Справа № 297/2227/19
16 січня 2020 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Берегово, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, без освіти, непрацюючого, раніше судимого за умисні майнові злочини згідно вироку Берегівського районного суду від 08.04.2014 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ст. 71 КК України частково приєднано покарання по вирокам Берегівського суду від 11.07.2012 та 16.10.2012 і остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки 3 місяці (27.03.2015 Апеляційним судом Закарпатської області переглянуто вирок і засудженено за ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років та 6 місяців позбавлення волі),
у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-
в ніч з 09 вересня на 10 вересня 2019 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , знаходячись на загальному подвір'ї, що за адресою АДРЕСА_2 , з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, помітивши велосипед, який був припертий до металевої газової труби, в останнього раптово виник умисел на незаконне його заволодіння, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, виконуючи свій злочинний намір, будучи впевненим, що його дії носять таємний характер та переслідуючи корисливий мотив, таємно, повторно, умисно, викрав велосипед марки «ARDIS», сіро-чорного кольору, який залишив його там власник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому заволодівши даним велосипедом ОСОБА_4 11.09.2019 року продав його ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою АДРЕСА_3 за 350 грн.
Незаконними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 1800.00 грн. (одну тисячу вісімсот гривень 00 копійок), що підтверджено висновком експерта від 18.09.2019.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України не визнав, суду пояснив, що він тільки продав викрадений велосипед, те що він крадений він не знав.
Потерпілий ОСОБА_7 , в судовому засіданні заявив, що оскільки викрадений велосипед йому повернутий, жодних претензій до підсуднього він не має.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили, що підсудній продав їм велосипед за 350 грн. та деякі продукти харчування. При цьому запевнив, що велосипед він взяв вдома і він не крадений.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у скоєнні кримінальному правопорушенні, крім показів свідків, підтверджується іншими перевіреними в судовому засіданні доказами, які суд визнає правдивими, достовірними і ні одна сторона не поставила їх у сумнів під час судового розгляду, тому і у суду немає жодної підстави, ставити їх під сумнів.
Докази, покладені судом в обґрунтування вироку, отримані у відповідності до діючих процесуальних правил.
Відповідно до ст.ст. 22, 93 КПК України, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, обвинувачений, як сторона захисту не довів суду, що скоєно злочини в результаті складних життєвих обставин.
Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю заперечив свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , в межах пред'явленого обвинувачення, правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.
При визначенні покарання обвинувачений ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, згідно із ст. 12 КК України, є злочинами середньої тяжкості, обставини вчинення, мету та мотив вчинення злочинів, наслідки, які настали, дані, що характеризують особу обвинуваченого, стан здоров'я, умови життя та ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, а також пом'якшуючі та обтяжуючі, покарання обставини.
Обставини, що помякшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 передбачені ст. 67 КК України є рецидив злочину.
Згідно ст. 165 Кримінально виконавчого кодексу України обчислення іспитового строку розпочинається з моменту проголошення вироку. Відповідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку, незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 75 КК України.
Згідно вимог ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, який згідно із ст. 12 КК України є середньої тяжкості (ч.2 ст. 185 КК України), дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, проте на шлях виправлення суд вважає не став, а навпаки став на стійкий шлях незаконного заволодіння чужим майном, що представляє велику суспільну небезпеку.
Зважаючи на вимоги ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи із цих положень Закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, це слід розцінювати як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням ним нових кримінальних правопорушень не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 185 КК України у межах санкції статті у виді позбавлення волі, так як більш м'які види покарання передбачені санкцією ч.2 ст.185 КК України - арешт та обмеження волі за недоцільне застосовувати до особи, яка раніше судима до позбавлення волі, та які на думку суду не будуть сприяти перевихованню особи обвинуваченого.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів. З огляду на характер, кількість та систематичність кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, суд приходить до переконання, що його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню ним нових злочинів є неможливими без ізоляції від суспільства.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 згідно до ст.ст. 124, 126 КПК України.
Долю речових доказів вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Захід забезпечення кримінального провадження, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за дійсним вироком, частково, приєднавши невідбуті частини покарання за вироками Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.09.2019 року, та від 13.08.2019 року та за сукупністю вироків остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді 4 (чотирьох) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 12:30 годин 27.09.2019 року.
Речові докази: велосипед чорно-сірого кольору з надписом «ARDIS» та «Keross», який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили повернути останньому як власнику.
Обраний захід забезпечення кримінального провадження - тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляції через Берегівський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1