Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2286/18
Провадження № 1-кп/376/10/2020
"13" січня 2020 р. м. Сквира Київської області
Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілих : ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_12 ,
обвинуваченого - ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сквира Київської області кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110260000382 від 29.07.2018 року по обвинуваченню:
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сквира Київської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, розлученого, який має двох дітей: дочку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, -
Органом досудового розслідування ОСОБА_13 обвинувачується в тому, що 29 липня 2018 року, близько 19 год. 30 хв., у світлу пору доби, за сприятливих погодних умов та сухому асфальтному покриті, водій ОСОБА_13 , в порушення пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно з яким «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним, автомобілем марки «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_16 , рухався автодорогою Т-02-03 Турбів-Погребище-Сквира в напрямку м. Сквира.
Проїжджаючи відрізок вказаної автодороги, що на 81 км., в порушення вимог п. 1.5 ПДР України, відповідно до якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», а також п. 2.3 б) ПДР України, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» та п. 2.3 д) ПДР України, відповідно до якого «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров'ю громадян» та, порушуючи вимоги п.12.3 ПДР України, згідно з яким «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» та п.12.6.ґ) ПДР України відповідно до якого «іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.», не дотримався безпечної швидкості та не вжив заходів задля зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, в наслідок чого допустив наїзд, правою боковою частиною автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», на велосипедиста ОСОБА_17 , який рухався на велосипеді «Україна», по краю проїзної частини в попутному з автомобілем напрямку. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 71 від 19.09.2018 встановлено, що ОСОБА_17 в наслідок ДТП заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: травматичної ампутації лівого передпліччя та лівої гомілки, переломи ребер, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті потерпілого. Смерть потерпілого ОСОБА_17 настала в наслідок крововтрати, що розвилася в результаті травматичних ампутацій (відривів) лівих передпліччя та гомілки.
Після цього ОСОБА_13 в порушення вимог п.2.10. а).,б).,в),г).,ґ).,д).,е) ПДР України відповідно до якого « у разу причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, вжити можливих заходів для надання до медичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди, повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських, вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди», самовільно залишив місце події, та намагався втекти. Так рухаючись в подальшому автодорогою Київ-Одеса в бік м. Києва, на 77км. вказаної автодороги, був затриманий працівниками поліції.
Згідно висновку експерта № 12-1/1401 від 17.09.2018 встановлено:
В заданій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 та 12.6. ґ) Правил дорожнього руху України.
За даних дорожніх обставин, дії водія автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не відповідали вимогам пунктів 12.3 та 12.6. ґ) Правил дорожнього руху України.
В заданій дорожній ситуації, технічна можливість для водія автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_17 , який рухався в попутному з автомобілем «Mercedes-Benz 190 Е» напрямку по смузі руху в бік м. Сквира та справа від себе вів велосипед, полягала у виконанні ним вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме у застосуванні ним термінового гальмування чи безпечного маневру об'їзду перешкоди зліва.
За даних дорожніх обставин водій автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е» рухаючись як із обраною швидкістю руху 120-130 км/год, так із допустимою швидкістю руху на даній ділянці дороги 90 км/год, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_17 , як шляхом застосування термінового гальмування так і маневром безпечного об'їзду з ліва, в момент виявлення водієм автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е» перешкоди для руху.
В заданій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність дій водія автомобіля ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 , вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Грубі порушення водієм ОСОБА_13 вимог п.1.5, 2.3.б),д), 2.9.а), 12.3., 12.6.ґ) та 2.10. а).,б).,в),г).,ґ).,д).,е) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_17
29 липня 2018 року, близько 19 год. 30 хв., у світлу пору доби, за сприятливих погодних умов та сухому асфальтному покриті, водій ОСОБА_13 , в порушення пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно з яким «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним, автомобілем марки «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_16 , рухався автодорогою Т-02-03 Турбів-Погребище-Сквира в напрямку м. Сквира.
Проїжджаючи відрізок вказаної автодороги, що на 81-км ОСОБА_13 , допустив наїзд, правою боковою частиною автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», на велосипедиста ОСОБА_17 , який рухався на велосипеді «Україна», по краю проїзної частини в попутному з автомобілем напрямку. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. Після наїзду на пішохода ОСОБА_17 автомобілем, ОСОБА_13 , усвідомлюючи те, що своїми протиправними діями поставив потерпілого в небезпечний для життя та здоров'я стан, оскільки останній в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи змогу надати потерпілому ОСОБА_17 допомогу, він не виконав свого громадського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі: не переконався чи потерпілий ОСОБА_17 потребує допомоги, байдуже поставився до наслідків для останнього, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не доставив потерпілого до медичного закладу, ніяких заходів по наданню допомоги не вжив і з метою уникнення відповідальності, залишив місце пригоди, хоча мав можливість і повинен був прийняти міри по наданню допомоги потерпілому ОСОБА_17 , чим порушив вимоги п. п. 2.10. а, г, д ПДР в якому зазначено, що « у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду органи чи підрозділи поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати на прибуття працівників поліції».
Після цього ОСОБА_13 в порушення вимог п.2.10. а).,б).,в),г).,ґ).,д).,е) ПДР України відповідно до якого « у разу причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, вжити можливих заходів для надання до медичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди, повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських, вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди», самовільно залишив місце події, та намагався втекти. Так рухаючись в подальшому автодорогою Київ-Одеса в бік м. Києва, на 77км. вказаної автодороги, був затриманий працівниками поліції.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 71 від 19.09.2018 встановлено, що ОСОБА_17 в наслідок ДТП заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: травматичної ампутації лівого передпліччя та лівої гомілки, переломи ребер, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті потерпілого. Смерть потерпілого ОСОБА_17 настала в наслідок крововтрати, що розвилася в результаті травматичних ампутацій (відривів) лівих передпліччя та гомілки.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 12 від 25.02.2019 встановлено, що враховуючи травми, а саме травматичний відрив лівого передпліччя та лівої гомілки, з порушенням цілісності крупних судин, ОСОБА_17 перебував у небезпечному для життя стані, самостійно прийняти міри до самозбереження не міг. За умови надання вчасної медичної кваліфікованої допомоги ОСОБА_17 - можливість запобігання його смерті не виключається. Допомога заключалася в накладанні кровоспинних джгутів. Враховуючи важкість травми, з розвитком масивної кровотечі, залишення ОСОБА_17 у небезпеці може перебувати у причинно-наслідковому зв'язку із настанням його смерті.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст. 135; ч.2 ст. 286, КК України, визнав у повному обсязі, щиро покаявся та у судовому засіданні показав, що на протязі декількох років у його користуванні перебуває автомобіль марки «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_16 . У 1996 році він отримав посвідчення водія категорії «В» та «С», має добрі навики водіння.
28.07.2018 року о другій половині дня він разом із своїм знайомим ОСОБА_18 приїхав в с. Самгородок Сквирського району Київської області до колишньою дружини, з метою забрати сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із собою в поїздку на море. Колишня дружина відмовила у задоволені його прохання та у нього з нею виник конфлікт. Після цього, з метою зняти стрес він із своїм товаришем, почали вживати алкогольні напої на території с. Самгородок Сквирського району Київської області.
29.07.2018 року близько 19-ої години він з ОСОБА_19 вирішили повернутись в м. Київ на автомобілі марки «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Він знаходився в стані легкого алкогольного сп'яніння, але почувався добре, міг контролювати свої дії, тощо. Автомобіль знаходився в технічно справному стані, явних механічних недоліків не мав. Він сів за кермо автомобіля, знайомий ОСОБА_19 сів на переднє пасажирське сидіння та вони розпочали рух. ОСОБА_19 відразу після виїзду за с. Самгородок Сквирського району Київської області по дорозі заснув.
Виїхавши за с. Самгородок Сквирського району Київської області він почав рухатись в напрямку м. Сквира Київської області. Дорожнє покриття на даній ділянці дороги було асфальтно-бетонним, сухе, без вибоїн, заокруглень, поворотів, підйомів та спусків. Дорога мала по одній смузі руху в кожному напрямку, смуги руху були розділені дорожньою розміткою. В цей час на вулиці було світла пори доби, опадів не було.
Попутного та зустрічного транспорту майже не було, а тому він розвинув швидкість близько110-120 км/год.
Приблизно за 100-150 м він побачив пішохода, який вів велосипеда у руках та рухався разом із ним у попутному напрямку по краю проїжджої частини. У якийсь момент він відволікався від керування транспортним засобом та відчув удар у передню праву частину автомобіля. Від удару у лобовому склі автомобіля у верхньому правому куті пішли тріщини та утворилась вм'ятина. Глянувши у дзеркало заднього виду він побачив, що пішохід лежить на обочині дороги. Проїхавши декілька кілометрів та зрозумівши, що він накоїв він розвернувся та поїхав до місця дорожньо-транспортної пригоди. Під'їжджаючи до місця дорожньо-транспортної пригоди, він знизив швидкість та на обочині дороги побачив тіло чоловіка та велосипед. Також на місці події стояло декілька автомобілів. Злякавшись відповідальності за скоєне та перебуваючи у розгубленому стані, він не зупиняючись проїхав мимо. В подальшому через села Сквирського району Київської області тобто об'їзним шляхом він виїхав на автодорогу «Київ-Одеса» та розпочав рух в напрямку м. Київ. Проїхавши пост поліції, який розташований при виїзді із м. Біла Церква він знову потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, а саме не вибравши безпечну швидкість допустив зіткнення із автомобілем, який рухався в попутному напрямку. Від удару, керований ним автомобіль злетів на узбіччя та він був затриманий працівниками поліції.
Цивільні позови потерпілих, щодо відшкодування розміру моральної (не майнової) шкоди визнає частково. Просить суворо не карати, зазначивши при цьому, що злочин скоїв із необережності, має намір по мірі можливості із врахуванням матеріального стану відшкодувати потерпіли моральну (немайнову) шкоду, запевнив, що більше не буде скоювати кримінальних правопорушень.
Крім повного зізнання підсудного ОСОБА_13 у інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), вина останнього доведена сукупністю зібраних досудовим слідством та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме :
- показами потерпілої ОСОБА_7 , яка у судовому засіданні показала, що вона являється дружиною покійного ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який 29.07.2018 року трагічно загинув під час дорожньо-транспортної пригоди. Про обставини дорожньо-транспортної пригоди, їй відомо тільки із слів працівників поліції, які близько 22-ої години, 29.07.2018 року повідомили їй, що її чоловіка ОСОБА_17 неподалік від м. Сквира легковим автомобілем збив місцевий мешканець ОСОБА_13 та тіло направлено до моргу. Останній раз вона бачила чоловіка 29.07.2018 року близько 13-ої години, у дворі власного будинку. Вона бачила, як він взяв велосипед марки «Україна» та мав намір піти до родичів у сусіднє село. Чоловік використовував велосипед замість палиці тобто для підтримки тіла, оскільки мав хворі ноги та на ньому практично не їздив, а зазвичай вів з боку.
ОСОБА_13 вона знає наглядно, будь-яких відносин із ним не мала. На даний час ОСОБА_13 в добровільному порядку відшкодував їй та її родині завдані матеріальні збитки, а саме покрив витрати пов'язані з похованням, поминальним обідом та встановленням надгробного пам'ятника.
Крім завданих матеріальних збитків, їй була спричинена і моральна (немайнова) шкода, яка викликана втратою рідної людини, що виразилось у нервовому потрясінні, погіршені стану здоров'я, вона втратила душевну рівновагу, спокій, впевненість у майбутньому, весь час перебуває у негативному психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою нормального сну, у зв'язку з чим розмір моральної (немайнової) шкоди оцінює у розмірі 250 000 грн., які просить стягнути на її користь.
При призначенні міри покарання погоджується із думкою прокурора та просить призначити ОСОБА_13 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, щоб в подальшому ОСОБА_13 не міг скоїти аналогічні злочини.
- показами потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які у судовому засіданні показали, що вони є рідними дітьми, померлого, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.07.2018 року ОСОБА_17 . Про обставини дорожньо-транспортної пригоди їм відомо із слів працівників поліції.
У зв'язку із смертю батька їм була завдана моральна (немайнова) шкода яка виразилась у душевних переживаннях, нервовому потрясінні та у інших негативних явищах. Розмір моральної шкоди оцінюють по 250 000 кожному.
Просять призначити ОСОБА_13 найсуворішу міру покарання передбачену санкціями ч.3 ст. 135; ч.2 ст. 186 КК України, оскільки на їх думку ОСОБА_13 раніше притягувався до кримінальної відповідальності пов'язаної з безпекою дорожнього руху та належних висновків для себе не зробив. Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що ОСОБА_13 знаходився в стані алкогольного сп'яніння і не міг адекватно керувати транспортним засобом. Після здійснення наїзду на батька самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не надав медичної допомоги, що ймовірно стало причиною загибелі батька, тощо.
- показами свідка ОСОБА_20 , який у судовому засіданні показав, що він 29.07.2018 року на легковому автомобілі рухався автодорогою Т-02-03 Турбів-Погребище-Сквира в напрямку м. Сквира Київської. Близько 19-ої години 30 хвилин він проїхав с. Самгородок Сквирського району Київської області. Автодорога в цій частині була асфальтно-бетонною, рівною, без вибоїн, мала по одній смузі руху в кожному напрямку та мала необхідну дорожню розмітку, будь-яких заокруглень, підйомів, спусків не мала. На той час на вулиці було світло, видимість була доброю, опадів не було.
Проїхавши декілька кілометрів від с. Самгородок Сквирського району Київської області, у своїй смузі руху, перед собою він побачив легковий автомобіль марки ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору. Водій автомобіль марки ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі вів себе неадекватно, різко змінював швидкість та напрямок руху. Приблизившись до даного автомобіля, він намагався його обігнати, але останній пересікши лінію дорожньої розмітки виїхав на центр дороги, чим зашкодив здійснити маневр обгону.
Він деякий час рухався за вказаним автомобілем. Після того, як він проїхав поворот на с. Шапіївку Сквирського району Київської області то йому вдалося здійснити обгін даного автомобіля і він продовжив рух. Після здійснення маневру обгону він побачив, як по краю проїжджої частини йде чоловік та поруч із собою веде велосипед. Він не змінюючи напрямку руху проїхав поруч з даним чоловіком тобто чоловік не створював жодних перешкод. У дзеркало заднього виду він побачив, як автомобіль марки «Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 різко почав набирати швидкість та проїжджаючи пішохода, змінив напрямок руху у результаті чого відбулось зіткнення. Від удару чоловік та велосипед відлетіли на узбіччя. Будучи шокований він проїхав деякий час, а потім дістав мобільного телефонна, з тією метою, щоб сфотографувати автомобіль. Він почав пригальмовувати, водій автомобіля марки «Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 , став також знижувати швидкість. Потім він зупинився, а за ним відразу зупинився автомобіль марки ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 . Постоявши декілька хвилин, водій автомобіля марки ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 , почав розвертатись у зворотному напрямку. За цей короткий проміжок часу ні він ні водій автомобіль марки ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 , з машини не виходили. Роздивитись водія винуватця дорожньо-транспортної пригоди він не мав змоги, тому, що вікна у машині були затемненні.
Він також, розвернувся і почав наздоганяти автомобіль марки ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 та в цей час встиг зробити 4 фото вище вказаного автомобіля на мобільний телефон. В подальшому він дані фотографії добровільно надав працівникам поліції. Наблизившись до місця дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіль марки ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 не зупинився, а продовжив рух. Він в свою чергу зупинився і побачив, що коло потерпілого вже стоїть інший автомобіль, з якого вийшла сімейна пара і повідомили йому, що вони вже викликали працівників поліції та карету швидкої медичної допомоги. Він та інші учасники дорожнього руху до потерпілого не наближались, тому, що потерпілий не рухався, узбіччя було залите кров'ю, ліва нога потерпілого була фактично відірвана, частина лівої руки була відсутня. Через деякий час, приїхали працівники поліції, які попрохали надати їм кровоспинні матеріали і почали надавати допомогу потерпілому. Потім приїхала карета швидкої медичної допомоги, а він надавши необхідні пояснення працівникам поліції поїхав по справам.
- показами судово-медичного експерта ОСОБА_21 , який будучи допитаний у судовому засіданні показав, що він має 4-й кваліфікаційний клас судового експерта та стаж експертної роботи 14 років.
Він проводив розтин трупа громадянина ОСОБА_17 та в подальшому надав експертний висновок за № 71 від 29.07.2018 року та висновок експерта № 12 від 25.02.2019 року.
В ході зовнішнього дослідження трупа ним було встановлено, що на рівні лівої ліктьової ямки мається травматична ампутація лівого плеча. В ділянці попереку зліва з заходом на ліву сідницю мались рвані рани. На рівні 10 см від колінної чашечки малась травматична ампутація лівої гомілки. При внутрішньому дослідженні трупа пошкодження внутрішніх органів, які-б могли спричинити смерть потерпілого виявлено не було. Смерть потерпілого могла настати внаслідок масивної крововтрати, травматичного шоку. При надані своєчасної кваліфікованої медичної допомоги тобто накладенні кровоспинних матеріалів, або накладенні джгута вище місця травматичної ампутації та своєчасної доставки до медичного закладу потерпілий мав можливість вижити. Смерть потерпілого наступила приблизно через 10-30 хвилин після спричинення травм.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст. 135; ч. 2 ст. 286 КК України, повністю підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні, належними та допустимими доказами:
- витягом з кримінального провадження № 12018110260000382 від 29.07.2018 року, згідно якого 29.07.2018 року близько 19-ої години невстановлена особа проїжджаючи автодорогою м. Сквира - с. Самгородок Сквирського району на автомобілі здійснила наїзд на велосипедиста ОСОБА_17 , внаслідок чого останній помер на місці події, а невстановлена особа зникла з місця ДТП у невідомому напрямку ;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.07.2018 року, який складено в присутності понятих, згідно якого ДТП трапилося на автодорозі Т-02-03 Турбів-Погребище-Сквира на 81 км., з план-схемою до протоколу огляду місця ДТП від 29.07.2018 та таблицею зображень до протоколу огляду місця події де зафіксовано результати обмірів проїзної частини, розташування трупа, осипів скла;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.07.2018 року, який складено в присутності понятих, згідно якого на автодорозі Київ-Одеса 77 км + 300 м на узбіччі було виявлено та вилучена автомобіль марки ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 , з численними механічними пошкодженнями, з план-схемою до протоколу огляду місця ДТП від 29.07.2018 та таблицею зображень до протоколу огляду місця події;
- протоколом огляду від 17.08.2018 року згідно якого ОСОБА_20 в присутності понятих в добровільному порядку надав для огляду мобільний телефон марки «Samsung А5» у якому було виявлено 4 фотознімка автомобіля марки «Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 та зафіксовано дату фотографування 29.07.2018 рік 19 год. 48 хв.;
- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 241 від 30.07.2018 року складеного о 00 год. 55 хвилин згідно якого ОСОБА_13 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 31.07.2018 року згідно якого ОСОБА_13 на місці події показав за яких обставин та як здійснив наїзд на пішохода;
- висновком інженерно технічної експертизи № 12-1/1399 від 13.09.2018 року згідно якого :
- в момент первинного контакту автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та наданого на дослідження велосипеда «Україна» контактували правий кут та права бокова частина переднього бампера автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е» з деталями лівої бокової задньої частини велосипеда «Україна», при цьому направляючі повздовжніх осей автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е» та велосипеда «Україна» розташовувались приблизно паралельно при попутних їх напрямках.
- зіткнення автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипеда «Україна» сталось на смузі руху в напрямку до м. Сквира проїзної частини автодороги Т-02-03 «Турбів-Погребище - Сквира», до початку слідів осипу грунту, слідів плям бурого кольору та фрагментів плоті, відносно напрямку руху до м. Сквира.
- висновком судово-медичного експерта № 71 від 29.07.2018 року згідно якого:
При проведені судово-медичної експертизи трупа виявлено такі тілесні ушкодження: травматичні ампутації лівого передпліччя та лівої гомілки, переломи ребер, описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмети, часу утворення можуть відповідати даті 29.07.2018 року.
описані тілесні ушкодження у вигляді травматичних ампутацій лівого передпліччя та лівої гомілки відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості так як викликають довготривалий розлад здоров'я.
описані тілесні ушкодження могли бути спричинені в результаті ДТП указаної у фабулі.
послідовність нанесення ушкоджень може бути в такому порядку: однократна дія тупого предмету в ліву задньо-бокову поверхню тіла.
Потерпілий в момент первинного контакту з автомобілем був повернений лівою задньо - боковою поверхнею тіла.
В момент первинного контакту з автомобілем потерпілий знаходився у вертикальному положенні, або у близькому до вертикального положення.
Смерть ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , настала внаслідок крововтрати, що розвилась в результаті травматичних ампутацій (відривів) лівого передпліччя та лівої гомілки.
Отримані травми гр.. ОСОБА_17 в результаті ДТП перебувають в причинному зв'язку з настанням смерті.
При судово - токсилогічному досліджені крові трупа ОСОБА_17 , виявлено етиловий спирт 1,05 проміле, що відноситься до легкого алкогольного сп'яніння.;
- висновком інженерно-транспортної експертизи від 27.08.2018 року за № 12-1/1400 яким було встановлено, що рульове керування наданого на дослідження автомобіля марки «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП, не виявлено.
Система робочого гальма наданого на дослідження автомобіля марки «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено.
Елементи підвіски наданого на дослідження автомобіля марки «Mercedes- Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей підвіски, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.
Висновку експерта № 12-1/1401 від 17.09.2018 згідно якого було встановлено:
В заданій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 та 12.6. ґ) Правил дорожнього руху України.
За даних дорожніх обставин, дії водія автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не відповідали вимогам пунктів 12.3 та 12.6. ґ) Правил дорожнього руху України.
В заданій дорожній ситуації, технічна можливість для водія автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е», реєстраційний номер НОМЕР_1 , уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_17 , який рухався в попутному з автомобілем «Mercedes-Benz 190 Е» напрямку по смузі руху в бік м. Сквира та справа від себе вів велосипед, полягала у виконанні ним вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме у застосуванні ним термінового гальмування чи безпечного маневру об'їзду перешкоди зліва.
За даних дорожніх обставин водій автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е» рухаючись як із обраною швидкістю руху 120-130 км/год, так із допустимою швидкістю руху на даній ділянці дороги 90 км/год., мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_17 , як шляхом застосування термінового гальмування так і маневром безпечного об'їзду з ліва, в момент виявлення водієм автомобіля «Mercedes-Benz 190 Е» перешкоди для руху.
В заданій дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність дій водія автомобіля ««Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 , вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
- висновком експерта № 178 від 10.09.2018 року згідно якого в змивах вилучених з передньої правої частини автомобіля марки «Mercedes-Benz 190 Е», р.н.з. НОМЕР_1 виявлена кров людини і дана кров може належати ОСОБА_17 .
Згідно з положеннями ст. 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнавати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення, а відповідно з положеннями ч. 2 ст 18 КПК України - кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомлена про ці права.
Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення та лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинувачених за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав розглянути кримінальне провадження і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.
Фактичні дані, отримані судом у своїй сукупності поза розумним сумнівом дають достатню підставу вважати, що дії обвинуваченого ОСОБА_13 знаходяться в прямому причинному зв'язку із наслідками у вигляді ДТП, внаслідок якої ОСОБА_17 помер.
У пунктах 4 і 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснюється, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України визнають особу, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Відповідальність за статтею 286 КК України настає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі, тощо). Це стосується й випадків, коли зазначені правила було порушено під час виконання з допомогою транспортних засобів різних робіт (дорожніх, сільськогосподарських, будівельних та ін.). Відповідальність за статтею 286 КК України настає лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або його загибель.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.ч. 1, 2 ст. 84 КПК України).
Частиною 1 статті 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року та «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
При цьому суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
У ході судового розгляду суд дійшов до висновку про те, що докази, на яких ґрунтується обвинувачення є належними та достатніми, надають інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування.
Отже, встановивши обставини, які підлягали доказуванню в кримінальному провадженні і дослідивши всі зібрані докази в їх сукупності, які суд оцінює як достовірні та які встановлюють наявність або відсутність суспільно - небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, суд прийшов до висновку, що діяння ОСОБА_13 має наведені кваліфікуючі ознаки, які містять склад кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_13 та кваліфікує його дії
- за ч.3 ст. 135 КК України як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинили смерть особи.
- за ч.2 ст.286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 50 КК України).
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_13 покарання суд враховує те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, є необережним і відноситься до категорії тяжких злочинів.
Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд враховує особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, його відношення до скоєного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд, визнає щире каяття, часткове відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_13 , передбачені ст. 67 КК України, - відсутні. Перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння судом не враховується в якості обставини, що обтяжує покарання, оскільки дана обставина є одночасно і порушенням Правил дорожнього руху, тобто є ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що впливає на його кваліфікацію, та була врахована у обвинувальному акті при кваліфікації дій обвинуваченого.
Відповідно до п. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Таким чином, зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність обставин, що пом'якшують покарання, дані, що характеризують особу та вік обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_13 неможливе без його ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 135 КК України та ч. 2 ст. 286 КК України - у вигляді позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_13 покарання у вигляді позбавлення волі суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.
З урахуванням вище наведеного, суд вважає, що підстави для призначення ОСОБА_13 покарання із застосуванням ст.69 КК України або звільнення його від відбування призначеного покарання в порядку ст.75 КК України, відсутні.
Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_13 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Додаткове покарання, передбачене як обов'язкове ч. 3 ст. 286 КК, суд може відповідно до ст. 69 КК не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного.
В суді було встановлено, що порушення ПДР України, допущені обвинуваченим ОСОБА_13 знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
Крім того, скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 КК України віднесено до злочинів проти безпеки руху.
Суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_13 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як даний злочин пов'язаний з експлуатацією транспортного засобу та протиправні дії обвинуваченого пов'язані з грубим порушенням вимог Правил дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок чого наступила смерть потерпілого. Це свідчить про відсутність у обвинуваченого належних навиків керування транспортними засобами і застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами надасть йому можливість, в разі бажання в подальшому керувати транспортними засобами, додатково вивчити правила дорожнього руху та пройти додаткові навчання у відповідних навчальних закладах щодо покращення навиків керування.
Відповідно до ст. 128, 129 КПК України суд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні.
Статтею 127 КПК України встановлюється, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та (або) моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті, яка передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Нормами, закріпленими в ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Потерпілими ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у судовому засіданні було заявлено позовна вимога про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_13 на їх користь моральної (немайнової) шкоди у розмірі по 250 000 грн. кожному Вирішуючи позов в цій частині суд, виходить із наступного :
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як роз'яснюється Пленумом Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно роз'яснень, що містить Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» 01.03.2013 №4 особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_13 , суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує перенесені душевні та фізичні страждання потерпілих.
При визначені розміру моральної (немайнової) шкоди на користь потерпілої ОСОБА_7 суд враховує, що у результаті ДТП загинула її чоловік ОСОБА_17 , приймає до уваги суттєву зміну в звичайному ритмі життя позивача, пов'язану із загибеллю близької людини її психологічний стан, одночасно враховує ступінь вини відповідача, його матеріальний стан і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд знаходить можливим частково задоволити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди і вважає потрібним стягнути на її користь з відповідача 100 000 грн.
При визначені розміру моральної (немайнової) шкоди на користь потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 суд враховує, що у результаті ДТП загинув їх батько ОСОБА_17 , незворотність наслідків, які настали від злочину, їх психологічний стан викликаний загибеллю близької людини, час для відновлення психологічного стану, враховує, що останні є повнолітніми, мають власні родини одночасно враховує ступінь вини відповідача, його матеріальний стан і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд знаходить можливим частково задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди і вважає потрібним стягнути на їх користь з відповідача по 50 000 грн., на кожного.
Відповідно до положень статті 118 КПК України витрати, пов'язані із залученням експертів являються процесуальними витратами.
Частиною 2 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Із врахуванням вище зазначеного, суд в силу положень ст. ст. 118, 124 КПК України приходить до висновку, що процесуальні витрати по справі, пов'язані з проведенням судових експертиз підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_13 на користь держави в загальному розмірі 6 864 гривень, оскільки їх розмір та підстава підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_13 винуватим у вчиненні кримінаних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України.
Призначити ОСОБА_13 покарання:
за ч. 2 ст. 286 КК України - шість років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами - строком на три роки,
за ч 3 ст. 135 КК України - чотири роки позбавлення волі.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - шість років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з 29 липня 2018 року.
Продовжити ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів, тобто до 12 березня 2020 року.
Речові докази : автомобіль «Mercedes-Benz 190 E» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_16 , велосипед марки «Україна» повернути потерпілій ОСОБА_7 .
Речові докази: уламки деталей автомобіля, осип грунту та фрагмент від велосипеда, які були поміщенні до спец пакету № 02692857; фрагмент ззовні схожий на деталь від велосипеда, які було поміщено до спец пакету № 0608603; осип грунту, які було поміщено до спец пакету № 0608603; змив слідів РБК з правої фари та правого крила автомобіля, які поміщено до паперового конверту № 2; змив слідів РБК з правої верхньої частини лобового скла автомобіля, який було поміщено до паперового конверту № 5; змив к керма автомобіля, що поміщено до паперового конверту № 1; змив з ручки коробки передач, що поміщено до паперового конверту № 3; змив із внутрішньої поверхні ручки передніх лівих (водійських) дверей автомобіля, що поміщено до паперового конверту № 4 та які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Сквирського ВП ГУНП у Київській області - знищити.
Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз в сумі 6 864 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_13 , на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_13 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Сквира Київської області ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь потерпілої ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди грошові кошти в сумі 100 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_13 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Сквира Київської області ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди грошові кошти в сумі 50 000 гривень кожному.
Вирок може бути оскаржений сторонами кримінального провадження до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення та на підставах, визначених ч. 3 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1