14 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3221/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №136908 від 16.09.2019 року в сумі 1700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2019 року ОСОБА_1 було отримано постанову Управління Укртрансбезпеки у Волинській області №136908 від 16.09.2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн., за неоформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що суперечить нормам діючого законодавства і порушує її права, оскільки в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» вона не є суб'єктом господарювання та не надає послуг з перевезення. Також позивач зазначає, що відповідачем не було дотримано приписів Порядку №1567 та Інструкції №254 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило її законного права бути присутньою під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення, оскільки її не було повідомлено про розгляд справи. Крім того, позивач вказує, що абзац 1, частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність саме автомобільних перевізників за порушення транспортного законодавства у вигляді адміністративно - господарських штрафів, зокрема, за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Однак, у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» вона не є суб'єктом господарювання та не надає послуг з перевезення.
Також зазначає, що автомобіль MERCEDES BENZ 210, номерний знак НОМЕР_1 перейшов 2017 року у спадок до неї після смерті батька у неробочому стані і стоїть з тих пір під під'їздом. Вказує, що ремонт автомобіля не здійснює, оскільки не має посвідчення водія, автомобіль нікому в користування не віддавала. Саме тому вважає, що оскаржувана постанова складена без будь-яких доказів надання послуг з перевезення нею чи її автомобілем.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав та зазначив, що 31.07.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області за наслідками проведеної рейдової перевірки транспортного засобу позивача, складено акт проведення перевірки, яким зафіксовано надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт проводився в Управлінні Укртрансбезпеки у Волинській області 16.09.2019 року.
Представник відповідача вказує, що листом, який був відправлений на адресу позивача простою кореспонденцією ОСОБА_1 запрошено розглядати справу на 16.09.2019 року, однак позивач на вказану дату та час розгляду справу не прибула, відтак розгляд справи проводився за наявними матеріалами без її участі.
Крім того, представник відповідача зазначає, що твердження позивача про те, що він не є суб'єктом господарювання, а тому не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є невірним, оскільки Закон не ставить у залежність можливість застосування відповідальності від наявності чи відсутності в особи порушника статусу підприємця.
Також представник відповідача вказує, що в ході підготовки до розгляду справи, зі слів старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Мельника В. І., який разом з головним спеціалістом цього ж відділу Мандзієм А. С., 31.07.2019 року проводили рейдову перевірка автобуса марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що водій самовільно залишив місце перевірки та без дозволу інспектора розпочав рух в напрямку м. Горохів. Також було встановлено, що даний транспортний засіб не однократно здійснює пасажирські перевезення, проїжджаючи с. Гірка Полонка в межах з 18-ої до 19-ої години.
Крім того, представник відповідача стверджує, що постійна експлуатація автобуса марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , підтверджується тим, що на даний транспортний засіб станом на 31.07.2019 року (день проведення перевірки) оформлений діючий поліс ОСЦПВВТЗ серії AM №6722569 страховою компанією AT «СК «АРКС».
Також представник відповідача вказує, що 02.12.2019 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області разом з працівниками Національної поліції України перевірявся автобус Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 . Транспортним засобом керував водій ОСОБА_2 , особу якого було встановлено на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого ДАІ МВС-УВС у Волинській області 1996 року. Належність автобуса марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , встановлено на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , відповідно до якого власником є ОСОБА_1 . У ході проведення рейдової перевірки, яка мала місце 02.12.2019 року, виявлені ідентичні порушення, про що складений акт проведення перевірки №208831.
Таким чином, представник відповідача стверджує, що вище викладене підтверджує безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , яка в свою чергу, намагаючись ухилитись від відповідальності встановленої законом, вводила суд в оману, стверджуючи про обставини, які не відповідають дійсності, а тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Крім того, представником відповідача було подано додаткові пояснення у яких вказано, що з метою спростування тверджень позивача про те, що ні вона, ні будь-яка інша особа не могла 31.07.2019 року керувати належним їй транспортним засобом, на адресу Управління патрульної поліції у Волинській області Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області було подано запит щодо можливого притягнення водія та/або водіїв транспортного засобу Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності. Згідно відповіді на даний запит, на водія вищевказаного транспортного засобу 06.12.2018 року та 31.07.2019 року були складені адміністративні матеріали.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 31.07.2019 року контролюючими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області, відповідно до щотижневого графіку проведення перевірок з 29.07.2019 року по 04.08.2019 року, та направлення на рейдову перевірку №011760 від 26.07.2019 року, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт від 31.07.2019 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
У даному акті зафіксовано, що 31.07.2019 року о 18 годині 40 хвилин на 125 км автомобільної дороги Н-17, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області перевірявся автобус марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення статей 30, 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, під час виконання нерегулярних перевезень пасажирів водій не надав для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, поліси обов'язкового страхування пасажирів та водія від нещасних випадків на транспорті. У тому числі зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - надання послуг з перевезення пасажирів, відсутні та неоформлені документи, визначені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, як вбачається з даного акту перевірки, особу водія встановлено не було, оскільки він самовільно залишив місце перевірки.
16.08.2019 року ОСОБА_1 надіслано відповідачем простою кореспонденцією повідомлення про те, що розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виявлених під час рейдової перевірки буде розглядатися 16.09.2019 року в приміщенні управління. Позивач на вказану дату до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області не прибула, відтак розгляд справи проводився за наявними матеріалами без її участі.
На підставі вищевказаного акту перевірки та за наслідками розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 16.09.2019 року винесено постанову №136908 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно зі статтею 6 цього Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з Порядком №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).
Державний контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
При цьому графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 Порядку №1567).
Порядком №1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно із пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше як протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.
При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.
Однак, суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається, що дане повідомлення було надіслане ОСОБА_1 простою кореспонденцією. У свою чергу, представником відповідача взагалі не надано доказів, які підтверджують факт відправлення та отримання ОСОБА_1 повідомлення від 16.08.2019 року про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки. Отже, наведене свідчить про те, що позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не було повідомлено належним чином, що в свою чергу унеможливило прийняття ОСОБА_1 участі у розгляді справи та надання доказів на спростування висновків про порушення.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону №2344-ІІІ послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.
Згідно статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для автомобільного самозайнятого перевізника:
ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
У відповідності до статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Тобто, суб'єктом юридичної відповідальності за статтею 60 Закону №2344-ІІІ є автомобільний перевізник.
Отже, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають відповідальності саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього.
Визначальним для застосовування адміністративно-господарських штрафів, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ є встановлення статусу перевізника, а не належність транспортного засобу певній особі. Відповідальність передбачена за вчинення протиправних дій особою, а не транспортним засобом, який йому належить.
Як вбачається з акту перевірки від 31.07.2019 року особу водія транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 , не було встановлено, оскільки він самовільно залишив місце перевірки. Наданий представником відповідача акт від 02.12.2019 року №208831проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не підтверджує факт надання позивачем послуг перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону №2344-ІІІ. Крім того, суд звертає увагу, що у даному акті зазначено водієм ОСОБА_2 , тобто надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів здійснювалось саме ОСОБА_2 .
З наведеного слідує, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», так як її транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час, як за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.
Крім того, надана представником відповідача відповідь Управління патрульної поліції у Волинській області щодо складення на водія автобуса марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 адміністративних матеріалів також не підтверджує факт надання ОСОБА_1 послуг з перевезення пасажирів, оскільки в даному листі-відповіді відсутня інформація хто саме був водієм даного транспортного засобу та на кого складались адміністративні матеріали.
Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка у спірних правовідносинах не виступала перевізником, не може нести відповідальності за порушення вимог статті 39 Закону №2344-ІІІ, які не допускала, у зв'язку з чим застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є неправомірним.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваної в даній адміністративній справі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., а тому її необхідно визнати протиправною та скасувати.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанції від 11.11.2019 року №81 (а.с.13).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 136908 від 16 вересня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко