ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 квітня 2019 року №640/18585/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , (далі - позивач), до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, (далі - відповідач), в якому позивач просила суд:
- визнати протиправним дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії державного службовця з 01 грудня 2015 року у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців згідно з постановою КМУ від 09 грудня 2015 року №1013;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки від 29 серпня 2018 року №149-Б про заробітну плату у розмірі 80% від суми місячного заробітку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18585/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
Позов мотивовано тим, що позивач має право на перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 підвищено розмір заробітної плати державних службовців.
Відповідач, письмових заперечень проти позову (відзиву) до суду не подавав.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м.Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723- XII (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.02.2004).
31.08.2018 позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в м.Києві про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розмірів посадових окладів державним службовцям з 01.12.2015, до якої додала довідку Управління праці та соціального захист населення Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 29.08.2018 №149-Б про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію.
Листом від 24.09.2018 №81748/03 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача про те, що їй відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки для цього відсутні правові підстави.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними, звернулась до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).
Відповідно до ст. 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі-Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01.01.2015 по 01.12.2015 здійснювалось Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865, за змістом п.п. 4., 5 якої, підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Так, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 03.05.2000 №865 у редакції, що діяла до 01.12.2015 було передбачено наступне.
У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від
16 січня 2003 р. N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" (3723-12), визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України №865).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до пункту 6 застосовується з 01.12.2015, виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII (згідно з п.1 розділу ХІ вказаного Закону). Згідно з п.2 розділу ХІ вказаного Закону, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
При цьому, відповідно до ст.90 Закону №889-VII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно зі статтею 22 Конституції України, на яку посилається позивач, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон України №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону України №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.11.2017 у справі №398/4332/16, Верховного суду від 23.01.2018 у справі №745/458/16-а, від 28.03.2018 у справі №520/16639/16-а, від 04.04.2018 у справі №373/87/17).
Відповідно до ст.58 Конституції України, на яку також посилається позивач, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд констатує, що станом на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду України, норми законодавства, які передбачали можливість перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, втратили чинність. А відтак, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії державного службовця.
Тому, підстави для задоволення позовних вимог та визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії державного службовця з 01 грудня 2015 року у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців згідно з постановою КМУ від 09 грудня 2015 року №1013, а також зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки від 29 серпня 2018 року №149-Б про заробітну плату у розмірі 80% від суми місячного, - відсутні.
Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Відповідач, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, довів відповідність оскаржуваних дій вимогам ч.3. ст.2 КАС України.
Зважаючи на те, що позов задоволенню не підлягає, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко