Справа № 523/12579/19
Провадження №2/523/1175/20
"14" січня 2020 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Правди Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та додаткових витрат
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в якій просила розірвати її шлюб з відповідачем та стягнути з нього на її користь: аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн. та додаткові витрати у розмірі 8000 грн.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час шлюбу у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на утриманні позивачки. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає.
Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не надав.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 579.
За час шлюбу у подружжя народилася дитина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 10411,91 грн.
У відповідача наявний дохід крім пенсійних виплат, що підтверджується довідкою ГУ ДПС в Одеській області від 28.11.2019 року.
Відсутні докази наявності у відповідача інших осіб на утриманні.
Зібраними доказами підтверджено додаткові витрати на дитину на суму 8000,00 грн.
Договір оренди житла від 19.11.2018 року не стосується предмету доказування та відхиляється судом.
Сторони шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Сімейне життя у подружжя не склалося. Сім'я фактично розпалася та існує лише формально.
Статтею 110 СК України, визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Тому суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Згідно ст.56 Сімейного Кодексу України, чоловік та дружина мають право на особисту свободу, у тому числі й на припинення шлюбу.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Відповіднодо ст. 112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
За таких обставин суд вважає, що збереження сім'ї протирічить інтересам подружжя, і шлюб між сторонами підлягає розірванню.
Зібраними доказами встановлено, що відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки добровільно не надає.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1669 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ч.ч. 7, 8 ст.7СКУкраїни при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду до виповнення дитиною повноліття.
Згідно зі ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Нормами ч.1 ст.430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином враховуючи вказану норму суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Позивачем було понесено додаткові витрати на дитину у розмірі 8000 грн.
Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ч.1 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає також стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 2305,20 грн., оскільки позивачкою заявлено три вимоги немайнового характеру (768,40 грн. х 3= 2305,20 грн.).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст.ст.110, 112, 180, 182 СК України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та додаткових витрат - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 579 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , понесені додаткові витрати на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2305,20 грн.
В інших позовних вимогах відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його складення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення складене суддею 15.01.2020 року.
Суддя