ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 квітня 2019 року №826/10366/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Відкритого акціонерного товариства "Завод "Квант", (далі - позивач), до Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2017 №0001221204, (далі - оскаржуване рішення).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалою суду 28.02.2019 закінчено підготовче провадження та продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
Позов мотивовано безпідставністю висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, щодо порушення строків сплати податкового зобов'язання з плати за землю, а також з огляду на те, що у ньому не зазначено, який вид перевірки було проведено та на якій підставі, який період часу став предметом перевірки. Також позивач наголошував на незаконності нарахування штрафних санкцій із земельного податку до банкрута у ліквідаційній процедурі.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також на постанову Вищого господарського суду України від 24.02.2016, у якій встановлено, що всі судові рішення, пов'язані з прийняттям рішень у процедурі ліквідації ВАТ «Завод «Квант», є такими, що прийняті незаконно.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві було проведено перевірку своєчасності сплати податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб ВАТ «Завод «Квант», за наслідком якої складено акт від 19.01.2017 №11/26-50-12-03-16/14309866 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення строків сплати самостійно визначеного платником грошового зобов'язання з земельного податку (орендної плати) з юридичних осіб у розмірі 262 546,95 грн.
На підставі Акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.04.2017 №9396/10/26-15-10-02-16 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.05.2017 №0001221204, яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 214, 210, 210, 184, 179 та 179 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 262 546,95 грн. позивача зобов'язано сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 52 509,39 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (тут і надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 ПК України передбачено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Платниками земельного податку, відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі.
Пунктом 270.1 статті 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування є:
- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
- земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб), за вимогами п. 286.2 ст.286 ПК України, самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Позивачем до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві було подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, якою нараховано податкове зобов'язання у сумі 1 125 202,67 грн., помісячно - 93 766,89 грн.
З розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного рішення вбачається, що штраф у відповідних сумах було нараховано за прострочення погашення узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку за лютий - травень 2016 року (вказане судом встановлено з урахуванням вказаної у зазначеному розрахунку дати виникнення прострочення та вимог п.287.3 ст.287 ПК України щодо строків сплати податкового зобов'язання).
Вищезазначене підтверджується також відомостями листа ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 08.02.2017 №2022/10/26-50-12-03-10, за наслідком розгляду заперечень ВАТ «Завод «Квант» на Акт перевірки та доповнень до них (т.1 а.с. 23).
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи, за вимогами п.87.9 ст.87 ПК України, зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно з п.131.2 ст.131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Приймаючи до уваги те, що у позивача станом на 30.03.2016 - граничний строк сплати податкового зобов'язання з земельного податку за лютий 2016 року, нарахованого відповідно до податкової декларації за 2016 рік, була наявна заборгованість зі сплати вказаного податку у сумі 569 168,51 грн., що вбачається з інтегрованої картки платника за 2016 рік, кошти у сумі 93 766,89 грн., сплачені відповідно до платіжного доручення від 30.03.2016 №531 у рахунок сплати земельного податку за лютий 2016 року були зараховані контролюючим органом в рахунок погашення наявного податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Аналогічно з коштами, сплаченими згідно з платіжними дорученнями від 28.04.2016 №579, від 27.05.2016 №625, від 24.06.2016 №673, у рахунок сплати земельного податку за березень, квітень, травень 2016 року (період несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань сумі 262 546,95 грн., на яку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховано штрафні санкції) відповідно.
Таким чином, за вказаний період у позивача виникла заборгованість, яка була частково погашена платіжними дорученнями від 26.10.2016 №909, від 30.11.2016 №965 та від 26.12.2016 №1026.
При цьому, суд приймає до уваги те, що позивачем не спростовано обставин наявності у нього заборгованості станом на 30.03.2016.
У додаткових поясненнях від 17.10.2018 позивач повідомив про оскарження ним податкових повідомлень-рішень №009240 від 26.09.2016, №0001221204 від 24.05.2017, №0184281209 від 23.11.2017 та №0435371212 від 16.08.2018. При цьому, як вбачається з інтегрованої картки платника за 2016 рік, штрафні санкції, нараховані податковим повідомленням-рішенням №009240 від 26.09.2016, були виключені з обліку у зв'язку з оскарженням, а тому не вплинули на суму заборгованості позивача у спірному періоді. Решта вказаних податкових повідомлень-рішень відношення до спірних правовідносин не мають, оскільки прийняті поза межами періоду, за прострочення сплати податкових зобов'язань за який позивачу нараховано штрафні санкції оскаржуваним рішенням.
В частині посилань позивача на незаконність застосування до нього штрафних санкцій з 27.03.1998 по 24.02.2016 у зв'язку з тим, що протягом вказаного періоду тривала ліквідаційна процедура щодо ВАТ «Завод «Квант», суд приймає до уваги наступне.
Частиною 1 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 у справі №15/80, яка відповідно до ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, у чинній на момент її прийняття редакції, набрала законної сили з моменту її прийняття, встановлено, зокрема, наступні обставини.
Постановою арбітражного суду м. Києва від 27.03.1998 Київський завод "Квант" визнано банкрутом та відносно нього введено ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 06.10.2015 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс станом на 06.10.2015, визнано ВАТ "Завод "Квант" вільним від боргів і таким, що може продовжувати свою підприємницьку діяльність, провадження у справі № 15/80 припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 06.10.2015 - без змін.
В той же час, постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 15/80 та припинено провадження у справі.
Таким чином, враховуючи те, що ухвалою господарського суду м.Києва від 06.10.2015, яка, відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України, набрала законної сили за наслідком її апеляційного оскарження на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015, припинено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Завод «Квант», частина 1 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає (з урахуванням періоду, за який була встановлена затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання).
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що якщо він вважає, що контролюючим органом протиправно попередньо нараховувались штрафні санкції чи пеня або протиправно зараховувались кошти, сплачені ним в рахунок погашення податкового зобов'язання за той чи інший період, в рахунок погашення податкового боргу, він не позбавлений права оскаржувати відповідні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2017 №0001221204.
При цьому, посилання позивача на те, що в Акті перевірки не зазначено, який вид перевірки було проведено та на якій підставі, який період часу став предметом перевірки, є недоліками вказаного акта, не спростовують встановленого порушення та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Відповідач, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень не стягуються.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Завод «Квант» (04080, м. Київ, вул. Трутенка, 2, код ЄДРПОУ 14309866) до Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко