Справа № 236/2340/16-ц
Провадження № 4-с/236/2/20
15 січня 2020 року суддя Краснолиманського міського суду Донецької області Бєлоусов А.Є., перевіривши заяву ОСОБА_1 про скасування постанови старшого державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Шевченка Євгена Івановича від 13.12.2019 року у виконавчому провадженні № 55538994 та додані до заяви матеріали,
15.01.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування постанови старшого державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Шевченка Євгена Івановича від 13.12.2019 року у виконавчому провадженні № 55538994.
Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Нормами ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» також встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За змістом ч.1 ст. 448 ЦПК України, ч.4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» належним способом оскарження особою рішень, дій чи бездіяльність виконавця є звернення до суду з письмовою скаргою. Однак ОСОБА_1 , котрий є стягувачем у виконавчому провадженні № 55538994, фактично оскаржуючи рішення державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа (виконавчого листа у справі № 236/2340/16-ц, виданого 15.07.2017 року Краснолиманським міським судом Донецької області) звернувся до суду саме із заявою, а не зі скаргою, що не відповідає наведеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14.12.1999 року № 10-рп/99 положення ч.1 ст. 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» в судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно із ч.1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Відповідно до ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому ЦПК.
Згідно зі ст. 75 ЦПК України перекладачем може бути, зокрема, особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду.
Витрати учасника справи, пов'язані із залученням перекладача, належать до категорії витрат, пов'язаних з розглядом справи (п.3 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Суми, що підлягають виплаті залученому перекладачу, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг перекладача повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь перекладача зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених ЦПК (ч. ч. 4,5 ст. 139 ЦПК України).
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, викладеною російською мовою, що не відповідає вимогам ст. 10 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Згідно з правовими позиціями, висловленими у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК; у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.
За змістом ст. 175 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі та повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Натомість подана до суду заява не містить інформації щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 (за наявності) або щодо номера і серії паспорта для заявника - фізичної особи. Поштова адреса заявника вказана не повністю, без зазначення адміністративно-територіальної одиниці обласного рівня. У поданій заяві відсутня інформація щодо офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти ОСОБА_1 , не вказано, що у заявника відсутні такі засоби зв'язку.
Заявником не повністю вказані прізвища, імена та по батькові заінтересованих осіб - заступника начальника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Терехової Л.В., начальника цього ж органу державної виконавчої служби Жабіна А.С..
Повне найменування територіального органу державної виконавчої служби заявником вказане без урахування норм Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 року за № 759/19497 (зі змінами).
У поданій заяві відсутня інформація щодо номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти посадових осіб органу державної виконавчої служби; при цьому не зазначено, що заявнику така інформація не відома.
У поданій заяві відсутня інформація щодо офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти заінтересованих осіб - боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; при цьому не зазначено, що заявнику така інформація не відома.
Заява ОСОБА_1 не містить зазначення доказів, що підтверджують окремі вказані ним обставини (відсутність накладеного державним виконавцем арешту на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , відсутність будь-яких процесуальних дій щодо примусової реалізації житлового будинку, розташованого в с. Торське Лиманського району; бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби щодо оголошення розшуку боржника ОСОБА_2 , щодо встановлення місця знаходження автотранспортного засобу, належного боржнику ОСОБА_2 )
В заяві ОСОБА_1 відсутнє зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у певних осіб оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
У заяві не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заява не містить підтвердження ОСОБА_1 про те, що ним раніше не було подано інших скарг на ці ж самі дії посадових осіб органу державної виконавчої служби з тих самих підстав.
З наведеного вбачається необхідність застосування до заяви ОСОБА_1 про скасування постанови старшого державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Шевченка Євгена Івановича від 13.12.2019 року у виконавчому провадженні № 55538994 наслідків, передбачених ст. 185 ЦПК України (залишення заяви без руху, встановлення заявнику строку для усунення недоліків).
Належним способом усунення недоліків є подання до суду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця (іншої посадової особи органу державної виконавчої служби).
Текст скарги має бути викладено державною українською мовою. У разі, якщо заявник не володіє або недостатньою мірою володіє державною мовою, він має право звернутись до перекладача за отриманням відповідних послуг. Витрати на оплату послуг перекладача віднесені законом до категорії судових витрат; за наслідками судового розгляду скарги за клопотанням учасника справи за умови подання належних доказів таких витрат вони підлягають розподілу між сторонами.
Уточнена редакція скарги має містити всі відомості, передбачені процесуальним законом (ст. 175 ЦПК України).
Крім того, у поданій до суду заяві ОСОБА_1 фактично повідомляє про вчинення службового злочину (вимагання неправомірної вигоди) з боку посадових осіб Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Шевченка Є.І.. Терехової Л.В., ОСОБА_4 та просить суд розпочати кримінальне переслідування вказаних осіб.
Водночас ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Чинним КПК України не покладено на суд (суддю) обов'язок щодо кримінального переслідування осіб, котрі підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Також до повноважень суду (судді) законом не віднесено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Функцією суду залишається здійснення правосуддя у кримінальних справах. (ст. 30 КПК України).
Прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила (ст. 25 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Отже, суддя вважає за необхідне додатково роз'яснити ОСОБА_1 його право звернутись до слідчого відповідного органу Національної поліції із заявою про можливу подію кримінального правопорушення відносно заявника.
Керуючись ст. ст.175,177,185 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про скасування постанови старшого державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Шевченка Євгена Івановича від 13.12.2019 року у виконавчому провадженні № 55538994 - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання нею копії цієї ухвали судді для усунення зазначених недоліків.
Якщо ОСОБА_1 не буде усунуто недоліки заяви окремого провадження у строк, встановлений в ухвалі судді, заява вважається неподаною і повертається заявнику (ч.3 ст. 185 ЦПК України).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя -