16 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/1347/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Запорізької міської ради та Виконавчого комітету Запорізької міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019,
за позовом Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави
до 1. Запорізької міської ради,
2. Виконавчого комітету Запорізької міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вельтум-Запоріжжя",
2. Комунальне підприємство "Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 "Комунсантрансекологія",
про визнання недійсним рішення ради та рішення виконавчого комітету,
04.12.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Запорізька міська рада та Виконавчий комітет Запорізької міської ради звернулись із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019 (повний текст постанови складений 04.11.2019) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2019 касаційну скаргу Запорізької міська ради та Виконавчого комітету Запорізької міської ради залишено без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з не поданням заявниками належних доказів отримання повного тексту судового рішення апеляційної інстанції, що оскаржується; не наданням Запорізькою міською радою доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги окремим платіжним документом у розмірах, установлених положеннями статей 4, 6 Закону України "Про судовий збір". Крім цього, залишаючи касаційну скаргу Запорізької міська ради та Виконавчого комітету Запорізької міської ради без руху, суд касаційної інстанції зазначив, що наведені заявниками у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження доводи щодо необхідності поновити строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019 є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, тому причини пропуску строку на касаційне оскарження визнано неповажними, а заявникам вказано на необхідність навести інші підстави, за їх наявності, для поновлення строку на касаційне оскарження та надати докази на їх підтвердження.
Ухвалу суду від 21.12.2019 отримано Запорізькою міською радою та Виконавчим комітетом Запорізької міської ради - 26.12.2019, що підтверджується роздруківкою з сайту "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень за №0101614712849.
03.01.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Виконавчим комітетом Запорізької міської ради направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про визнання недоліків касаційної скарги усунутими, яке обґрунтовано тим, що повний текст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019 виконавчим комітетом отримано 11.11.2019. Втім ураховуючи те, що представництво органів місцевого самоврядування здійснюється Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради, а останній отримав доручення щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції лише 19.11.2019, про що свідчить відмітка вхідного номера та дати Департаменту на копії оскаржуваної постанови та розпорядження керуючого справами виконавчого комітету Запорізької міської ради Омельяновича Р.А., тому, на думку заявника, касаційну скаргу подано у строк визначений частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Щодо сплати судового збору Запорізькою міською радою заявником зазначено, що відповідно до законодавства головним розпорядником бюджетних коштів на 2019 рік визначено Виконавчий комітет Запорізької міської ради, а Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах, у зв'язку з чим судовий збір за подачу касаційної скарги може бути сплачено виключно виконавчим комітетом Запорізької міської ради. З огляду на викладене, виконавчий комітет Запорізької міської ради просив визнати недоліки касаційної скарги у справі №908/1347/18 усунутими.
З матеріалів заяви про усунення недоліків касаційної скарги у справі №908/1347/18 вбачається, що заявником не надано докази сплати судового збору Запорізькою міською радою у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1). Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (ч. 2).
Крім того, частиною третьою статті 288 вказаного Кодексу передбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі прийнята 30.10.2019, повний текст якої складено 04.11.2019. Заявниками повний текст цієї постанови отримано 11.11.2019, що підтверджується копією першої сторінки оскаржуваної постанови, з відміткою про отримання останньої, копією конверту, в якому постанова суду апеляційної інстанції направлялась на адресу Запорізької міської ради та копією роздруківки ідентифікатора відстеження поштової кореспонденції сайту Укрпошта, тому відповідно до приписів частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України поновлення строку на касаційне оскарження є можливим у разі якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення учаснику процесу такого судового рішення, тобто, у даному випадку у строк до 02.12.2019 включно, оскільки останній день цього строку - 01.12.2019 є вихідним днем (неділя).
З касаційною скаргою заявники звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду лише 04.12.2019, тобто, з пропуском строку на касаційне оскарження, який визначений приписами частини другої статті 288 вказаного Кодексу.
При цьому посилання заявника у заяві про усунення недоліків, що початок перебігу строку на касаційне оскарження необхідно обраховувати з 19.11.2019, коли дану постанову було зареєстровано у Департаменті правового забезпечення Запорізької міської ради, який наділений повноваженнями здійснювати представництво Запорізької міської ради та Виконавчого комітету Запорізької міської ради у суді, не ґрунтується на вимогах процесуального закону. Отже, заявником не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження, та не наведено існування об'єктивних обставин, що унеможливили подання касаційної скарги протягом розумного строку.
Суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Отже, враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини та імперативні приписи процесуального законодавства, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку. При цьому слід зауважити, що для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Враховуючи зазначене, обставини, на які посилається заявник, зводяться до порушення ним вимог процесуального законодавства. Причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження постанови залежали лише від суб'єктивної волі заявників, а не від об'єктивно непереборних обставин, у зв'язку з чим у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення цього строку.
Відповідно до частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
В абзаці 2 частини третьої статті 292 цього Кодексу визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції визнає наведені заявником у заяві доводи про причини пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, а тому відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької міської ради та Виконавчого комітету Запорізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі №908/1347/18.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №908/1347/18 за касаційною скаргою Запорізької міської ради та Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявникам.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов