Справа № 415/203/20
Провадження № 2-о/415/53/20
14 січня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
за участю секретаря - Малахова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , місце реєстрації якої за адресою: АДРЕСА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа - Алчевський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків ), місцезнаходження якого за адресою: вул. ім. Д.І. Менделєєва, 53, м. Лисичанськ, Луганська область, Україна, (код ЄДРПОУ 21757871),
Заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа - Алчевський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). В обґрунтування заяви зазначила, що її невістка - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину - хлопчика у м. Луганську, що на цей час є територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, оскільки територія тимчасово непідконтрольна українській владі. Батьки дитини перебувають у зареєстрованому 04.09.2015 шлюбі. При її зверненні до Алчевського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), їй відмовлено надати свідоцтво про народження дитини. Встановлення факту народження необхідно для отримання свідоцтва про народження українського зразка, у зв'язку з чим вимушена звернутись до суду із заявою. Просила суд встановити факт народження дитини.
У зв'язку з невідкладним розглядом справи з моменту надходження до суду, сторони у судове засідання не викликались.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювальних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою про народження № 26.3/591-3-12 від 14.12.2019 (копія), ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську, народився ОСОБА_3 . Його батьками є: батько- ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_2 . З обмінної карти ОСОБА_2 вбачається, що дитина народилася від ІІ вагітності, пологи ІІ.
Відповідно до медичного свідоцтва про народження № 868 від 26.11.2019, ОСОБА_2 у м. Луганську ІНФОРМАЦІЯ_2 народила хлопчика, вагітність ІІ, пологи ІІ. Батьки дитини перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 04 вересня 2015 року зареєстрували шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про що зроблено актовий запис № 91. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .
Алчевським міським відділом ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 03.01.2020 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації народження, оскільки для підтвердження факту народження дитини пред'явлено документ, який не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства та не є підставною для проведення державної реєстрації народження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про громадянство України", особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Lоizidou v. Тurкеу», «Сургus v. Тurкеу»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Моzеr v. Thе Republic of Moldova and Russia») де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacasе), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду в такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братися до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ в порядку статті 257-1 ЦПК України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини.
За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , прізвище чоловіка зазначено як ОСОБА_3 , дружини - ОСОБА_5 .
Отже, судом встановлено, що батьки дитини мають різні прізвища.
Статтею 145 СК України передбачено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
До заяви додана згода батьків на визначення прізвища дитини, тобто, батьками визначено ім'я та прізвище дитини, а саме: ім'я - ОСОБА_3 , прізвище - ОСОБА_3 .
Відповідно до встановлених судом обставин, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що є достатньо підстав для встановлення факту народження у громадянки України ОСОБА_2 , дитини.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 293-294, 315-317 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , місце реєстрації якої за адресою: АДРЕСА_1 про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа - Алчевський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків ), місцезнаходження якого за адресою: вул. ім. Д.І. Менделєєва, 53, м. Лисичанськ, Луганська область, Україна, (код ЄДРПОУ 21757871) - задовольнити.
Встановити факт народження дитини - чоловічої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганську, при 2-х пологах у громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Караганда Казахстан, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином України - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем м. Лисичанська Луганської області.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017), апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Шевченко