Справа №355/1683/19
Провадження №1-кп/359/649/2019
13 січня 2020 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , їх представника - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 , та її захисника - адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_11 ,
під час судового розгляду з технічною фіксацією у відкритому судовому засіданні в кримінальному провадженні №12018110070000474, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.2018 року, що надійшло до суду за підсудністю з Київського апеляційного суду з обвинувальним актом, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Маслівка Миронівського району Київської області, громадянки України, українки, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
та
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, -
розглянувши клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді домашнього арешту,
На розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України.
Під час розгляду справи прокурором було заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , у зв'язку з тим, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинувачуєюся у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі, а також те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 після вчиненого кримінального правопорушення, намагалися приховати та приховували сліди його вчинення. Вказане підтверджується відеозаписом, що знаходиться у матеріалах кримінального провадження, актом обстеження за повідомленням Сезенківського сільського голови, складеного Баришівським районним управлінням ГУ Держпродспоживслужби в Київській області на території домоволодіння, що перебувало у користуванні обвинувачених, на городі виявлено рештки собак після їх спалення та встановлено, що трупи тварин були дуже виснажені. У ході досудового розслідування встановлено, що після суспільного осуду, що виражався у численних публікаціях в мережі «Інтернет» та на телеканалах, ОСОБА_8 почала використовувати акаунт в соціальній мережі «Фейсбук» під іменем « ОСОБА_12 », що підтверджується висновком судової комп'ютерно-технічної експертизи від 11.03.2019. Указане, свідчить про приховування слідів злочину, та про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення під іменем іншої особи. Крім того, уваги заслуговує й спосіб та наслідки інкримінованого кримінального правопорушення. Так, рештки та трупи тварин знаходились в різних пакетах, корзинах, пічках, наявні також рештки спалених тварин. Зазначене свідчить про жорстокість та низький рівень моральних якостей обвинувачених, а також про цинічний та зухвалий спосіб вчинення кримінального правопорушення. До Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури від потерпілої у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 надійшов лист щодо необхідності обрання відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказане обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 здійснюють тиск на потерпілу у соціальних мережах, розповсюджують неправдиву інформацію та ображають честь і гідність потерпілої пересилаючи їй інтимні фото ОСОБА_8 . Крім того, останні не з'явилися на останнє підготовче судове засідання та 29.08.2019 СВ Броварського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області внесено відомості до ЄРДР за № 12019110130002516 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, по факту жорстокого погодження ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з тваринами 22.08.2019 за адресою: с. Русанів, Броварського району, Київської області. Указане, окрім вищенаведеного, свідчить про наявність ризику тиску на потерпілу та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Потерпілі та їх представник підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачені просили не застосовувати відносно них будь-якого запобіжного заходу.
Захисники обвинувачених заперечили проти клопотання прокурора зазначивши, що обвинувачені не мають на меті переховуватися від суду та розуміють наслідки неявки на наступні судові засідання, виходячи з позиції сторони обвинувачення та зобов'язуються в подальшому не порушувати встановлені судом обов'язки. Жодних ризиків, визначених ст. 177 КПК України, прокурором за матеріалами клопотань не доведено.
Заслухавши думку сторін провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, що стосуються розгляду клопотань прокурора, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
З урахуванням вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 p. N 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч.1 ст.194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; а також враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі, наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Враховуючи наявність обвинувачення до скоєння інкримінованого ОСОБА_10 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення, обсяг пред'явленого обвинувачення, суд вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Так, обвинувачені у судовому засіданні зазначили про те, що не мають на меті переховуватися від суду та розуміють наслідки неявки на наступні судові засідання, виходячи з позиції сторони обвинувачення та зобов'язуються в подальшому не порушувати встановлені судом обов'язки. Матеріали кримінального провадження, що надійшло на адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області таких відомостей та доказів не містять. Тому таке припущення прокурора, на даний час, не відповідає дійсності.
Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбаченихст.177 КПК України, а саме тих, що обвинувачені можуть впливати на свідків та потерпілих, суддя вважає, що такі доводи є необґрунтованими, а є лише припущеннями. З цього приводу прокурором не було надано доказів на підтвердження вказаних ризиків. Також, пояснення прокурора в судовому засіданні не містять належного обґрунтування недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.
Позиція потерпілих та переглянутий в судовому засіданні відеозапис (наданий стороною обвинувачення) жодним чином не свідчить та не є доказом тому, що обвинувачені якимось чином здійснюють тиск на свідків чи потерпілих.
Так, на відеозаписі міститься позиція обвинуваченої ОСОБА_8 щодо обставин кримінального правопорушення, та її коментарі з приводу розміщених в Інтернет мережі та програмах на кшталт «Фейсбук» постів волонтерів та зоозахисників, до яких належить також потерпіла ОСОБА_4 . Суд не вбачає серед переглянутих відеозаписів фактів тиску чи погроз в бік потерпілих, чи особисто ОСОБА_4 . Питання ж захисту честі та гідності знаходяться в площині цивільно-правових відносин, і в разі порушення відповідних прав та інтересів потерпілих з цього приводу, право на їх відновлення та захист врегульовані нормами ЦК України, і не можуть входити в компетенцію суду при розгляді кримінального провадження.
У цьому зв'язку, указані потерпілою стороною обставини, не є належними доказами порушення обвинуваченими,та зокрема ОСОБА_8 , своїх процесуальних обов'язків, як осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, як і не містять підтвердження наявності відповідних ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, суд вважає, що на даний час не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України Кодексу, і на які вказує прокурор.
Крім того, порушення відповідного кримінального провадження за аналогічною статтею 299 КК України в Броварському ВП ГУ НП в Київській області, не може бути достатньою підставою для висновку про те, що обвинувачені продовжують свою злочинну діяльність, оскільки відповідної підозри останнім не оголошено з цього приводу.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинувачених, наявність постійного місця роботи або навчання, їх репутацію, наявність судимостей та інше.
Суд вважає, що за встановлених у судовому засіданні обставин застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по відношенню до обвинувачених є необґрунтованим, оскільки будь-яких доказів тому, що останні можуть впливати на свідків та потерпілих якимось чином, в судовому засіданні прокурором не надано та не наведено переконливих доводів цьому. Крім того, прокурором не доведено того, що обраний раніше запобіжний захід, термін дії якого закінчився, не сприяв процесуальній поведінці обвинувачених, а визначені Баришівським районним судом Київської області обов'язки ними порушувались.
Такий висновок прийнято з урахуванням обставин, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України.
В той же час, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , і яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином, з метою дотримання указаними обвинуваченими процесуальних обов'язків, як осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне обрати ним інший запобіжний захід, який є найменшим за тяжкістю.
Особисте зобов'язання є найм'якішим видом запобіжного заходу, визначеного КПК України, та на думку суду, відповідає тяжкості злочину, у скоєнні якого обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , з урахуванням їх відношення до скоєного, їх характеризуючи особистість даних, матеріальне становище та відсутність у них офіційного місця роботи та постійного доходу. Крім того, обвинувачені проживають за межами Бориспільського району, на значній відстані від м. Бориспіль Київської області.
Тому суд вважає за необхідне обрати саме зазначений запобіжний захід, з визначенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, з обов'язковою забороною ОСОБА_10 та ОСОБА_8 спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні щодо обставин кримінального правопорушення.
Таким чином, у суду відсутні достатні доводи та докази для застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тому суд у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, щодо обвинувачених застосовує більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання терміном в два місяці, встановивши обвинуваченим, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідні обов'язки.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170-174, 176-197, 199, 331 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотань прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді домашнього арешту, - відмовити.
Обрати обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з визначенням обов'язків, а саме: прибувати до суду на судові засідання; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу суду; повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання або місця роботи (за наявності); утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному щодо обставин кримінального правопорушення; докласти зусиль для пошуку роботи і офіційного працевлаштування, тощо.
Строк дії обов'язків, визначених судом відносно ОСОБА_8 встановити терміном в два місяці, тобто до 24.00 год. 12.03.2020 року.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з визначенням обов'язків, а саме: прибувати до суду на судові засідання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_2 ), без дозволу суду; повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання або місця роботи (за наявності); утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному щодо обставин кримінального правопорушення; докласти зусиль для пошуку роботи і офіційного працевлаштування, тощо.
Строк дії обов'язків, визначених судом відносно ОСОБА_10 встановити терміном в два місяці, тобто до 24.00 год. 12.03.2020 року.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Оголошено повний текст ухвали суду 16.01.2020 року.
Суддя: ОСОБА_1