Справа № 629/4246/19
Номер провадження 2/629/83/20
РIШЕННЯ
14.01.2020 року м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Заводяної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Лозівської міської ради Харківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати- ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Крім неї у покійної є ще дві доньки- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначила, що вона постійно проживала разом з матір'ю та доглядала за нею, після її смерті доглядала за похилою людиною в м. Харкові. Оскільки в неї є дві рідні сестри, які були також спадкоємцями першої черги, вона була впевнена, що вони звертались до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. В спірному домоволодінні вона проживає з грудня 2011 року та після смерті матері сплачує комунальні послуги і проводить ремонті роботи. 29 червня 2019 року їй стало відомо про існування заповіту складеного 26 квітня 2012 року, яким її мати ОСОБА_4 заповіла домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 своїм донькам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних долях. 03 липня 2019 року вона звернулась до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області з питання прийняття спадщини. Постановою Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області №1151/02-31 від 03.07.2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після смерті ОСОБА_4 , оскільки заява про прийняття спадщини надійшла після строку, встановленого діючим законодавством.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що незнання про існування заповіту не є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, надали нотаріально посвідчені заяви, в яких зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 22).
З копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища вбачається, що дошлюбним прізвищем позивача є « ОСОБА_1 »(а.с.13).
ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 25.01.1955 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого Федорівським сільським РАЦС Лозівського району Харківської області(а.с.5).
Згідно копії Свідоцтва про право власності на жилий будинок ОСОБА_6 належав будинок за адресою: АДРЕСА_2 .(а.с.6).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть(а.с. 59).
З копій довідок Миролюбівського старостинського округу Лозівської міської ради Харківської області № 378 від 18.06.2019 та № 447 від 24.06.2019 вбачається, що ОСОБА_6 дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 12.02.1977 року по день своєї смерті. Разом з ним була зареєстрована дружина ОСОБА_4 з 25.10.1977 року по 07.04.2018 року(а.с. 58).
Згідно копії заповіту від 26.04.2012 року, посвідченого секретарем Комсомольської сільської ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіла домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та все своє майно, яке належить їй на день смерті своїм донькам в рівних долях: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с.11).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради Лозівського району Харківської області (а.с.12).
Рішенням ІІ сесії VII скликання Комсомольської сільської ради Лозівського району Харківської області від 17 листопада 2015 року надано на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування сіл, а саме селища «Комсомольське» на селище «Миролюбівка» (а.с.7).
Рішенням ІІ сесії VII скликання Комсомольської сільської ради Лозівського району Харківської області від 17 листопада 2015 року перейменовано вулиці в селищі Комсомольске, а саме АДРЕСА_1 перейменовано в АДРЕСА_1 (а.с.8).
Позивачка зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак Постановою державного нотаріуса Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, в.о. державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після смерті ОСОБА_4 з причини пропуску шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, що підтверджено копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.20).
З копії спадкової справи № 223/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 звернулась 03.07.2019 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте їй було відмовлено (а.с.54-61).
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Отже, Закон пов'язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов'язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.
З Інформаційної довідки за Спадкового реєстру(спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що ОСОБА_1 була необізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_4 була заведена лише після її звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадщину, а саме 03.07.2019(а.с.33), й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, а отже причина пропуску позивачем строку прийняття спадщини є поважною, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 26.06.2019 року по справі № 565/1145/17; провадження № 61-38298св18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.13,81,258,265,268 ЦПК України, ст.ст.1269,1270,1272 ЦК України, суд -
Позов -задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і.п.н. НОМЕР_1 , уродженці с. Комсомольське Лозівського району Харківської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації смерті Виконавчий комітет Миролюбівської сільської ради Лозівського району Харківської області, актовий запис №11 від 11.04.2018 року), в один місяць, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.А.Мицик