Справа № 523/11471/19
Провадження №2/523/1393/20
"15" січня 2020 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
при секретарі - Дзюба Г.І.
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката - Вознюка М.П.
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача, адвоката - Хлопко А.Ю.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним,-
Судом розглядається вищевказана справа.
26.12.2019р. до суду надійшла заява від представника позивачки, адвоката - Вознюка М.П., в якій він просить керуватись при ухваленні рішення по даній справі саме ст. 229 ЦК України, оскільки ст. 233 ЦК України була вказана в позовній заяві помилково.
Представник відповідача заперечувала проти приєднання до даної справи вищевказаної заяви, оскільки дана заява є фактично зміною підстав позовних вимог.
Судом встановлені наступні обставини справи.
Так в позовних вимогах позивачка просить визнати недійсним договір дарування від 22.04.2019р., згідно якого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) передає безплатно у власність, а ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) приймає у власність, як дарунок квартиру АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 69,7 квм., у тому числі житловою площею 40,7кв.м., який був посвідчений державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси у реєстрі за №10-873.
В позовних вимогах позивачка посилається як на підставу позовних вимог, що вона за станом здоров'я була вимушена подарувати квартиру відповідачу, який пообіцяв її лікувати, а тому даний договір був укладений від впливом тяжкої для неї обставини на вкрай невигідних умовах, та підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 233 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
26.12.2019р. до суду надійшла заява від представника позивачки, адвоката - Вознюка М.П., в якій він просить керуватись при ухваленні рішення по даній справі саме ст. 229 ЦК України, оскільки ст. 233 ЦПК України була вказана в позовній заяві помилково.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 49 ЦПК України встановлено, що зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Відповідно до ухвали суду від 05.11.2019р. судом закрите підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду 12.12.2019р..
12 грудня 2019р. судом було почато розгляд справи по суті, в процесі якого сторони надавали пояснення.
Отже суд вважає, що неможливо прийняти до розгляду заяву позивачки, яка надійшла до суду 26.12.2019р., оскільки фактично даної заявою змінюються підстави позову, що на даній стадії розгляду справи є неможливим.
Керуючись ст.ст. 49 ЦПК України, суд, -
1. Відмовити у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 26.12.2019р..
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя