ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 січня 2020 року м. Київ № 640/22153/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - третя особа), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 7 196,50 грн. (сім тисяч сто дев'яносто шість грн. 50 коп.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 7 196,50 грн. безпідставно сплаченого згідно з квитанцією № 29236761 від 18.01.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при укладенні попереднього договору переуступки права вимоги на квартиру позивач сплатила збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі продажу, що становить 7196,50 грн. При цьому, оскільки продавець відмовився від підписання основного договору переуступки права вимоги на квартиру, то збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна позивачем сплачено помилково, а тому підлягає поверненню.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. У зв'язку з цим, відповідач не має можливості підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Третя особа правом надати пояснення по суті спору не скористалась.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 13 січня 2018 року між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір (далі - Договір), за умовами якого сторони зобов'язуються в строк до 24.01.2018 укласти договір переуступки права вимоги за попереднім договором купівлі-продажу квартири № 83/ 1118, посвідченим 21.01.2017 ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 200 квартири під номером № 83 , що АДРЕСА_2 адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (IV черги - будинок № 4 ). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою І.І. (а.с. 10).
При нотаріальному посвідченні Договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 7196,50 грн., що підтверджується копією квитанції від 18.01.2018 № 29236761 (а.с. 9).
Як зазначає позивач у позовній заяві, за день до укладення угоди продавець вирішив відмовитись від підписання договору переуступки права вимоги на квартиру.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7196,50 грн., що становить 1% збору з операцій купівлі продажу нерухомого майна.
Листом від 05.09.2018 № 72071/05 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюються за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та для встановлення правових підстав повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7196,50 грн рекомендовано звернутись до суду (а.с. 12-13).
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у підготовці подання про повернення позивачу надміру сплачених коштів протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір переуступки права вимоги за попереднім договором купівлі-продажу квартири № 83 /1118 від 21.01.2017.
Відповідно до вимог статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Судом встановлено, що сторони попереднього договору від 13.01.2018 не вчинили жодних дій, спрямованих на укладення основного договору.
На думку суду, зазначене є достатнім та належним доказом того, що операція купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна не відбулась.
Жодних доказів на підтвердження реєстрації права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 (IV черги - будинок № 4) відповідач не надав.
Оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується у зв'язку із здійсненням операції купівлі-продажу нерухомого майна, а матеріалами справи підтверджено, що операція купівлі-продажу нерухомого майна не відбулась, суд констатує, що сплачений позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є помилково сплаченим та зарахованим до бюджету.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787(далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Беручи до уваги, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
При цьому, оскільки кошти позивача в сумі 7196,50 грн. були зараховані 18.01.2018 на рахунок № НОМЕР_1 , а отримувачем вказаний ГУДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, за кодом бюджетної класифікації 24140500 «Збір з операцій на придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», що підтверджується квитанцією від 18.01.2018 № 29236761, зарахування коштів відбулось на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та, як наслідок, про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу 7196,50 грн. помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача щодо помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на повернення коштів, помилково зарахованих до бюджету.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 04.11.2019 №0.0.1512987350.1 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с. 6).
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 7 196,50 грн. (сім тисяч сто дев'яносто шість грн. 50 коп.).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (39100, Полтавська обл, смт. Козельщина, вул. Радянська, буд. 105, кв. 8, РНОКПП НОМЕР_2 ) сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 7 196,50 грн. безпідставно сплаченого згідно з квитанцією № 29236761 від 18.01.2018.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Т.П. Балась