15 січня 2020 року Справа № 915/1917/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали заяви виконуючого обов'язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області про забезпечення позову у справі
за позовом: виконуючого обов'язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області (54050, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 314) в інтересах держави
в особі: Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1)
до відповідачів:
1) Вітовська районна державна адміністрація (54050, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 306)
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1)
про: визнання незаконними та скасування розпоряджень Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р, від 13.04.2018 № 123-р, від 05.04.2019 № 79-р, визнання недійсним договору оренди землі від 25.04.2019; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.04.2019; зобов'язання повернути земельну ділянку; скасування реєстраційного запису,
без виклику представників учасників справи
У провадженні Господарського суду Миколаївської області з 16.09.2019 перебуває справа № 915/1917/19 за позовом виконуючого обов'язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області до відповідачів: Вітовської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія» про:
- визнання незаконним та скасування розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р «Про дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою Галицинівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області»;
- визнання незаконним та скасування розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 123-р «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Миколаївська водна компанія»»;
- визнання недійсним укладеного 25.04.2018 між Вітовською районною державною адміністрацією та ТОВ «Миколаївська водна компанія» договору оренди земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;
- визнання незаконним та скасування розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 № 79-р «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення»;
- визнання недійсним укладеного 10.04.2019 між Вітовською районною державною адміністрацією та ТОВ «Миколаївська водна компанія» договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія» повернути територіальній громаді в особі Галицинівської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га (кадастровий номер 4823380600:03:000:0247), вартістю 469150 грн, розташовану в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 26451692 від 04.06.2018 про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - полігон твердих побутових відходів (відсоток готовності 75%), за Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія».
Разом із позовною заявою прокурором було подано до суду заяву про забезпечення позову № 32/2-61вих-19 від 16.08.2019 в якій заявник просить суд, з метою забезпечення вказаного позову:
- накласти арешт на земельну ділянку площею 5,5 га (кадастровий номер 4823380600:03:000:0247) для будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, у тому числі внаслідок її поділу чи об'єднання з іншими ділянками;
- заборонити ТОВ «Миколаївська водна компанія» вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки площею 5,5 га (кадастровий номер 4823380600:03:000:0247) для будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї;
- накласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва - полігон твердих побутових відходів, розташований за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Степова, буд.1/2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1568056748233) та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019 у справі №915/1917/19 (суддя Коваль С.М.) заяву виконуючого обов'язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області № 32/2-61вих-19 від 16.08.2019 про забезпечення позову та додані до неї документи повернуто без розгляду.
Після задоволення 15.10.2019 суддею Ковалем С.М. заяви про самовідвід по даній справі, ухвалою суду від 17.10.2019 справу № 915/1917/19 було прийнято до провадження судді Смородінової О.Г.
Під час розгляду справи встановлено, що у зв'язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, Великою Палатою Верховного Суду 07.11.2019 прийнято до розгляду справу № 912/2385/18, передану Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 10.12.2019 провадження у справі № 915/1917/19 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 915/1917/19 апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області задоволено; ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18 вересня 2019 року по справі № 915/1917/19 скасовано; направлено матеріали оскарження ухвали по справі № 915/1917/19 до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду заяви.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18 вересня 2019 року у справі № 915/1917/19 повернулися до Господарського суду Миколаївської області 13.01.2020.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, а відтак зупинення провадження у справі не є перешкодою для розгляду відповідної заяви учасника справи.
За правилами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні, виходячи з такого:
Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Прокурор в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що внаслідок протиправних дій осіб, перелічених в заяві, з комунальної власності вибула земельна ділянка та об'єкт нерухомості, який відповідно до договору концесії, укладеного між ТОВ «Миколаївська водна компанія» та Галицинівською сільською радою повинен був залишитися у власності територіальної громади сільської ради. У силу об'єктивних, явних та документально підтверджених даних, відповідачі усвідомлювали, що порушили встановлений законодавством порядок припинення права постійного користування спірної земельною ділянкою та подальшого надання її у користування та власність юридичній особі. Більш того, свідомі дії ТОВ «Миколаївська водна компанія» щодо подальшого припинення договору концесії та набуття права власності на полігон твердих побутових відходів, а у подальшому і на земельну ділянку, ставить його добросовісність під обґрунтований сумнів. Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні питання збереження об'єктів концесії, що належать територіальній громаді Галицинівської сільської ради. На теперішній час ТОВ «Миколаївська водна компанія» як власник земельної ділянки та об'єкту незавершеного будівництва може розпоряджатись ними на власний розсуд, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека відчуження цих об'єктів, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки та незавершеного будівництва (об'єктів концесії) належному власнику - державі в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району. Крім цього, враховуючи, що вказана земельна ділянка перебуває у власності ТОВ «Миколаївська водна компанія», остання відповідно до положень ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України, може ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення та виду її функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень органів виконавчої влади шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
За такого, з метою запобігання відчуженню спірної земельної ділянки та об'єктів незавершеного будівництва, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України на переконання прокурора вбачаються підстави для вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у особи на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову надає оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття запропонованих ним заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Враховуючи наведене, суд вважає, що заявник, обравши такі заходи забезпечення позову як арешт на майно (земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва - полігон твердих побутових відходів) та заборона органам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цих об'єктів, а також заборона відповідачу вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки та укладати правочини щодо неї, взагалі не надав суду доказів, які б вказували на необхідність та терміновість вжиття відповідних заходів по справі, отже не довів, що невжиття таких заходів судом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.
Так, в заяві про забезпечення позову відсутні, зокрема обґрунтування тверджень, з посиланням на конкретні докази, щодо реальних намірів Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія» відчужити належну йому земельну ділянку іншим особам, на яку заявник просить накласти арешт, або здійснювати дії щодо зміни її цільового призначення.
Суд погоджується з тим, що зміна цільового призначення та виду функціонального використання спірної земельної ділянки, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська водна компанія», а також поділ земельної ділянки або об'єднання з іншими ділянками може зумовити прокурора на звернення з іншими позовами в інтересах держави, однак вказані обставини не можуть бути визнаними такими, які свідчать, що невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі.
Також прокурором не наведено обґрунтувань фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на об'єкт незавершеного будівництва - полігон твердих побутових відходів з забороною органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, та зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, оскільки з наявних матеріалів справи випливає, що прокурором при усуненні недоліків, які виявлені при прийнятті позовної заяви (ухвала суду від 29.08.2019), за супровідним листом від 13.09.2019 № 32/2-715вих-19 подано суду уточнену позовну заяву від 13.09.2019 № 32/2-714 вих-19, за якою виключено вимогу щодо визнання право комунальної власності на об'єкт незавершеного будівництва - полігон твердих побутових відходів за територіальною громадою Галицинівської сільської ради Вітовського району.
Крім того, прокурором не зазначено орган, який за законодавством України здійснює реєстрацію речових прав на нерухоме майно та чи уповноважені ці органи здійснювати реєстраційні дії саме стосовно майна зазначеного прокурором.
Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав, підтверджених доказами, для вжиття таких заходів не може бути підставою для забезпечення позову.
Заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин та намірів відповідача (реалізації майна, чи підготовки до його реалізації) щодо ухилення від виконання судового рішення, як і не наведено обставин в підтвердження того, що незастосування визначених ним засобів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливить виконання рішення.
Матеріали заяви також не містять доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, наслідком яких може бути порушення прав позивача стосовно предмету спору. Крім того, заявником не обґрунтовано наявності зв'язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Вказане позбавляє суд можливості дійти висновку про розумність, обґрунтованість та адекватність запропонованих заходів забезпечення позову по даній справі.
За вищенаведених обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви виконуючого обов'язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області № 32/2-61вих-19 від 16.08.2019 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви виконуючого обов'язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області № 32/2-61вих-19 від 16.08.2019 про забезпечення позову у справі № 915/1917/19 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смородінова