Справа № 404/9159/19
Номер провадження 3/404/3049/19
16 січня 2020 року суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Поступайло Володимир Васильович, за участю прокурора Мельникової Г.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого до 03.08.2018 року оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальноїполіції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №48/2019 від 18.12.2019 року ОСОБА_1 , маючи на момент звільнення за власним бажанням 03.08.2018 року спеціальне звання старшого лейтенанта поліції та обіймаючи з 06.11.2015 року посаду оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, будучи суб'єктом декларування, який 03.08.2018 року припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, без поважних причин до 00 год. 00 хв. 04.08.2018 року, не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями, а подав її несвоєчасно 06.08.2018 року, порушивши вимоги ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», підпункту другого частини 5 Розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та, не заперечуючи обставини роботи у Кропивницькому ВП ГУНП в Кіровоградській області, пояснив, що 03.08.2018 року він від кадрового відділу Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області отримав наказ про звільнення, а також довідку про доходи, де не було враховано заробітну плату за останній місяць роботи та грошову виплату від ГУНП в Кіровоградській області, яка була суттєвою, розрахована також цього дня. За таких обставин він не міг подати достовірну інформацію про свої доходи у декларації станом на день звільнення, так як 03.08.2018 року було п'ятницею, скороченим робочим днем, тому його запит про інформацію про доходи навіть не встигли прийняти. Зрештою він опинився в ситуації, що у зв'язку з вихідними днями не зміг витребувати у фінансової служби ГУНП в Кіровоградській області відомостей про свої доходи.
Крім того, зранку 03.08.2018 року він ще виконував свої посадові обов'язки як працівник карного розшуку, поки його цього ж дня не ознайомили з наказом про звільнення. Тому отримати довідки про доходи для подачі декларації цього дня було не можливо.
Також, електронний ключ, необхідний для подачі декларації, знаходився в його старому ноутбуці, який мав знаходитися вдома, але, як він з'ясував після завершення робочого дня вже аж після 17 год., ноутбук на той час знаходився за місцем проживання його батьків у с. Кропивницькому Новоукраїнського району Кіровоградської області, за 80 км від м. Кропивницького, тому увечері 03.08.2018 року він встиг сісти на останній рейс маршрутного таксі, щоб забрати даний ноутбук. До міста увечері у зв'язку з відсутністю маршрутки повернутися не зміг, а у селі доступу до інтернету не було.
Повернувшись до м.Кропивницького зранку 06.08.2018 року, він отримав усі необхідні йому довідки про доходи та подав декларацію. При цьому він вживав усіх можливих заходів для недопущення порушення терміну подання декларації, з дотриманням вимог фінансового контролю, та не мав намірів порушувати положення Закону України «Про запобігання корупції», але така ситуація склалася, що у наказі про його звільнення визначили день звільнення днем видання наказу, тому він після завершення робочого дня фізично не зміг виконати усі дії, пов'язані із необхідністю подання декларації з достовірними даними.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, крім протоколу про адміністративне правопорушення долучено такі докази, зміст яких також розкрито в раніше викладених обставинах:
- протокол №48/2019 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 18.12.2019 року (а.с.1-8);
- повідомлення т.в.о. начальника ГУНП в Кіровоградській області від 07.08.2018 року на адресу НАЗК про факт несвоєчасного подання декларації перед звільненням ОСОБА_1 (а.с.12);
- витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функційдержави або місцевого самоврядування», наданий Національним агентством з питань запобігання корупції про те, що ОСОБА_1 як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно подав декларацію після звільнення з місця роботи (а.с.11, 13-15);
- витяг з наказу від 09.12.2016 року про призначення ОСОБА_1 оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області (а.с.17);
- витяг з наказу від 03.08.2018 року про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням з посади оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2018 рік та одноразової грошової допомоги (а.с.18);
- копія послужного списку ОСОБА_1 , згідно з яким ОСОБА_1 03.08.2018 року звільнений з посади оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2018 рік та одноразової грошової допомоги (а.с.19-24);
-копія зобов'язання ОСОБА_1 про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» при звільненні зі служби (а.с.25);
- копія присяги ОСОБА_1 на вірність Українському народові (а.с.26);
- копія паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 (а.с. 27-28).
Дослідивши протокол та усі надані докази у справі про адміністративне правопорушення, заслухавши прокурора, яка просила суд закрити провадження у справі, врахувавши зміни, внесені до підпункту другого частини 5 Розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, у зв'язку із відсутністю достатніх доказів його вини, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Судом досліджено усі докази, які були направлені до суду разом із матеріалами справи. При цьому, зважаючи на раніше викладені правові положення, суд вважає неможливим збирати докази у справі на користь будь-якої із сторін з власної ініціативи, а тому розглядає справу на підставі наданих доказів.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.172-6 КУпАП визначено відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що і ставиться в провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Абзацом першим частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі за текстом також Закон) передбачено обов'язок, згідно з яким особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10 червня 2016 року, яке 15 липня 2016 року зареєстроване в Міністерстві юстиції України за № 959/29089 (далі за текстом Порядок), в редакції чинній станом на 03.08.2018 року декларація суб'єкта декларування, визначеного в абзаці першому частини другої статті 45 Закону, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.
Разом з тим, незважаючи на те, що події, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення відбувалися у серпні 2018 року, про них стало відомо 07.08.2018 року (а.с.12), протокол складено 18.12.2019 року. На даний час набула чинності нова редакція даного Порядку формування, ведення і опублікування (надання) інформації Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджена Наказом НАЗК від 12 грудня 2019 року №168/19. З даної редакції Порядку виключено норму, яка зобов'язувала суб'єкта декларування під час звільнення з власної ініціативи подавати декларацію в день фактичного звільнення. У чинній редакції Порядку визначено, що «Декларація перед звільненням - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як суб'єкт декларування, звільняючись за власним бажанням з посади оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, ознайомився з наказом про звільнення 03.08.2018року. До цього часу він не знав, коли даний наказ буде підписаний керівництвом і не міг завчасно заповнити декларацію про усі грошові виплати, отримані на даній посаді, у тому числі нараховані 03.08.2018 року згідно з наказом. З початку дня він з'явився на роботу та виконував свої посадові обов'язки. Цей день був скороченим, оскільки це була п'ятниця. Так як наказом про звільнення ОСОБА_1 також була передбачена виплата грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2018 рік та одноразової грошової допомоги, йому для заповнення декларації необхідно було отримати офіційну довідку з фінансової служби ГУНП в Кіровоградській області про отримання даних коштів. Проте, його звернення за інформацією про грошові виплати не було своєчасно у стислі терміни розглянуто. Разом з цим 06.08.2018 року ОСОБА_1 було отриману всю потрібну інформацію про отримані ним доходи та подано декларацію. Також, зважаючи на те, що 03.08.2018 року ОСОБА_1 дізнався про своє звільнення, ним вживалися усі можливі заходи, пов'язані із необхідністю отримання доступу до електронного цифрового підпису, який, як він з'ясував, знаходився поза межами його місця проживання та достатнього доступу до мережі Інтернет (іншого не встановлено), необхідного для подання декларації, що також об'єктивно перешкоджало цьому.
Встановлені судом обставини та дії, вчинені ОСОБА_1 , об'єктивно вказують на те, що останній вживав заходи, спрямовані на дотримання вимог фінансового контролю, не мав намірів порушувати положення ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», та не порушив безпосередньо його положення, оскільки у цьому Законі не передбачено строки подання відповідної декларації, передбаченої у цьому абзаці, проте допустив раніше вказані помилки, які призвели до порушення строків подання відповідної декларації, передбачені раніше зазначеним Порядком, який (як і строки) на даний час змінено.
Главою 13-А КУпАП правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, віднесено до правопорушень, пов'язаних із корупцією.
Відповідно до п.10 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Таким чином для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП як адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації поза строком, визначеним Законом України «Про запобігання корупції» (тобто діяння, що порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження). Відсутність законодавчо визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.
Норма закону має бути сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна подія (п.108 Рішення ЄСПЛ у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).
У рішенні «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що в разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків людини або контролюючих органів, рішення приймається на користь людини.
Відповідно до рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством. У разі браку чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку, суперечить принципу «ніякого покарання без закону», що закріплений у ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним із основоположних аспектів права особи на справедливий судовий розгляд, закріплений в ст. 6 Конвенції, є принцип правової визначеності, основу якого утворює концепція передбачуваності. Згідно з нею люди повинні мати змогу планувати свої дії із впевненістю, що знають про їх правові наслідки.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Отже, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, на переконання суду є вина суб'єкта правопорушення, який має свідомо порушувати відповідні вимоги фінансового контролю. Таке тлумачення узгоджується із сталою судовою практикою та твердженнями, наведеними у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» №223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року.
Раніше вказані досліджені безпосередньо у суді докази та з'ясовані обставини ставлять під обґрунтований та розумний сумнів наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення у формі прямого чи непрямого умислу, намірів та свідомого порушення вимог абзацу першого ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», яким чітко не визначено строки подання декларації суб'єктом декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Навпаки, докази вказують про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на своєчасне виконання вимог фінансового контролю.
Відтак, встановлені судом факти вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 умислу та фактичне порушення вимог абзацу першого ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», а також недоведення перед судом достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом ознак суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та форми вини ОСОБА_1 у його вчиненні в будь-якій формі.
За викладених встановлених судом обставин, враховуючи відповідні визначення Закону України «Про запобігання корупції», принцип законності, витлумачивши усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, суд вважає вину ОСОБА_1 не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 172-6 ч.1, 247 п.1, 283, 284, 285 КУпАП, суд,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Кіровський районний суд м.Кіровограда.
Суддя Кіровського районного
суду м. Кіровограда В.В. Поступайло