 3.2.1.5.4.умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3. здійснюється протягом 3 (трьох) років, з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Згідно з п. 3.2.1.5.7. умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Згідно з наявними в матеріалах справи виписками по рахунку та розрахунком заборгованості /а.с. 36-40, 41-45/ фізична особа - підприємець Томай Катерина Василівна в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснила повернення банку в повному обсязі використані кредитні кошти, сплату відсотків, комісії, у зв'язку з чим станом на 31.07.2019 р. у ОСОБА_1 за послугою "кредитний ліміт на поточний рахунок" наявна заборгованість в розмірі 24995 грн. 10 коп., з яких: 15000 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 4397 грн. 88 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 652 грн. 42 коп. заборгованість за простроченою комісією, 4944 грн. 80 коп. пеня.
Судом першої інстанції частково задоволено позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 4397 грн. 88 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 652 грн. 42 коп. заборгованості за простроченою комісією, 4944 грн. 80 коп. пені. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Отже, правовідносини, що склались між сторонами, регулюються нормами ст. 549, 551, 634 та нормами розділу 1 глави 72 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої, другої, сьомої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Як зазначалось вище, 23.07.2015 р. фізичною особою - підприємцем Томай Катериною Василівною та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" було укладено кредитний договір б/н (далі - кредитний договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із заяви про відкриття поточного рахунку, заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та самих умов.
Предметом апеляційного оскарження в даній справі є питання щодо правомірності відмови судом першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення 4397 грн. 88 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 652 грн. 42 коп. заборгованості за простроченою комісією, 4944 грн. 80 коп. пені за прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором. В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Відмовляючи у задоволенні позову, щодо вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені за неналежне виконання умов договору, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що умови договору приєднання встановлюються одноособово банком у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору, що випливає зі змісту положення частини першої статті 634 ЦК України. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Колегізю суддів встановлено, що заява відповідача на відкриття рахунку та анкета про приєднання до умов не містить даних про: процентну ставку, умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та визначеного її розміру.
Витяг з Умов, розміщений на сайті:://privatbank.ua/terms/, на який позивач посилається як на невід'ємну частину спірного договору, не містить підтверджень, що саме з умовами даного витягу був ознайомлений, розумів та погодився з ними відповідач, підписуючи заяву про приєднання до договору, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів), й розмірах та порядках їх нарахування;
Колегія суддів звертає увагу, що зміст і форма роздруківки із сайту позивача з витягом умов повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може постійно вносити відповідні зміни до умов. Разом з тим, витяг з умов не містить підпису відповідача та не може бути розцінений як частина кредитного договору.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та пені за неналежне виконання умов договору.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує обставин погодження умов про відповідальність тощо.
При цьому Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника /а.с.17/, яка безпосередньо підписана клієнтом і лише такий факт міг би свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та у постанові Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 30.09.2019 р. у справі № 916/2755/18, і підстав відступати від якої у колегії суддів немає. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним господарським судом як безпідставні. При цьому у суду відсутні підстави для самостійного визначення розміру заборгованості з урахуванням процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитним коштами відповідно до статті 1048 ЦК України.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 15.10.2019 р. у даній справі. За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і не вбачається порушень норм матеріального і процесуального законодавства.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 15.10.2019 р. у справі № 918/578/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 918/578/19 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.