"10" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2873/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/2873/19
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача Громадської організації "Одеська обласна група медіації"
про стягнення заборгованості у розмірі 74190,77 грн., пені в розмірі 8096,28 грн., розірвання договору оренди та виселення
за участю представників:
від позивача: Малаховська Ю.В. довіреність №01-36/40 від 13.12.2019р.
від відповідача: Терещенко І.Г., керівник, Фельдман О.А. довіреність від 01.11.2019р.
Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Громадської організації «Одеська обласна група медіації» з позовом, в якому просить господарський суд:
- стягнути з Громадської організації «Одеська обласна група медіації» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 74190,77 грн. та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 8096,28 грн.;
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення №27/60 від 07.04.1999р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацію «Одеська обласна група медіації»
- виселити Громадську організацію «Одеська обласна група медіації» з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 2834,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 23/4 га користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
- стягнути з Громадської організації «Одеська обласна група медіації» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у розмірі 5763 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №27/60 від 07.04.1999р. щодо сплати орендної плати.
У відзиві на позовну заяву за вх.№24490/19 від 27.11.2019р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що з 2011р. продовження строку дії договору оренди відбувалося щорічно і виключно на підставі додаткових погоджень до даного договору. Що стосується пролонгації договору оренди на 2019 рік, то відповідачем також було надіслано лист в Департамент, який одержано останнім 18.12.2018р., однак, на відміну від попередніх років Департаментом додатковий договір не укладався. За відсутності пролонгації договору оренди на 2019р. та враховуючи факт, що відповідач не користувався даним приміщенням протягом 2019 року, нарахування та стягнення орендної плати за договором оренди, дія якого припинена, є незаконним та не має правових підстав. Також відповідач зазначає, що позиція Департаменту щодо нарахування орендної плати, виходячи з базової орендної ставки у 6804,97 грн. за 2019р. є такою, що не відповідає приписам правової норми, на яку позивач посилається, адже, орендна плата у зазначений суми 6804,97 грн. не відповідає поняттю «ті самі умови», що існували і були чинними за договором оренди в попередній період - з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. на думку відповідача строки розрахунку заборгованості позивачем визначені не чітко і взагалі не діють змогу відслідкувати логіку формування позовних вимог щодо сплати грошових коштів. Окрім того, за посиланнями відповідача продовження строку дії договору оренди на той самий термін та на тих самих умовах має відбуватися за обов'язковою умовою продовження користування орендованим приміщенням Орендарем після закінчення строку дії договору оренди. Фактично, після закінчення строку дії договору оренди 31.12.2018р. відповідач звільнив зазначене приміщення і з указаного періоду фактично в приміщенні відсутній. Також відповідач зазначає, що можливість укладення акту повернення нежитлового приміщення з оренди необхідно розглядати виключно за умови укладення між сторонами такого акту при наданні орендарю нежитлового приміщення в оренду. На думку відповідача, нарахування орендної плати за орендованим майном необхідно оформляти документально, а саме рахунком на внесення орендної плати, актом надання послуг, про що зазначено у листі Міністерства фінансів України від 22.08.2017р. №35210-07/23-3362658, у листі ДФС України від 30.12.2016р. №28694/5/99-99-15-03-02-14. Позивачем жодного разу не направлялися відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг. Відповідні документи не додано і до позовної заяви, що сукупно може свідчити про їх відсутність.
У письмових поясненнях за вх.№25345/19 від 09.12.2019р. та письмових поясненнях за вх.№26183/19 від 18.12.2019р. позивач посилається на те, що останнім додатковим договором від 22.03.2018р. було продовжено строк дії договору до 31.12.2018р. У зв'язку із тим, що Департаментом не надіслано заяви щодо припинення або зміни договору оренди після закінчення терміну дії договору (ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна») договір оренди вважається пролонгованим автоматично на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тому відповідно до останнього додаткового договору від 22.03.2018р. строк дії договору продовжено до 31.12.2019р. Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено ст.764 ЦК України, за змістом якої якщо наймач продовжує користатися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавець протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той строк, який був раніше встановлений договором. Позивач не погоджується з відповідачем щодо того, що річна орендна плата з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. повинна була залишитися у розмірі 1 грн. без ПДВ 20%, оскільки річна орендна у розмірі 1 грн. встановлюється виключно рішенням Одеської міської ради на кожен наступний рік, що підтверджує п.1.2. додаткового договору від 22.03.2018р., яким на підставі п.п.90 рішення ОМР від 16.02.2018р. №2946-VІІ річну орендну плату з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. розраховували у розмірі 1 грн. без урахування ПДВ. Відповідно до рішення ОМР від 12.12.2018р. №4066 - VІІ у переліку громадських та благодійних організацій, яким встановлений розмір орендної плати 1 грн. на рік з 01.01.2019р. по 31.12.2019р., як орендарям приміщень комунальної власності територіальної громади м. Одеси, Громадська організація «Одеська обласна група медіації» відсутня, про що було відомо відповідачу. Тому Департамент керуючись п.1.3., п.1.4. додаткового договору від 22.03.2018р. орендну плату з 01.01.2019р. розраховував у розмірі 6804,97 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції. Також позивач зазначає, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, як і за період нарахування орендної плати у розмірі 1 грн. за період з 01.09.2018р. по 31.12.2018р. так і за період з 01.01.2019р. по 31.08.2019р., тому відповідно до розрахунку заборгованості від 14.08.2019р. загалом заборгованість по орендній платі становить 74190,77 грн. За несвоєчасну сплату орендної плати позивачем нараховано пеню за період 16.09.2018р. по 31.08.2019р. в розмірі 8096,28 грн. Позивач посилається на те, що відповідно до ст.795 ЦК України акт приймання-передачі майна є основним документом, що підтверджує факт передачі майна в оренду, так і його повернення з оренди, тобто, відповідач повинен передати спірне майно за відповідним актом, до теперішнього часу Департамент не має доступу до даного приміщення. Окрім того, складання актів приймання-передачі наданих послуг не передбачено Положенням про ДКВ Одеської міської ради та у п.4.2 договору передбачений обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.
У запереченнях за вх.№26807/19 від 23.12.2019р. відповідач посилається на правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду від 22.102019р. у справі №910/3705/19, та згідно з яким для продовження дії договору оренди на підставі ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї із сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору». Як було зазначено відповідачем у відзиві на позов після закінчення строку дії договору оренди 31.12.2018р. орендоване приміщення відповідачем було звільнено та позивача було повідомлено про звільнення приміщення, що підтверджується наявним у справі Актом обстеження нежитлового приміщення комунальної власності. Як зазначає відповідач, відсутність виписаної методології ведення бухгалтерського обліку у Положенні про Департамент не позбавляє позивача необхідності дотримуватися норм Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік в Україні» щодо належного оформлення та обліку факту постачання послуги із оренди майна. За посиланнями відповідача, враховуючи наявність різних показників щодо обрахування заборгованості по оренді, відповідачем погашено в повному обсязі заборгованість з орендної плати за період 01.01.2018р. по 31.12.2018р. з урахуванням всіх можливих нарахувань і перераховано на рахунок Департаменту грошові кошти в розмірі 30 грн. (квитанція №ПН1679 від 21.12.2019р.).
Ухвалою від 23.12.2019р. підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 27.12.2019р.
На підставі ст.216 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті оголошувалася перерва до 10.01.2020р., про що судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 10.01.2020р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.01.2020р. заперечив проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 10.01.2020р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, господарським судом встановлено:
Згідно Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення виконавчого комітету Одеської міської ради від 07.09.2009р. та витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" №23941773 від 24.09.2009р., об'єкт, який розташований за адресою м. Одеса, проспект Гагаріна, 23/4 та складається з приміщень загальною площею 284,3 кв.м., основною площею 214,9 кв.м. належать на праві власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.
07.04.1999р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю (нині - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Орендодавець, позивач) та Одеською обласною групою медіації (нині - Громадської організації "Одеська обласна група медіації", Орендар, відповідач) укладений договір оренди нежитлового приміщення №27/60, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення загальною площею 268 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна,23/4 з метою розміщення організації.
Відповідно до п.1.2 договору цей договір діє з 15.03.1999р. до 07.04.2002р.
Згідно з п.2.1 договору вступ Орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди та акту приймання-передачі вказаного приміщення.
Відповідно до п.3.1 договору орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа поточного місця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди в розмірі 1 грн. за все приміщення у рік.
Згідно з п.3.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем за весь період заборгованості, з урахуванням пені в розмірі, передбаченому діючим законодавством.
Відповідно до п.4.2 договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та кошти за комунальні послуги, податок на додану вартість, податок на земельну ділянку.
Згідно з п.4.6 договору Орендар зобов'язується в разі припинення договору оренди, повернути Орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду.
Відповідно до п.9.2 договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесок змін не допускається.
В подальшому сторонами вносились зміни до договору оренди нежитлового приміщення №27/60 від 07.04.1999р., зокрема:
- Додаткове погодження №1 від 28.05.2001р., яким продовжено строк дії договору до 07.04.2007р., змінено площу орендованого приміщення з 268 кв.м. на 283,6 кв.м., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додаткове погодження від 31.07.2007р., яким продовжено строк дії договору до 03.07.2010р., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додаткове погодження від 03.08.2009р., яким змінено площу орендованого приміщення з 283,6 кв.м. на 284,3 кв.м., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додаткове погодження від 23.05.2011р., яким продовжено строк дії договору до 31.12.2011р., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додаткове погодження від 08.05.2012р., яким продовжено строк дії договору до 31.12.2012р., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додатковий договір №6 від 08.01.2013р., яким продовжено строк дії договору до 31.12.2013р., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додатковий договір №7 від 25.02.2014р., яким продовжено строк дії договору до 31.12.2014р., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додатковий договір №8 від 17.01.2015р., яким продовжено строк дії договору до 31.12.2015р., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додатковий договір №9 від 21.01.2016р., яким продовжено строк дії договору до 31.12.2016р., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додатковий договір №10 від 23.12.2016р., яким продовжено строк дії договору з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн.;
- Додатковий договір №11 від 22.03.2018р., яким продовжено строк дії договору з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., встановлено розмір річної орендної плати 1,20 грн., а також встановлено, що відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (з наступними змінами), орендна плата з 01.01.2019р. розраховується таким чином: розмір місячної орендної плати становить 6 804,97 грн. Перший абзац пункту 3.1 розділу 3 «Орендна плата» договору оренди №27/60 від 07.04.1999р. викладено в наступній редакції: « 3.1.За орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. в розмірі 1 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 01.01.2019р. за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що розрахована на 01.01.2018р. та становить 6804,97 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць».
18.12.2018р. за вхід.№01-14/5336 позивач одержав лист відповідача вих.№01-237 від 17.12.2018р., в якому відповідач просив відповідача продовжити термін договору оренди до трьох років підвального приміщення (договір оренди №27/60 від 07.04.1999р.), розташованого за адресою: пр-т Гагаріна, 23/4, за пільговою ставкою.
29.01.2019р. комісією у складі Лисак М.У. - начальника орендного відділу, Будзарь Н.Л. - головного спеціаліста орендного відділу та Радової Г.В, складений акт обстеження нежитлового приміщення комунальної власності, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 23/4, в якому встановлено, що:
- строк дії договору становить до 31.12.2018р.;
- приміщення орендарем довгий час не використовується;
- доступ на об'єкт не надано (в телефонному режимі голова громадської організації відмовив в доступі в приміщення);
- заборгованість з орендної плати - 20,24 грн.
21.12.2019р. відповідачем здійснено оплату за оренду приміщення в розмірі 30 грн., про що свідчить квитанція №ПН1679 від 21.12.2019р.
Окрім того, у матеріалах справи наявне повідомлення позивача про відмову від договору оренди вих.№01-13/4041 від 23.08.2019р., за відсутністю доказів його надіслання відповідачу.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір оренди на підставі якого відповідачу у строкове платне користування передане нерухоме майно, за користування яким відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату за пільговою ставкою в розмірі 1 грн.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Протягом дії договору сторонами постійно вносились зміни щодо строку його дії із укладанням при цьому відповідних додаткових погоджень та додаткових договорів.
Останнім Додатковим договором №11 від 22.03.2018р. продовжено строк дії договору з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., встановлено розмір річної орендної плати з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. - 1,20 грн., а з 01.01.2019р. - 6804,97 грн. за базовий місяць оренди.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.
Отже сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019р. у справах № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019р. у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі №906/740/18 та від 26.12.2019р. №904/342/19.
Водночас у матеріалах справи наявний лист відповідача вих.№01-237 від 17.12.2018р., в якому відповідач просив позивача продовжити термін договору оренди до трьох років за пільговою ставкою.
Таким чином станом на дату 17.12.2018р. мала місце заява відповідача про зміну умов договору в частині визначення розміру орендної плати.
З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку положення ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах не підлягають застосуванню, а тому договір оренди №27/60 від 07.04.1999р. припинив свою дію 31.12.2018р.
Згідно зі ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Між тим, в матеріалах справи наявний акт обстеження нежитлового приміщення комунальної власності від 29.01.2019р., складений позивачем, яким встановлено, що приміщення орендарем довгий час не використовується.
За таких обставин, в даному випадку не підлягає застосуванню і положення ст.764 ЦК України,оскільки самим позивачем встановлено, після закінчення строку договору оренди відповідач не використовує орендоване приміщення.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Як вище встановлено господарським судом, за розрахунком позивача станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом - 26.09.2019р. у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за період з вересня 2018р. по грудень 2018р. у розмірі 18,53 грн.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем за весь період заборгованості, з урахуванням пені в розмірі, передбаченому діючим законодавством.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за несвоєчасну сплату орендної плати за період з вересня 2018р. по грудень 2018р. (тобто до моменту закінчення строку дії договору оренди №27/60 від 07.04.1999р.) 0,07 грн.
В матеріалах справи наявна квитанція №ПН1679 від 21.12.2019р., згідно з якою відповідачем сплачено 30 грн. орендної плати за договором оренди.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Отже, наявна в матеріалах справи квитанція №ПН1679 від 21.12.2019р. свідчить про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення 18,60 грн. (заборгованість за період з вересня 2018р. по грудень 2018р. та пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за період з вересня 2018р. по грудень 2018р.), що є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 18,60 грн.
Позовні вимоги про стягнення 74 172,24 грн. (заборгованість з орендної плати за період з січня 2019р. по серпень 2019р.) не підлягають задоволенню з підстав того, що строк дії договору оренди №27/60 від 07.04.1999р. закінчився 31.12.2018р.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з січня 2019р. по серпень 2019р., господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 8096,21 грн., яка нарахована на орендну плату за період з січня 2019р. по серпень 2019р.
Щодо позовних вимог про розірвання договору господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Водночас як вище встановлено господарським судом строк дії договору оренди №27/60 від 07.04.1999р. закінчився 31.12.2018р.
За умовами п.9.6 договору його дія припиняється в тому числі внаслідок закінчення строку.
За таких обставин договір оренди №27/60 від 07.04.1999р. припинено з 01.01.2019р., а отже позовні вимоги про розірвання вже припиненого договору №27/60 від 07.04.1999р. не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути орендоване майно також підлягають задоволенню господарським судом, з наступних мотивів.
За умовами п.4.6 договору Орендар зобов'язується в разі припинення договору оренди, повернути Орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Припинення договору оренди у зв'язку з укладенням концесійного договору шляхом проведення прямих переговорів з орендарем державного майна відповідно до Закону України "Про концесію" не тягне за собою обов'язку повернути об'єкт оренди орендодавцю. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства орендар має обов'язок після припинення дії договору оренди повернути об'єкт оренди орендодавцю, якому кореспондує право орендодавця вимагати повернення об'єкта оренди.
Судом встановлено, що відповідач не має правових підстав для ухилення від повернення позивачу об'єкту оренди після припинення договору оренди №27/60 від 07.04.1999р.
Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу об'єкту оренди, що в свою чергу зумовлює висновок про наявність у позивача відповідного суб'єктивного права, яке підлягає судовому захисту, так і факту його порушення відповідачем.
Норми ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі. Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після розірвання договору оренди, позовна вимога орендодавця про його виселення як примусове виконання обов'язку в натурі відповідає приписам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
За таких обставин, вимога позивача про виселення в контексті зазначених норм, відповідає способу судового захисту, передбаченого ст.16 Цивільного кодексу України, що полягає у спонуканні відповідача до виконання зобов'язання з повернення орендованого майна, є цілком обґрунтованою та правомірною.
При цьому господарським судом врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2018р. у справі №914/296/17 щодо правомірності обраного позивачем способу захисту про виселення відповідача зі спірних нежитлових приміщень.
За таких обставин, встановивши факт припинення дії договору оренди №27/60 від 07.04.1999р. у зв'язку із закінченням строку, на який договір було укладено, та враховуючи те, що у відповідача з 01.01.2019р. відсутні правові підстави займати спірне нежитлове приміщення, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про виселення відповідача зі спірного нежитлового приміщення, а отже і про їх задоволення.
Посилання відповідача на те, що після закінчення строку дії договору оренди 31.12.2018р. відповідач звільнив зазначене приміщення і з указаного періоду фактично в приміщенні відсутній, а також на не укладення між сторонами акту про надання орендарю нежитлового приміщення в оренду господарський суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, відповідач не надав до суду доказів, які свідчать про повернення ним позивачу орендованого приміщення.
Зазначення в акті обстеження від 29.01.2019р. про невикористання об'єкту оренди само по собі не свідчить про повернення такого об'єкту.
В свою чергу обставини щодо складання акту приймання-передачі при прийнятті об'єкту в оренду не відносяться до предмету спору у даній справі, а тому не приймаються господарським судом до уваги.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат, то їх розподіл здійснюється судом на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.
2.Виселити Громадську організацію "Одеська обласна група медіації" (65015, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 54/3, кв.84, код ЄДРПОУ 23211001) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 284,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 23/ 4 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).
3.Закрити провадження у справі №916/2873/19 в частині позовних вимог про стягнення з Громадської організації "Одеська обласна група медіації" 18,60 грн.
4.Стягнути з Громадської організації "Одеська обласна група медіації"(65015, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 54/3, кв.84, код ЄДРПОУ 23211001) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 15 січня 2020 р.
Суддя Г.Є. Смелянець