Справа № 379/1322/19
2/379/67/20
(ЗАОЧНЕ)
13.01.2020 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Таращі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Великововнянська сільська рада Таращанського району Київської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом і просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 , внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, та стягнути з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 . У зазначеному будинку зареєстрований також його зять - відповідач по справі, який з 01.01.2019 не проживає в даному будинку, участі в його утриманні не бере. Місце його знаходження невідоме. Прописка відповідача є перешкодою позивачу реалізувати в повному обсязі своє право власності на майно.
Оскільки, в добровільному порядку відповідач не бажає знятися з реєстраційного обліку з будинку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач тричі в судові засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в силу ч. 11 ст. 128 ЦПК України, належно повідомлений, причини неявки не повідомив. У встановлений судом строк відзив на позов не подано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи позицію позивача, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, суд виходить із того, що спір виник з приводу права користування майном, яке перебуває у приватній власності позивача, а тому застосуванню підлягають відповідні норми ЦК України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК України зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 386 ЦК України визначено засади захисту права власності: держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року (зі змінами внесеними ППВСУ №15 від 25.05.1998 року) у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування житловими приміщенням, судам необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом встановлено, що позивач є одноосібним власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 20.04.1992 та довідкою виконавчого комітету Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області №327 від 24.09.2019, .2019 (а.с.14-16, 18).
В даному житловому будинку зареєстрований, в тому числі, відповідач по справі ОСОБА_2 , який не проживає у зазначеному житловому будинку з 01.01.2019, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Великововнянської сільської ради Таращанського району Київської області №311 від 10.09.2019 та актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 10.09.2019 (а.с.20-21).
Його фактичне місце проживання невідоме.
Оскільки, в добровільному порядку відповідач не бажає знятися з реєстраційного обліку з будинку, що є перешкодою позивачу реалізувати в повному обсязі своє право власності на майно, останній звернувся до суду з даним позовом
Частина 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначає чіткий перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, але у зв'язку з тим, що відповідач відмовляється виписатися добровільно, єдиною підставою для зняття з реєстрації місця проживання може виступити остаточне рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи той факт, що відповідач відсутній понад рік у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що судом беззаперечно встановлено, комунальні платежі не сплачує та не несе жодних витрат по обслуговуванню зазначеного будинку, його реєстрація у даному житловому будинку є перешкодою позивачу реалізувати в повному обсязі своє право власності на майно, доказів поважності причин такої відсутності відповідачем не надано, а судом не здобуто, суд прийшов до висновку, що відповідач втратив право користування зазначеним вище житловим приміщенням.
Згідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 2 березня 2016 р. № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Понесені позивачем витрати на сплату судового збору, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 77, 78, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 71, 72, 107 ЖК України, ст. 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням - житловим будинком по АДРЕСА_1 внаслідок відсутності його понад встановлені законодавством строки.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений ним судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Головуючий:В. І. Зінкін