09.01.2020 Справа № 363/342/19
09 січня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Клименко В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої
особи Грищенко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 26.07.2013 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб. Від спільного сумісного проживання у шлюбі в сторін народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 2015 році ОСОБА_2 залишив сім'ю. 05.12.2017 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з дочкою, не виявляє ніякого інтересу до життя дитини, що підтверджує його не бажання виконувати батьківські обов'язки.
На підставі викладеного, позивач просить позбавити батьківських правОСОБА_2 , щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 15.03.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
03.10.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач під час підготовчого провадження заперечував проти задоволення позову. В судове засідання 09.01.2020 року не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 .
Заслухавши позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_1 від 28.01.2014 року, батьками являються: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 05.12.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Крім того, рішенням Іванківського районного суду Київської області від 05.12.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 700,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.08.2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно довідки - розрахунку заборгованості по аліментам за період з 30.08.2017 року по 31.12.2018 року, виданої старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Картошкіною М.М., станом на 01.01.2018 року у ОСОБА_2 існує заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 27 256,67 грн.
Актом обстеження житлових умов ОСОБА_1 від 21.08.2018 року встановлено, що сім'я складається з трьох чоловік: ОСОБА_1 , 1985 року народження, дочки ОСОБА_3 , 2014 року народження, співмешканця ОСОБА_4 , 1994 року народження. Умови для проживання дитини ОСОБА_3 задовільні.
Як вбачається з характеристики, виданої директором Оливського НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів дитячий садок», ОСОБА_3 , 2014 року народження, відвідує дитячий заклад з 01.09.2016 року. За час відвідування дитячого закладу дитина звикла до колективу, з дітьми не конфліктує, агресивності не проявляє, вміє гратися, має друзів. Із задоволенням реагує на похвалу, полюбляє коли на неї звертають увагу, але при цьому сором'язлива. Має навички самообслуговування: вміє одягатися і роздягатися, самостійно їсть, самостійно прибирає іграшки, застеляє ліжко після сну та допомагає меншим діткам. Вихованка уважна. Програмний матеріал засвоює швидко, при поясненні матеріалу не відволікається до інших дітей. Приймає активну участь у іграх, на заняттях музики та фізичного виховання, при виконанні ранкової гімнастики. ОСОБА_3 вміє чітко висловлювати власну думку та доводить її до кінці без допомоги вихователя, демонструє високий словниковий запас. Має виразне мовлення. Вміє користуватися олівцем та фарбами. Дитина завжди доглянута, чисто вдягнена. Мати цікавиться справами дитини в дитячому садочку, охоче спілкується з вихователем. За час відвідування ОСОБА_3 дитячого садочка батько жодного разу не був присутній на батьківських зборах та виховних закладах.
Згідно до висновку від 05.04.2019 року №7-20/1094 органу опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах дитини орган опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, що визначено частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тобто, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, стаття 166 Сімейного кодексу України.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Частиною 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи, відповідач, який являється батьком малолітньої дитини свідомо не виконує покладених на нього законом обов'язків щодо виховання та належного утримання дитини, він не займається її вихованням та не проявляє інтересу до її життя, навчання, відпочинку та оздоровлення. Відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не приймає участь у її вихованні.
Крім того, 27.03.2019 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Вишгородської районної державної адміністрації, в присутності ОСОБА_2 розглядали питання про надання висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідач не змінив свого ставлення до малолітньої дитини.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та умисно ухиляється від їх виконання, щодо виховання та належного утримання своєї доньки, він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку її до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 164, 165, 166, 192 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», на підставі статей 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 780,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою, АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою, АДРЕСА_2 ,)
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).
Повний текст рішення складено 16 січня 2020 року.
Суддя О.Д. Рудюк