13 січня 2020 року Справа № 160/12205/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати п. 57 рішення Міністерства оборони України від 05 липня 2019 року № 88, що оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови в нарахуванні та виплаті солдату у запасі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в результаті встановлення 20% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи солдата у запасі ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги в результаті встановлення 20% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст.382 КАС України подати до суду у 30-ти денний строк після набрання чинності рішенням звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач проходив військову службу у Збройних силах України за контрактом з вересня 2016 року по квітень 2018 року, в тому числі приймав участь у складі в/ч НОМЕР_1 у бойових діях під час проведення антитерористичної операції щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції. Під час проходження військової служби ним було отримано захворювання, пов'язане з її проходженням, що підтверджується відповідними медичними документами. Після звільнення з військової служби захворювання продовжувало прогресувати, що підтверджується медичними документами, у зв'язку із чим, позивач отримав направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) на предмет визначення ступеня втрати працездатності, травма, яка пов'язана з проходженням військової служби, та встановлення групи інвалідності, за результатами якої йому 13.03.2019р. була встановлена ступінь втрати професійної працездатності 20% та видана відповідна довідка. У подальшому документи позивача через Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки були направлені до Міністерства оборони України для розгляду питання стосовно призначення одноразової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За результатами розгляду документів позивача відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 05 липня 2019 року №88, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, через те, що позивачу органами МСЕК встановлено ступінь втрати працездатності понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його право на соціальний захист, оскільки з незалежних від позивача об'єктивних обставин строк між його звільненням з військової служби та встановленням втрати професійної працездатності перевищив встановлені законом три місяці. Отже, позивач переконаний, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, не врахував всіх обставин його справи, а тому комісія Міністерства оборони України, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12205/19 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 26.12.2019 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вищевказаною ухвалою суду залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а також встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача строк для подання письмових пояснень протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
10 січня 2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив Міністерства оборони України на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців» від 06.09.2018 року, який набрав чинності з 13.10.2018 року, підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, відповідно до якої, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. На виконання зазначеної редакції ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на начальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Відповідач вказує на те, що відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідач вказує, що позивачу було первинно встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання, травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, згідно з довідкою МСЕК серії 12ААА №009754 від 13.03.2019 року. Проте позивач звільнився з військової служби 13.04.2018р., а отже пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби йому під час первинного огляду МСЕК (13.03.2019р.) встановлено 20% втрати працездатності. Таким чином, оскільки термін між датами огляду МСЕК (13.03.2019р.) та датою звільнення позивача з військової служби (13.04.2018р.) складає більше ніж 3 місяці, відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги позивачу. Враховуючи вищезазначене, підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги немає, про що було обґрунтовано викладено в протоколі №88 від 5 липня 2019 року, тому відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в даному випадку є правомірною.
Копія ухвали суду від 09.12.2019 року отримана третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровським обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв'язку 02.01.2019р. відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
При цьому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки своїм правом подати пояснення на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 263 КАС України, а також з урахуванням того, що з 26.12.2019 р. по 11.01.2020 р. включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.09.2016 року по 13.04.2018 року проходив службу в Збройних силах України за контрактом, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2018 року, ОСОБА_1 в період з 25.09.2016 року по 16.02.2017 року, з 09.03.2017 року по 04.04.2017 року, з 21.10.2017 року по березень 2018 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Бахмут Донецької області.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого Дніпропетровським районним військовим комісаріатом 31 травня 2018 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Під час проходження військової служби позивачем, а саме: 21 грудня 2016 року госпітальною ВЛК військової частини польова пошта НОМЕР_4 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого позивачу встановлено діагноз: вертеброгенна люмбалгія, нестійка ремісія, затяжний перебіг, а також встановлено, що вказане захворювання пов'язане з проходженням військової служби (Довідка військово-лікарської комісії від 21.12.2016 р. № 834).
20 лютого 2017 року госпітальною ВЛК військової частини польова пошта НОМЕР_4 проведено медичний огляд стану ОСОБА_1 після перенесення вертеброгенної люмбалгії та встановлено, що вказане захворювання позивача пов'язане з проходженням військової служби (Довідка військово-лікарської комісії № 160 від 20.02.2017 р. № 76).
28 грудня 2017 року госпітальною ВЛК військової частини польова пошта НОМЕР_5 проведено медичний огляд стану ОСОБА_1 після операції: герніотомії, герніопластики за Бассіні (від 21.12.2017р.) з приводу правобічної пахової грижі та встановлено, що захворювання пов'язане з проходженням військової служби (Довідка військово-лікарської комісії № 856 від 28.12.2017 р. № 994).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.04.2018р. за п. «е» через службову невідповідність ОСОБА_1 був звільнений з військової служби.
Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 видано направлення від 05 листопада 2018 року № 19863 на МСЕК на предмет визначення ступеня втрати працездатності, травма, яка пов'язана з проходженням військової служби, та встановлення групи інвалідності.
Згідно з Довідкою МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 009754 від 13.03.2019р. позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 20% одноразово, підстава: акт огляду МСЕК № 395 від 13.03.2019р.
Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 32 від 06.02.2019р. захворювання солдата запасу ОСОБА_1 пов'язані із захистом Батьківщини.
Як зазначає у позовній заяві ОСОБА_1 , у подальшому документи позивача через Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки були направлені до Міністерства оборони України для розгляду питання стосовно призначення одноразової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зазначені обставини не спростовуються відповідачем у справі.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 липня 2019 року № 88, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги солдату в запасі ОСОБА_1 (Дніпропетровський ОТЦКСП), якого 13.04.2018р. звільнено з військової служби та якому 13.04.2019р. під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 20% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оскільки заявника звільнено з військової служби 17.01.2019 року, а 24.04.2019 року встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААА № 009754 від 13.03.2019 року), тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Листом від 26 липня 2019 року №7/12314/7 Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив позивача про те, що згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 липня 2019 року № 88, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням комісії Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із ст.1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст. 1-2 Закону № 2011).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011 дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011 (в редакції Закону № 2522-VIII від 06.09.2018 року) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
З огляду на вказану норму права, законодавець визначив дві категорії осіб, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, а саме:
- військовослужбовець у разі отримання ним поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
- особа, звільнена з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Отже, з аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавець обмежив строк на звернення для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а саме: не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби.
Тобто, в контексті спірних відносин, особа має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі отримання нею поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання нею обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, за умови того, що втрату працездатності встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення такої особи з військової служби.
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства (ч. 3 ст. 16-3 Закону № 2011-XII).
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) (п. 1 Порядку № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 (чинного на момент отримання довідки МСЕК та звернення з заявою про призначення одноразової грошової допомоги) визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, а саме: 13.03.2019р. (дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії).
Суд вказує на те, що при призначенні і виплаті грошової допомоги застосовується законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, а саме з дати, зазначеної у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, оскільки позивачу встановлено 20% втрати працездатності 13.03.2019 року, суд зазначає, що слід застосовувати законодавство чинне саме на цей час.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 975 у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від:
- 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Пунктом 11 Порядку № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (п. 12 Порядку № 975).
Приписами п. 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з п.14 Порядку № 975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Відповідно до п. 15 зазначеного Порядку рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
З матеріалів справи встановлено, що солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.04.2018р. за п. «е» через службову невідповідність.
ОСОБА_1 було первинно встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання, травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби згідно з довідкою МСЕК серії 12ААА №009754 від 13.03.2019 року.
Суд зазначає, що з аналізу положень п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011 встановлено, що після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання одноразової грошової допомоги у військовослужбовця не виникає.
Суд також зауважує, що спеціальним нормативно-правовим актом, яким введено та врегульовано виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням втрати працездатності, є Закон № 2011-ХІІ. Тим більше, закон має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено порядок № 975.
Зміни до п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ щодо тримісячного строку набрали чинності 13.10.2018 р., а тому мають бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивачу було визначено ступінь втрати працездатності 13.03.2019р.
Отже, у разі встановлення втрати працездатності після сплину 3-х місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової допомоги не виникає.
Таким чином, позивачем порушено вимоги п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме останній протягом трьох місяців з дати звільнення не звернувся з відповідною заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, в зв'язку з чим рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 року № 88 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, є правомірним.
Відносно аргументів позивача про те, що внесені Законом №2522-VІІ зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими фактично обмежено право на призначення одноразової грошової допомоги, явно є неконституційним обмеженням прав на соціальний захист осіб, які підпадають під дію вказаного Закону, суд вважає за необхідне зазначити те, що держава вправі визначати межі, обсяг, підстави виникнення своїх зобов'язань відносно соціального захисту її військовослужбовців. У спірному випадку державою, шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначено підстави виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому Закон №2522-VІІ не визнавався неконституційним у встановленому порядку, а отже правомірно застосований відповідачем під час вирішення питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом приписів частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню, оскільки позивача відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08353525, місцезнаходження: вул. Шмідта, 16, м. Дніпро, 49006) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 13.01.2020 року.
Суддя О.М. Турова