Справа № 373/26/20
про арешт майна
15 січня 2020 року Слідчий суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в м. Переяславі клопотання слідчого СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області, капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020110240000014 від 09 січня 2020 року, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даному матеріалу,-
09 січня 2020 року до чергової частини Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення та заява ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 09 січня 2020 року близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проник до квартири АДРЕСА_1 , де відкрито заволодів мобільним телефоном марки «HUAWEY Y-7», що належить ОСОБА_4 , відомості про що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Правова кваліфікація даного кримінального правопорушення за ч.3 ст. 186 КК України. Кримінальному провадженню присвоєно № 12020110240000014. З клопотання слідчого вбачається, що під час затримання 09 січня 2020 року ОСОБА_5 , з врахуванням ч.3 ст.208 КПК України, був проведений його обшук, під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «HUAWEY Y-7», чорного кольору, з сім-картою мобільного оператора, встановити який неможливо в зв'язку з графічним паролем на телефоні, який був поміщений до спеціального пакету «INZ1006793».
Із пояснень ОСОБА_5 вбачається, що даний телефон належить ОСОБА_4 , він його взяв по АДРЕСА_2 .
09 січня 2020 року під час проведення допиту потерпілий ОСОБА_4 надав копії з коробки на телефон марки «HUAWEY Y-7», із зазначенням ІМЕІ.
У органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно, яке було об'єктом злочину та буде використане як речовий доказ у кримінальному провадженні.
Розгляд клопотання проводиться відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України. Учасники кримінального провадження повідомленні про день та час розгляду клопотання, не з'явилися, будь-яких заяв чи клопотань не направили.
Дослідивши матеріали клопотання, встановлено наступне.
Відповідно до ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює повноваження щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 168 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 цього Кодексу, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Отже, слідчим Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 09 січня 2020 року під час затримання ОСОБА_5 , з врахуванням ч.3 ст.208 КПК України, був проведений його обшук, під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «HUAWEY Y-7», чорного кольору, з сім-картою мобільного оператора, встановити який неможливо в зв'язку з графічним паролем на телефоні, який був поміщений до спеціального пакету «INZ1006793».
10 січня 2020 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотання про накладення арешту на вилучене майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
В силу ч. 2 ст. 170 цього Кодексу, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод захист кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 року) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
З врахуванням вищезазначеного, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, вважаю, що воно підлягає задоволенню, оскільки доводить наявність правових підстав для задоволення клопотання про арешт майна на підставі пункту 1 частини другої статті 170 КПК України. Вищезазначені речі мають ознаки матеріальних об'єктів, визначених в ч. 1 ст. 98 цього Кодексу.
В силу ч. 5 ст. 171 КПК України, строк подачі клопотання не пропущено.
Разом з тим, вважаю, що заборона розпоряджатися та користуватися даним майном будь-яким чином повинна бути накладена за винятком проведення необхідних слідчих дій з телефоном в даному кримінальному провадженні
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон марки «HUAWEY Y-7», чорного кольору, з сім-картою мобільного оператора, встановити який неможливо в зв'язку з графічним паролем на телефоні, який був вилучений у ОСОБА_5 та належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому по АДРЕСА_3 для заборони будь-кому розпоряджатися та користуватися даним майном будь-яким чином, крім проведення необхідних слідчих дій в кримінальному провадженні № 12020110240000014 від 09 січня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1