Справа № 372/3856/19
Провадження 2-з-2/20
ухвала
Іменем України
13 січня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.
при секретарі Буртовій О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Вінтерм» про стягнення збитків,
В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа, в якій позивач просить стягнути з ПП «Вінтерм» суму матеріальних збитків у розмірі 206 000 грн., 3% річних в сумі 5503 грн. 85 коп. та витрати від інфляції в мусі 7285 грн. 74 коп., моральну шкоду в сумі 500 000 грн., пеню за не виконання робіт в сумі 282 750 грн., та розірвати договір № 20181110-2 монтажу інженерних мереж від 11.10.2018 року, укладений між сторонами.
11.01.2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інший осіб в розмірі завданого матеріального збитку 206 000,00 грн.
Сторони в судове засідання не викликались.
Суд, дослідивши подану заяву про забезпечення позову, дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Виходячи зі змісту положень п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Тобто, суд в цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, на яке саме майно відповідача позивач просить накласти арешт, є необхідними для забезпечення позову.
Разом з тим, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, позивач не надав доказів щодо вищевказаних обставин. Відсутність відомостей про майно відповідача, місцезнаходження коштів, рахунків відповідача та їх вартість не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами. Також, відсутність цих даних призведе до фактичного невиконання забезпечення у зв'язку з відсутністю відомостей про майно відповідача.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -
В задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя: