15 січня 2020 року м. Кремінна
Справа № 414/3388/19
Провадження № 2/414/92/2020
Кремінський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді: Ковальова В.М.
за участю секретаря: Безкровної К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна, у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 10 грудня 2019 року звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В цьому будинку зареєстровані його невістка ОСОБА_2 та малолітній онук /син відповідача/ ОСОБА_3 . Відповідач з сином виїхали з його будинку та не мешкають більш чотирьох років, але у добровільному порядку з реєстраційного обліку не знімаються, тому просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, у заяві на ім'я суду просить розглянути справу за його відсутністю, заявлені вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , у судове засідання не з'явилася, у заяві на ім'я суду просить розглянути справу за її відсутністю, заявлені вимоги визнає.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Кремінської районної державної адміністрації Мельник С.А. у судове засідання не з'явилася, у заяві на ім'я суду просить розглянути справу за її відсутністю та прийняти рішення на розсуд суду.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням на рівні з власником або наймачем.
У Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією №1386 (ХІV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року передбачено, що дитина повинна мати, у тому числі, право на житло.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року із змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Тобто, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм житловим приміщенням, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши одночасно одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» від 11 грудня 2003 року реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Докази, які долучені до справи, свідчать про наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 04 серпня 1992 року (а.с. 6-7) ОСОБА_1 є власником будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї (а.с. 4), акту про встановлення фактичного місця проживання (а.с. 5) у будинку позивача за вищевказаною адресою зареєстровані його невістка ОСОБА_2 та малолітній онук ОСОБА_3 , але не проживають в ньому більше чотирьох років.
Згідно копії виду на проживання (а.с. 34-36, 38) відповідач ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 мають інше місце реєстрації та проживання в Російській Федерації. Будинок, в якому вони зареєстровані, належить чоловіку відповідача та батьку малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (а.с. 37, 39-42).
Докази, які надані суду, свідчать про те, що ОСОБА_3 набув право постійного користування іншим житлом за адресою: АДРЕСА_2 .
Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі №465/7083/13-ц.
Отже у судовому засіданні встановлено, що відповідач за адресою реєстрації по АДРЕСА_1 не проживають більше чотирьох років, мають інше місце реєстрації та проживання, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11-13, 77-80, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 29, 391, 405 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» від 11 грудня 2003 року суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 /, ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий/ такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.15.5 перехідних положень до ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Ковальов