м. Вінниця
10 січня 2020 р. Справа № 120/3149/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шаповалової Т.М.,,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.,
представника позивача: Жикевич В.П.,
представника відповідача: Кухрівського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, під час розгляду якого уточнила позовні вимоги, просила визнати:
дії відповідача протиправними щодо нарахування їй транспортного податку з фізичних осіб за 2016, 2017,2018 роки, нарахування податкового боргу та прийняття рішення № 82 від 02.08.2019 року про опис майна в податкову заставу;
скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0312743-5006-0221 від 12.12.2018 року за податковий період 2018 року на суму податкового зобов'язання 6250 грн., № 0312742-5006-0221 від 12.12.2018 року за 2017 рік на суму 25 000 грн. та № 0312741-5006-0221 від 12.12.2018 року за 2016 рік на суму 4166,66 грн.;
скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 279733-50 від 01.08.2019 року на суму 35 416,66 грн.
скасувати рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області про опис майна у податкову заставу № 82 від 02.08.2019 року.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих рішень, так як на думку позивача належний їй автомобіль не є об'єктом оподаткування в 2017 та в 2018 роках, а податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням строків, встановлених п.п.267.6.2 ст.262 ПК України.
22.10.2019 року прийнято та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 20.11.19, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
15.11.2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Інформацію щодо належності позивачу автомобіля відповідач отримав в 2018 році, після чого ним було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення
Легковий автомобіль MERCEDES-BENZ GLS 350D 4 МАТІС, 2016 року випуску, об'єм циліндрів двигуна 2987 см. куб., тип пального - дизель, є об'єктом оподаткування в 2016 році згідно розрахунку його вартості здійсненого на веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та згідно відповідних переліків автомобілів, які є об'єктами оподаткування в 2017 та 2018 роках.
Таким чином, на думку відповідача, податкові повідомлення-рішення є правомірними і в задоволенні позову необхідно відмовити.
Ухвалою від 10.01.2020 року постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, замінено відповідача з Головного управління ДФС у Вінницькій області на відповідача Головне управління ДПС у Вінницькій області.
У судове засідання 10.01.2020 року сторони з'явилися.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 03.11.2016 року придбала легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 350D 4 МАТІС, із об'ємом двигуна 2987 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
На підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0312743-5006-0221 від 12.12.2018 року за податковий період 2018 року на суму податкового зобов'язання 6250 грн., № 0312742-5006-0221 від 12.12.2018 року за 2017 рік на суму 25 000 грн. та № 0312741-5006-0221 від 12.12.2018 року за 2016 рік на суму 4166,66 грн.
01.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкову вимогу № 279733-50 від 01.08.2019 року на суму 35 416,66 грн., якою попереджено позивача про те, що починаючи з 31.07.2019 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та застосовуються штрафні санкції; застережено, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені ПК України заходи стягнення податкового боргу.
02.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено рішення № 82 про опис майна у податкову заставу.
Однак, вважаючи податкові повідомлення - рішення, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася до адміністративного суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Порядок адміністрування транспортного податку врегульовано статтею 267 ПК України, якою передбачені платники податку, об'єкт та база оподаткування, податковий період.
Так, згідно з пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
За змістом пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 пункту 267.5)
Пунктом 267.6 встановлюється порядок обчислення та сплати податку. Так, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
З 1 квітня 2015 року органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Що стосується об'єкта оподаткування, то в 2016 році згідно із підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції чинній з 01.01.2016 року), таким є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України, вбачається, що для визначення платнику податків грошового зобов'язання із транспортного податку в 2016 році, контролюючому органу необхідно встановити, що транспортний засіб (легковий автомобіль) такого платника податків відповідає критеріям об'єкта оподаткування, а саме:
- з року випуску автомобілю минуло не більше п'яти років (включно);
- середньоринкова вартість автомобілю становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1 033 500 гривень.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 гривень та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
При цьому, така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.
Пунктом 1 зазначеної Методики встановлено, що ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Відповідно до пункту 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 року середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403, де за ціну нового транспортного засобу береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Згідно з пунктом 12 вказаної Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення в 2016 році є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Між тим, як вбачається з відзиву відповідача, пояснень наданих представником у судовому засіданні, відповідний розрахунок Мінекономрозвитку щодо вартості автомобіля позивача на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не надсилався. Відповідний розрахунок було зроблено податковим органом у 2018 році за допомогою сервісу розрахунку вартості транспортного засобу на сайті Мінекономорозвитку.
Надані разом з відзивом розрахунки середньоринкової вартості автомобіля, що отримані з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, не можуть бути належним та достатнім доказом того, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Втім, відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля позивача, зокрема не надав підтвердження щодо фактичного пробігу або доказів отримання від уповноважених органів такої інформації.
За таких підстав, твердження відповідача про те, що вартість належного позивачу легкового автомобіля становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", є помилковими та не підтверджуються належними доказами, а тому суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0312741-5006-0221 від 12.12.2018 року за 2016 рік на суму 4166,66 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується податкових повідомлень - рішень № 0312743-5006-0221 від 12.12.2018 року за податковий період 2018 року та № 0312742-5006-0221 від 12.12.2018 року за податковий період 2017 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції чинній на 2017-2018 роки) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлюється Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика).
Відповідно до пунктів 2-4 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою:
Сср = Цн х (Г / 100),
де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального;
Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономіки.
Відповідно до п. 14 Методики Мінекономіки забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
Системний аналіз наведених положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про те, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема, середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономіки.
Відтак перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017-2018 роках (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Водночас обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавцем покладено саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, тобто на Мінекономіки. Натомість межі повноважень податкового органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі, що є об'єктом оподаткування транспортним податком, розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономіки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 813/3965/17.
Судом роздруковано з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України інформацію про Перелік легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року та на 1 січня 2018 (звітного) року та встановлено, що автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 350D 4 МАТІС, з роком випуску до 2 років, об'єм циліндрів двигуна 2987 см. куб. (точна назва та об'єм двигуна згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) відсутній в таких переліках.
Разом з тим, представник відповідача зазначає, що в переліках такий автомобіль зазначено як MERCEDES-BENZ, модель GLS - Class, з роком випуску до 2 років, з об'ємом циліндрів двигуна 3000 куб.см, дизель, можливі ідентичні чи аналогічні автомобілі GLS 350 Blue TEC 4 MATIC.
Однак транспортний засіб, що належить праві власності позивачці, а саме автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 350D 4 МАТІС, 2016 року випуску, дизель, має об'єм двигуна 2987 куб. см
Ця обставина є безспірною та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 03.11.2016 року.
Таким чином, автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLS 350D 4 МАТІС, з об'ємом циліндрів двигуна 2987 куб. см, відповідно до вимог чинного законодавства не є об'єктом оподаткування у 2017-2018 році, адже об'єм циліндрів двигуна такого автомобіля є меншим, ніж визначений Мінекономіки у відповідному переліку.
При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що оскільки 1000 куб. см є еквівалентом 1 літру, об'єм циліндрів двигуна автомобіля 2987 куб. см з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 3,0 літра.
Суд не погоджується з такими твердженнями та зазначає, що підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів чинним законодавством не передбачено.
Крім того, відповідач не зазначив норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, згідно з якими допускається можливість приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономіки.
Водночас аналіз положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів однозначно вказує на те, що об'єм циліндрів двигуна є однією з обов'язкових технічних характеристик автомобіля, яка безпосередньо впливає на визначення його вартості в цілях віднесення транспортного засобу до об'єкта оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 277.2 ст. 267 ПК України.
Отже, будь-які відхилення від цього значення є недопустимими та дають підстави для висновку про те, що базу оподаткування визначено неправомірно.
Крім того, в переліку відрізняється і назва моделі автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 822/2687/17.
В цьому контексті суд також наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, положеннями статті 4 ПК України закріплено основні засади (принципи) податкового законодавства України, до яких належить презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).
Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.
Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).
Більше того, принцип правової визначеності є одним з основних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У багатьох своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що національний закон має бути доступним та передбачуваним, водночас ці два критерії також називають "якістю закону", що означає наступне: закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі та чіткі формулювання, які б давали можливість самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку; закон має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування (див. рішення від 31 березня 2013 року у справі "Сірик проти України" (заява № 6428/07), рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєрєнцов проти України" (заява № 20372/11) та інші).
У зв'язку з цим суд зауважує, що наведений вище аналіз положень чинного законодавства України вказує на відсутність правових підстав для застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів при визначенні об'єкта оподаткування транспортного податку.
Відтак у цьому випадку тлумачення законодавства, що регулює спірні правовідносини, не на користь платника податків не відповідатиме вищезазначеному принципу юридичної визначеності та конвенційним гарантіям.
Окрім цього, суд враховує, що рішення податкового органу про збільшення податкових зобов'язань становить втручання у право особи на мирне володіння майном, що, у свою чергу, охоплюється предметом регулювання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
При цьому втручання держави у право на мирне володіння майном визнається законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Водночас недотримання будь-якого із зазначених вище критеріїв свідчить про те, що втручання держави у право на мирне володіння майном не відповідає вимогам Конвенції та порушує право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд вважає, що за відсутності у чинному законодавстві правових норм, які б допускали можливість заокруглення показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, як зроблено у затвердженому Мінекономіки переліку, нарахування позивачці транспортного податку в 2017-2018 роках в цьому разі може бути приводом для визнання втручання таким, що відбулося "не відповідно до закону".
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення № 0312743-5006-0221 від 12.12.2018 року за податковий період 2018 року та № 0312742-5006-0221 від 12.12.2018 року за податковий період 2017 рік не ґрунтується на вимогах закону та порушує права та інтереси позивачки, а відтак підлягає скасуванню.
До того ж суд зауважує, що відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Разом з тим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення за 2016-2018 роки винесено відповідачем 12.12.2018 року. Представник відповідача пояснив, що інформація про належність позивачці транспортного засобу надійшла до відповідача лише в 2018 році, точної дати, а також підстав отримання такої інформації лише через 2 роки після виникнення права власності на автомобіль вказати не можуть.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції, суд приходить до переконання, що позивачці без законних підстав здійснено нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2016,2017, 2018 роки, а тому податкові повідомлення-рішення № 0312743-5006-0221 від 12.12.2018 року за податковий період 2018 року на суму податкового зобов'язання 6250 грн., № 0312742-5006-0221 від 12.12.2018 року за 2017 рік на суму 25 000 грн. та № 0312741-5006-0221 від 12.12.2018 року за 2016 рік на суму 4166,66 грн. визнаються протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Суд звертає увагу, що протиправне рішення не може породжувати будь-яких правомірних наслідків.
Оскільки, рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області про опис майна у податкову заставу № 82 від 02.08.2019 року та податкова вимога Головного управління ДФС у Вінницькій області № 279733-50 від 01.08.2019 року на суму 35 416,66 грн. винесені на підставі податкових повідомлень-рішень, які визнані судом протиправними, то вони теж підлягають скасуванню.
Відмовляючи у частині позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними щодо нарахування їй транспортного податку з фізичних осіб за 2016, 2017,2018 роки, нарахування податкового боргу та прийняття рішення № 82 від 02.08.2019 року про опис майна в податкову заставу, суд виходив з того, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправними та скасування відповідних рішень, що охоплює собою і визнання протиправними дій щодо їх винесення.
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
У силу ч.4ст.242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн., підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0312743-5006-0221 від 12.12.2018 року за податковий період 2018 року на суму податкового зобов'язання 6250 грн., № 0312742-5006-0221 від 12.12.2018 року за 2017 рік на суму 25 000 грн. та № 0312741-5006-0221 від 12.12.2018 року за 2016 рік на суму 4166,66 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 279733-50 від 01.08.2019 року на суму 35 416,66 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області про опис майна у податкову заставу № 82 від 02.08.2019 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)
Повне судове рішення складено та підписано суддею 15.01.2020.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна