Провадження № 11-кп/803/3589/19 Справа № 204/2719/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 грудня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2019 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.255 ч.1, 28 ч.4, 305 ч.2, 28 ч.4, 307 ч.2, 27 ч.3, 28 ч.4, 307 ч.2, 28 ч.4, 307 ч.3, 28 ч.4, 311 ч.2, 28 ч.4, 311 ч.3, 28 ч.4, 313 ч.2 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.255 ч.1, 28 ч.4, 305 ч.2, 28 ч.4, 307 ч.3, 28 ч.4, 311 ч.2, 28 ч.4, 311 ч.3, 28 ч.4, 313 ч.2 КК України,
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2019 року продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варто щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до 24 січня 2020 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких у разі доведеності їх вини, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою запобігання яким, було застосовано діючі запобіжні заходи, які продовжені хвала суду від 04.10.2019 року про продовження строку дії застосованих відносно обвинувачених запобіжних заходів була предметом апеляційної перевірки та залишена без змін.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала районного суду є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону, в тому числі, з порушенням прав сторони захисту.
Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи про наявність на теперішній час обставин, які свідчать про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які зазначені в ухвалі суду.
Вказує на те, що судом не враховано, що її підзахисний жодного разу не вчиняв дій, які б свідчили про його намір переховуватися від суду, інші дані, які б свідчили про наявність цього ризику, відсутні.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_9 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, скасувати її та змінити запобіжний захід на домашній арешт, а в разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, зменшити розмір застави.
Стосовно пропущеного строку зазначає, що не встигла підготувати апеляційну скаргу вчасно, оскільки 27 листопада 2019 року на засіданні та після нього їй не надали ухвалу, а отримала вона її тільки в СІЗО 29 листопада 2019 року, порушуючи її права.
В обґрунтування вимог про скасування ухвали посилається на те, що ухвала районного суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вважає даний запобіжний захід занадто суворим та таким, що не відповідає особі обвинуваченої та обставинам справи, а тому вважає, що до неї може бути застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Зазначає, що має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем проживання.
Вважає, що районний суд приймаючи рішення, припустився помилки та приймав рішення упереджено.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та їх захисників, які апеляційні скарги підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Вирішуючи питання про необхідність поновлення обвинуваченій ОСОБА_9 строку на апеляційне оскарження ухвали, суд виходить з того, що матеріали провадження не містять відомостей про вручення останній копії оскаржуваного рішення. За таких обставин, суд не вважає строк на апеляційне оскарження ухвали пропущеним та приходить до висновку, що скарги підлягають апеляційному розгляду.
Вирішуючи питання законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження 27 листопада 2019 року в судовому засіданні Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, зокрема, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, що перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання обвинувачених під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися й виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та доводи сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Так, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість злочинів та покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, дані про особу обвинувачених, які підозрюються у вчиненні особливо тяжких злочинів та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останніх та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Твердження апелянтів про тривалий розгляд кримінального провадження не заслуговують на увагу, оскільки не пов'язані з наявністю підстав для продовження застосування запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження існування встановлених судом ризиків є також безпідставними, оскільки тяжкість злочинів та можливе покарання, за їх вчинення, поряд із відомостями про особи обвинувачених та обставинами провадження прямо вказують на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду апеляційної інстанції, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Всі викладені апеляційні доводи були предметом дослідження судом при ухваленні рішення і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України,колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2019 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4