07 серпня 2007 р.
№ 2/340-Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Панової І.Ю.
суддів:
Заріцької А.О. Хандуріна М.І.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємця ОСОБА_1
На постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007
у справі господарського суду
№ 2/340Б Хмельницької області
за заявою до
Приватного підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємця ОСОБА_2 Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки " Дунаєвецький плодоконсервний завод"
Про
визнання банкрутом
за участю представників:
від боржника -Дзекар М.М.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13 лютого 2007 року у справі № 2/340 Б ( суддя Дячук Т.В.) на підставі п.2,ч.2 ст.79 ГПК України зупинено провадження у справі № 2/340Б на стадії підготовчого засідання, матеріали справи направлені для перевірки в прокуратуру Хмельницької області.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 у справі № 2/340Б ( Колегія суддів: Вечірко І.О., Зарудяна Л.О.,Ляхевич А.А.) ухвалу господарського суду від 13.02.2007 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій Приватні підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, згідно яких просили скасувати ухвалу господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку ухвалу господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з такого:
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18 грудня 2006 року порушено провадження у справі № 2/340Б про банкрутство ДП Хмельницької облспоживспілки" Дунаєвецький плодоконсервний завод" за заявою Приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Судом апеляційної інстанції в постанові встановлено, що підставою для порушення провадження у справі про банкрутство була наявність боргу ДП ХО " Дунаєвецький плодоконсервний завод" перед кредиторами в розмірі 128290,00 грн. , згідно з рішеннями господарського суду від 19.03.2004 у справі № 19/547 та 21.11.2005 у справі № 14/5742.
Постановою ДВС у Дунаєвецькому районі від 24.02.2006 відкрити виконавчі провадження по примусовому виконанню у тому числі наказів № 14/5742 та № 19/547.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на виконання умов мирової угоди від 20.06.2006, яка укладена між кредиторами та боржником на виконання вказаних рішень господарського суду ДП ХО " Дунаєвецький плодоконсервний завод" відпустив кредиторам через представника Палія В.Я. консервну продукцію на загальну суму 124160,88 грн. матеріали справи свідчать про те, що ініціюючи кредитори фактично отримували продукцію в рахунок боргу, наявність якого була підставою для порушення провадження у справі про банкрутство ДП ХО " Дунаєвецький консервний завод" , звертаючись з заявою про визнання боржника банкрутом, ініціюючи кредитори заявили вимоги на суму боргу в розмірі 128290,00 без врахування факту проведення розрахунків боржником шляхом поставки продукції.
За таких умов, на думку суду апеляційної інстанції, виникла необхідність з'ясування факту одержання ініціюючими кредиторами продукції в рахунок боргу та відповідності вимогам законодавства дій кредиторів щодо ініціювання порушення справи про банкрутство, на підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність зупинення господарським судом провадження у справі про банкрутство на підставі ч.2 ст.79 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обрунтованості зупинення провадження у справі про банкрутство, виходячи з такого:
Відповідно до вимог ч.4 ст.11 Закону України " про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.
Метою підготовчого засідання суду є з'ясування ознак неплатоспроможності боржника, встановлення наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
Відповідно до вимог ч.3 ст.6 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з абз. 8 ст.1 Закону безспірними вимоги кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Виходячи з викладеного, Колегія суддів вважає, що факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання, коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, об'єднане виконавче провадження щодо виконання наказів, у тому числі за рішеннями господарського суду № 14/5742 та № 19/547 відкрито 24.02.2006.
Відповідно до вимог ст.121 ГПК України, мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення , подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення, про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
В ухвалі господарського суду та постанові суду апеляційної інстанції відсутні посилання на встановлення факту затвердження мирової угоди по виконанню судових рішень № 14/5742 та 19/547, відповідно до вимог ст.121 ГПК України.
Враховуючи факт, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливо лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою , стягнення заборгованості, виходячи з вимог ст.7 Закону, здійснюється в примусовому порядку за постановою державної виконавчої служби , до заяви кредитора додається відповідна постанова цього органу.
Виходячи з вимог ч.3 ст.6 Закону, на час звернення з заявою про порушення справи про банкрутство , строк невиконання боржником грошового зобов'язання перед кредиторами становив понад три місяця.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що факт можливості погашення безспірної грошової заборгованості , за рахунок матеріальних активів, продукції ,товарів які належать боржникові , не доводиться під час провадження у справі про банкрутство, підставою для порушення цієї справи є встановлення факту неплатоспроможності боржника, тобто неспроможності виконання саме грошових зобов'язань, неможливості здійснення платежів, що судом першої інстанції в підготовчому засіданні не було з'ясовано, зупинення провадження у справі про банкрутство з метою встановлення факту здійснення погашення боржником боргу за рахунок матеріальних активів, не відповідає вимогам Закону.
Враховуючи викладене, Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно, з порушенням вказаних норм Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом" було зупинено провадження у справі про банкрутство, чому суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки .
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги Приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 13.02.2007 у справі № 2/340Б -скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді А.О. Заріцька
М.І. Хандурін