Справа № 305/1687/19
Номер провадження 1-кп/305/174/20
16 січня 2020 року Рахівський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючої судді ОСОБА_1
секретаря с/з ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рахів кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2017 за №12017070140001415 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного, судимого вироком Рахівського районного суду від 30.07.2019, року за ст.ст.185 ч.2, 186 ч.1 КК України, з застосуванням ст. 70 ч.4 КК України, до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, відповідно до ст.75,76 КК України ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого ,
обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 , на протязі листопада місяця 2017 (точніше на встановлено досудовим розслідуванням), за межами населеного пункту - селища Великий Бичків, Рахівського району Закарпатської області, в лісовому масиві Лужанського лісництва Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство», в кварталі 10, виділах 1,2,7, урочища Діброва, який згідно наказу міністерства екології та природних ресурсів № 212 від 30.03.2012 «Про затвердження Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Діброва», є територією природно-заповідного фонду, в порушення вимог ст.ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, ст.ст. 5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, за допомогою бензопили, вчинили самовільну рубку сироростучих а також повалених вітром та вивернутих з корінням дерев, а саме: у виділі № 1 - 8 дерев породи «Дуб» різного діаметру, загальною кубомасою 12 м3, у виділі № 2 - 11 дерев, з них породи «Дуб» 5 дерев та породи «Бук» 6 дерев різного діаметру загальною кубомасою 17 м3, та у виділі № 7 - 12 дерев, з них породи «Дуб» 10 дерев та породи «Бук» 2 дерева різного діаметру, загальною кубомасою 3 м3.
У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за допомогою гужового транспорту самовільно зрубану деревину з місця події вивезли до місця свого проживання де були виявлені працівниками лісової охорони ДП «Великобичківське ЛМГ» ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 державним інтересам, в галузі науково обґрунтованого, раціонального використання лісів, їх охороні та відтворенні для теперішніх та майбутніх поколінь, згідно розрахунку, проведеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», заподіяно істотну у шкоду на загальну суму 226588 (двісті двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 06 коп.
У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю визнали. Зазначили, що восени 2017 року, точний період часу конкретизувати не можуть вчиняли самовільну рубку сироростучих а також в більшості випадків повалених вітром дерев, різної породи та різної кубомаси. Загалом таким чином, заготували близько 5-6 возів деревини. яку використали для господарських потреб. У вчиненому щиро розкаюються, просять не карати їх суворо.
Представник потерпілої юридичної особи ДП "Великобичківське ЛМГ" ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, натомість подав до суду заяву, у якій просив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розглянути у його відсутності. Зазначив, що претензій до обвинувачених не має. Міру покарання залишає на розсуд суду ( вхідний номер заяви 6000/2019-вх від 16.09.2019).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дії обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.2 ст.246 КК України в редакції Закону №2063-VIII від 23.05.2017), як незаконна порубка дерев на територіях природно-заповідного фонду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнали себе винними у повному обсязі у скоєнні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор та обвинувачені не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази у кримінальному провадженні.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Суд, допитавши у судовому засіданні обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинувачених, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого їм злочину, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Показання обвинувачених під час досудового розслідування і в судовому засіданні послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції, оскільки вони достатньо вагомі, чіткі, узгоджені між собою, отже достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим у п. 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
Частиною 2 ст. 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст.ст.50,65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості інкримінованого йому діяння (яке віднесене законодавцем до злочинів середньої тяжкості), його суспільну небезпечність, вік та здоров'я обвинуваченого (на обліках у лікарів психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває), дані, що характеризують особистість обвинуваченого, зокрема те, що він має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості інкримінованого йому діяння (яке віднесене законодавцем до злочинів середньої тяжкості), його суспільну небезпечність, вік та здоров'я обвинуваченого (на обліках у лікарів психіатра та нарколога та фтизіатра не перебуває), дані, що характеризують особистість обвинуваченого, зокрема те, що він не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно, проживає у фактичному шлюбі, де утримує чотирьох неповнолітніх дітей.
Відповідно до п.4 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Так, дослідивши матеріали справи, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повне визнання ними вини, щире розкаяння у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які би обтяжили покарання обвинувачених не встановлено.
Враховуючи викладене, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинувачених можливе без ізоляції від суспільства
На переконання суду, у даному випадку, у разі звільнення обвинувачених від відбування призначеного судом покарання, з випробуванням, на підставі ст.ст.75,76 КК України, буде досягнута мета покарання, зазначена у ст.ст.50, 65 КК України.
Тому обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.246 КК України, з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням. Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,та попередження вчинення ними нових злочинів.
Крім того, при призначенні покарання суд враховує, що вироком Рахівського районного суду від 30.07.2019, ОСОБА_4 було засуджено за ч.2 ст.185, ч.1 ст.186 КК України, з застосуванням ст. 70 ч.4 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 (два) роки, відповідно до ст.75,76 КК України (вирок набрав законної сили 30.08.2019).
Судом встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення, ОСОБА_4 , вчинив у листопаді 2017, тобто до постановлення вироку Рахівського районного суду Закарпатської від 30.07.2019, тому у даному випадку при призначенні ОСОБА_4 остаточного покарання, суд керується правилами частини 4 статті 70 КК України.
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Запобіжні заходи у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.246 КК України (в редакції Закону №2063-VIII від 23.05.2017) та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.246 КК України (в редакції Закону №2063-VIII від 23.05.2017) та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку в канцелярії суду.
Головуюча: ОСОБА_1