Провадження № 2/641/160/2020 Справа № 641/3596/19
13 січня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Колодяжної І.М.
за участю секретаря судового засідання - Ягодіній М.С.,
справа № 641/3596/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів ,-
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 3579 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17.07.2018р. між сторонами укладено договір на відкриття та обслуговування карткового рахунку, внаслідок чого , позивачу було оформлено та видано банківську карту № НОМЕР_3. 05.01.2019р. о 22.14 позивач отримала повідомлення від ПриватБанку на свій мобільний номер НОМЕР_2 , через мессенджер Вайбер, про те що з її банківської карти № НОМЕР_3 було здійснено переведення коштів у сумі 2999,00 грн., баланс 479,64 грн. Одразу надійшло наступне повідомлення такого змісту: ''Отказ. Недостаточно средств. Перевод с карты 2999,00 грн. Баланс 479,64 грн.". Позивач відразу увійшла у Приват 24 і побачила кілька повідомлень проте, що не вірно введено пін-код. У зв'язку з тим, що жодних операцій вона не здійснювала, картку не втрачала, будь -яку інформацію щодо пін-коду карти, СVV-код або паролю від Приват 24 нікому не передавала та не реєструвалася у системі LigPay о 22.17 зателефонувала за номером 3700 та повідомила оператора про даний факт та просила негайно заблокувати карту. Оператор повідомив ,що через 10 хвилин їй передзвонять. Однак ,протягом вказаного часу ніхто з позивачем не зв'язався, у зв'язку з чим о 22.36 вона знову набрала 3700 та ще раз повідомила про несанкційоване списання коштів з її картки та вимогою заблокувати картку. Оператор почав перевірку інформації, що була надана позивачем , та попросив зачекати на лінії, однак протягом часу очікування з рахунку було списано ще 479,00 грн. Після тривалого спілкування з оператором, позивач о 23.16 повідомила поліцію через службу 102 про те,що 05.01,2019р. о 22.15 шляхом отримання повідомлення від Приватбанку позивачу стало відомо про незаконне списання коштів у сумі 3479,00 грн з її карткового рахунку. Того ж дня вона подала відповідну заяву до Слобідського ВП за №407 від 05.01.2019р. та надала відповідні пояснення. 09.04.2019р. позивачем було отримано листа зі Слобідського ВП,в якому зазначається ,що після бесіди із працівниками служби безпеки Приватбанку, даних вказуючих на наявність складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, як шахрайство ,отримано не було. 08.01.2019р. позивач звернулась до АТ КБ "Приватбанк з заявою про проведення службового розслідування та повернення коштів , а також направила копію заяви на поштову адресу банку. Працівники Приватбанку протягом січня місяця неодноразово дзвонили на номер телефону позивача та намагалися отримати від позивача листи з вимогою повернення коштів з рахунків, на які вони були перераховані, з метою визначення отримувача коштів позивачу запропонували отримати роздруківку руху коштів по картковому рахунку, за цю послугу з картки було списано 100,00грн. Однак,у роздруківці, саме ці дві операції із списанням коштів у сумі 2999 грн. та 479грн. не мають жодних даних про отримувача або призначення переказу. Також під час спілкування з посадовими особами відповідача позивача повідомили, що вхід в систему здійснювався з різних моделей телефонів, один з яких належить позивачу, а іншій невідомій особі . На даний час письмової відповіді на заяву позивача не отримано . Такими чином позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути їй суму безпідставно списаних з карткового рахунку коштів у розмірі 3479 ( три тисячі чотириста сімдесят дев,ять) грн. 00 коп. , а також відшкодувати понесені витрати у розмірі 100 (сто) грн. 00 коп. списані відповідачем під час отримання роздруківки руху коштів по картковому рахунку.
Ухвалою суду від 14 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду , відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження .
03 вересня 2019 року ухвалою суду підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.
02 грудня 2029 року до суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» , в яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ,посилаючись на те, що позивачем не надано достатніх доказів для підтвердження позовних вимог .
Позивач в судове засідання не з'явилася ,надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала ,просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з,явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд, дослідивши докази в їх сукупності , прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між сторонами укладено договір на відкриття та обслуговування карткового рахунку, на підставі якого позивачу видано банківську картку № НОМЕР_3 .
Як вбачається з рапорту Слобідського ВП ГУНП в Харківській області , 05.01.2019року отримано заяву ОСОБА_1 та зареєстровано ЄО за №407 від 05.01.2019 року ,як дрібне викрадення чужого майна . В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне: 05.01.2019 року о 23:16 надійшло повідомлення зі служби «102» про ет, що 05.01.2019року о 23:15 за адрсеою: АДРЕСА_2 , прийшло СМС з Приватбанк , що знято 3400 грн. з картки , адресу з якого банкомату знято не знає .
08 січня 2019 року позивачем на адресу АТ КБ «ПриватБанк» поштою надіслана заява про проведення службового розслідування та повернення коштів.
Відповідно до виписки по рахунку позивача від 14.01.2019 року за період з 15.10.2018року по 13.01.2019року , 05.01.2019року з картки позивача здійснено переказ грошових коштів у розмірі 2999 грн та 479 грн. , та переказ на «Скарбничку» решта від округлення витрат 1 грн.
Згідно копії квитанції від 14.01.2019року позивачем за формування та роздруківку виписки по картковому рахунку сплачено 100 грн.
З копії повідомлення Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 31.01.2029 року вбачається, що заява позивача ОСОБА_1 зареєстрована у відділі в матеріалах ЖЄО №407 від 05.01.209 року . В ході бесіди із працівниками служби безпеки ПриватБанку , даних вказуючих на наявність складу злочину , передбаченого ст. 190 КК України ,як шахрайство , отримано не було , в силу чого підстави до внесення матеріалу до ЄРДР відсутні.
Відповідно до листа від 31.01.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило позивача про неможливість повернення коштів ,які були списані 05.01.2019 року .
Так, відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до п.6.7, п. 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Національного Банку України №223 від 30 квітня 2010 року, у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, банк негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів про те, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку , що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - задовольнити .
Стягнути з Акціонерного товариства «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, м. Харків, вул. Грушевського , 1 д.
Повний текст судового рішення складений 15 січня 2020 року.
Суддя: І. М. Колодяжна