Справа № 640/13905/19
н/п 2-а/953/20/20
15 січня 2020 року
Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Чередник В.Є., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові заяву про витребування доказів у адміністративній справі № 640/13905/19 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції Харківської області Андрійченко О.С., треті особи: Харківська філія Українського центру радіочастот, прокурор Харківської області про визнання бездіяльності незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.06.2019 р., -
15.07.2019 р. до Київського районного суду м.Харкова поштою надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить поновити строк на оскарження та визнати незаконною бездіяльність поліцейського Андрінченко А., яка виразилася в не витребуванні відомостей про використання квартир для задач оперативно-розшукової діяльності в будинку позивача та сусідніх будинках; скасувати постанову поліцейського Андрінченко А. про накладення на позивача адміністративного штрафу від 30.06.2019 р. Адміністративний позов подано з підстав, пов'язаних з оскарженням рішень та дій суб'єктів владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, зокрема, що 30.06.2019г. поліцейським Управління патрульної поліції Харківської області Андрінченко О.С. було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за чт.182 КУпАП за -помилковий виклик поліцейських та накладено адміністративний штраф. Позивач вважає дане рішення і бездіяльність поліцейського незаконними та просить поновити Строк на оскарження даної постанови, оскільки він пропущений ним у зв'язку з тим, шо він вчасно направив позов до суду, але з невідомих мені причин он не був зареєстрований в суді. Він дійсно зробив повідомлення на службу «102» в зв'язку з незаконним використанням його сусідами радіоелектронних пристроїв. Позивач зазначив, що на його запит в ГУ МВС України в Харківській області про експлуатацію зазначених пристроїв відповіддю від 18.03.2015г. повідомлено, що відносно нього негласні оперативно-розшукові заходи не проводились, а щодо інших осіб це інформація з обмеженим доступом, тобто ймовірно, проводилися і такі засоби експлуатувалися. Такі відомості при перевірці його скарги повинні бути запитані патрульним поліцейським Однак, патрульний поліцейський Андрінченко А. не зажадав їх. У цій частині його бездіяльність є незаконною.
Ухвалою суду від 18.07.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали.
08.08.2019 р. до суду поштою надійшов уточнений адміністративний позов на виконання вказаної ухвали.
Ухвалою суду від 15.11.2019 р. частково задоволено клопотання позивача та витребувано докази.
У судове засідання 15.01.2020 р. позивач не з'явився, 02.12.2019 р. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач та треті особи у судове засідання повторно не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, прокуратурою Харківської області подано пояснення щодо можливості розгляду справи за відсутності представника третьої особи та відсутність зазначення позивачем обставин, які можуть вплинути на права та інтереси прокуратури, відтак необґрунтованість залучення їх по даному позову в якості третьої особи, відповідач та третя особа Харківська філія Українського центру радіочастот будь-яких заяв до канцелярії суду не подавали.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи строки розгляду справи, те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та відсутність будь-яких заяв від відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно положень ст..289 КУпАП в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Судом встановлено, що оскаржувану постанову винесено 30.06.2019 р., 04.07.2019 р. позивач направляв позовну заяву до Київського районного суду м.Харкова електронною поштою, однак через неможливість її реєстрації, дана позовна заява надійшла до суду та була зареєстрована 15.07.2019 р.
Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, про можливість поновлення позивачу пропущеного строку для звернення до суду з позовом, щодо оскарження постанови від 30.06.2019 р., для захисту своїх прав в судовому порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою ГО № 264315 по справі про адміністративне правопорушення від 30.06.2019 р., винесеною інспектором взводу УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Андрійченко Олександром Сергійовичем встановлено, що 30.06.2019 р. гр. ОСОБА_1 повідомив на лінію 102, що його сусіди з АДРЕСА_2 ОСОБА_2 облучають його радіохвилями чого на той момент насправді не відбувалося. Ураховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, постановлено притягнути його до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 51 грн.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 183 КУпАП, не надано.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Крім того, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров'я.
За повідомленням позивача про те, що сусіди облучають його радіохвилями, відповідачем не здійснено перевірку та не встановлено обставин, не вжито заходів. Отже, відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102», не пересвідчившись про стан здоров'я позивача, тобто не вивчивши фактичні обставини справи.
Так, диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Таким чином, відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до ліні «102», не пересвідчившись про стан здоров'я позивача, тобто не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачі не з'явився у судове засідання, не подав відзив на позовну заяву, не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП є недоведеним.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Вимога позивача про визнання незаконною бездіяльності працівника поліції Андрійченко О.С. щодо не витребування відомостей про використання квартир для задач оперативно-розшукових діяльності в будинку позивача та інших будинках задоволенню не підлягає, оскільки змістом статті 286 КАС України не передбачено право суду визнавати дії суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності неправомірними.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 183, 247, 251 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для подачі позовної заяви щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову ГО № 264315 по справі про адміністративне правопорушення від 30.06.2019 р. інспектора взводу УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Андрійченко О.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
У задоволенні позову в частині визнання незаконною бездіяльності працівника поліції Андрійченко О. С.- відмовити.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Другого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1
Відповідач: інспектор взводу УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції Андрійченко Олександр Сергійович, місцезнаходження: 61033, м.Харків, вул..Шевченка 315-А.
Треті особи: Харківська філія Українського центру радіочастот м.Харків вул.. Першої Кінної Армії б. 63,
Прокурор Харківської області, місцезнаходження 61001 м. Харків вул. Б.Хмельницького б.4А.
Повне судове рішення складено 15 січня 2020 р.
Суддя Чередник В.Є.