Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 січня 2020 р. Справа№200/13664/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - УВДФСС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як внутрішньо переміщена особа. З 06.07.2019 року по 19.08.2019 року він перебував на санаторно - курортному лікуванні в ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» м. Одеса. 21.06.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування витрат на проїзд до санаторію та зворотному напрямку, надавши оригінали фіскальних чеків витрат на пальне. Проте листом від 28.08.2019 року №05-10/2736 відповідач відмовив у відшкодуванні витрат на пальне, оскільки наданий чек на пальне від 20.08.2019 року з АЗС м. Слов'янська не підлягає відшкодуванню за рахунок коштів відповідача.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права.
Виходячи з наведеного, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить: 1) визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо несвоєчасної та не в повному обсязі компенсації витрат на пальне по наданому чеку від 20.08.2019 року № 71300; 2) зобов'язати відповідача відшкодувати витрати на пальне за фіскальним чеком від 20.08.2019 року № 71300, у сумі 1402,80 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
17 грудня 2019 року від представника УВДФСС надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що на підставі заяви позивача від 21.08.2019 року постановою начальника Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 27.08.2019 р. №0536/10822/10822/484 позивачу були призначені виплати на відшкодування вартості проїзду до місця лікування в розмірі 1900,04 грн. на підставі чеків на пальне від 04.07.2019 р. на суму 900,00грн., 300,00 грн., 700,04 грн. Як зазначає представник відповідача згідно розрахунку проїзду до санаторно-курортного закладу всього оплаті підлягало 108,41 л бензину за умови підтвердження цих витрат касово-розрахунковими документами. Відповідачем було оплачено позивачу 63,73л бензину на суму 1900,04 грн. Недооплаченою згідно розрахунку залишилось 44,68 л бензину на суму 1251,04 грн. (44,68л*28,00грн.). Окрім того, згідно п. 2.12. Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням від 31.10.2007 №49 компенсації робочими органами виконавчої дирекції Фонду підлягають фактичні витрати на пальне від місця проживання до санаторію та з санаторію до місця проживання. На думку представника відповідача, компенсувати позивачу суму 1251,04 грн. не має законних підстав, оскільки чек від 20.08.2019 р. №71300 не є доказом понесених позивачем фактичних витрат на пальне при транспортуванні саме з санаторію до місця проживання, оскільки заправка автомобіля відбулась не за місцем розташування санаторію або по маршруту руху автомобіля з м. Одеси до м. Слов'янську, а безпосередньо вже у м. Слов'янську.
На підставі наведеного, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту (а.с. 17).
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.06.2018 року № 0000550356 (а.с. 8).
21 червня 2019 року позивач звернувся до Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою, в якій просив погодити маршрут руху особистого автомобіля до санаторно-курортного закладу ДП клінічний санаторій «ім. Пирогова» на лікування з 06.07.2019 року по 19.08.2019 року по маршруту: Слов'янськ - Краматорськ - Добропілля - Межова - Новопавлівка - Покровське - Вільнянськ - Запоріжжя - Нова Каховка - Миколаїв - Одесса.
25 червня 2019 року начальником Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області затверджено маршрут руху автомобіля Цвігуна Миколи Геннадійовича з 06.07.2019 року по 19.08..2019 року (а.с. 11).
Згідно довідки ДП «Клінічний санаторій ім. Пірогова» ОСОБА_1 перебував на санаторно-курортному лікуванні з 06.07.2019 року по 19.08.2019 року включно(а.с. 27).
21 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відшкодувати витрати на проїзд до санаторію «ім. Пирогова». До вказаної заяви позивачем додано фіскальні чеки від 04.07.2019 року на суму 900,00 грн., 700,04 грн., 300,00 грн., від 20.08.2019 року на суму 1680,00 грн. (а.с. 12-13).
27 серпня 2019 року Слов'янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області видано постанову № 0536/10822/10822/484 про відшкодування ОСОБА_1 витрат на проїзд до місця лікування в розмірі 1900,04 грн. згідно з поданими документами (а.с. 15).
Листом Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 28.08.2019 року №0510/2736 позивача повідомлено, що наданий чек на пальне від 20.08.2019 року з АЗС м. Слов'янська не підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (а.с. 14).
Спірним питанням даної справи є правомірність не відшкодування витрат на пальне на проїзд з санаторію до місця проживання позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону № 1105-XIV фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.
Відповідно до п.п.2.12 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.10.2007 №49 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2007р.за N 1400/14667) у разі відмови потерпілого з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку від транспортування спеціальним медичним транспортом відповідальною особою робочих органів виконавчої дирекції Фонду складається акт про його відмову від такого транспортування за підписами: відповідальної особи, яка склала акт, начальника Відділення. Як виняток за заявою потерпілого з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку транспортування до основного виду транспорту або санаторно-курортного закладу може здійснюватися також на власному автомобілі потерпілого або супроводжуючої особи. У такому разі фактичні витрати на пальне компенсуються робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілому з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку згідно з наданою ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (або тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу) та касово-розрахункових документів за умови проїзду за попередньо погодженим маршрутом з Відділенням (Управлінням виконавчої дирекції Фонду), з урахуванням відрізку шляху від місця проживання потерпілого з ушкодженням спинного мозку до основного виду транспорту або місця розташування санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку з розрахунку середніх витрат палива на 100 км шляху. Вартість інших видатків, пов'язаних із транспортуванням потерпілого з ушкодженням спинного мозку до місця лікування і назад, не компенсується.
Наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 затверджено норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, згідно якого, норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Згідно додатку А до вказаного наказу, базові лінійні норми витрат палива на автомобіль ЗАЗ 110387 складають 6,6 л/100 км.
Таким чином компенсації фактичних витрат на пальне від місця проживання до санаторію та з санаторію до місця проживання підлягає 108,41 л. бензину.
Згідно постанови № 0536/10822/10822/484 ОСОБА_1 відшкодовані витрати на проїзд до місця лікування 63,73 л. палива на суму 1900,04 грн.
Отже, залишок невиплаченої компенсації витрат на пальне на проїзд з санаторію до місця проживання позивача складає 1251,04 грн. (44,68 л. х 28,00 грн.).
Суд критично ставиться до доводів представника відповідача, що чек від 20.08.2019 року №71300 не є доказом понесених позивачем фактичних витрат на пальне при транспортуванні саме з санаторію до місця проживання, враховуючи, що заправка автомобіля відбулась не за місцем розташування санаторію або по маршруту руху автомобіля з м. Одеси до м. Слов'янську, оскільки Положенням про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням це не передбачено.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з цим, позивач просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати витрати на пальне з розрахунку показника витрат 6,93 л. на 100 км.
При цьому, відшкодуванню підлягають фактичні витрати на пальне від місця проживання до санаторію та з санаторію до місця проживання із розрахунку норм витрат палива 6,6 л. на 100 км. згідно наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у виплаті компенсації фактичних витрат на пальне на проїзд з санаторію до місця проживання у розмірі 1251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) грн. 04 коп.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 41325231) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію фактичних витрат на пальне на проїзд з санаторію до місця проживання у розмірі 1251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) грн. 04 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв