Справа № 641/9681/19
"15" січня 2020 р. суддя Комінтернівського районного суд ум. Харкова Колодяжна І.М. , розглянувши матеріали справи №641/9681/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача , в якому просить: стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми за прострочення сплати заборгованості за договором позики від 24.12.2016 року у розмірі 338637 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.
Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.
Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавством України не передбачено можливості пред'явлення позову до особи, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинилася.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).
З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
При цьому норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність.
Крім того, з огляду на положення ЦПК України, та те, що під час судового розгляду встановлено факт пред'явлення позову до померлої особи формальні підстави для застосування судом положень ЦПК України щодо процесуального правонаступництва та встановлення правонаступників відсутні у зв'язку з тим, що підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише обставини, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку, тобто до відкриття провадження у справі.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц, провадження № 61-33766сво18.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 помер до пред'явлення ОСОБА_1 цього позову до суду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України., оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до спадкоємців померлого.
Керуючись ст. ст. 255, 261, 353 ЦПК України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п,ятнадцяти днів з дня її проголошення або підписання ухвали суду без її проголошення у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання , яким завершується розгляд справи.
У відповідності до п. 15 .5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції , до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комінтернівський районний суд м. Харкова .
Суддя: І. М. Колодяжна