Постанова
Іменем України
13 серпня 2007 року
Справа № 2-30/456-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплава Л.М.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
прокуратур: не з'явився; прокурора міста Феодосії;
позивача: не з'явився; Національної академії наук України;
позивача: Морозової Али Леонідівни, директора Карадазького природного заповідника Національної академії наук України;
позивача: Нікітіна Олександра Івановича, довіреність б/н від 24.06.2005 року; Карадазького природного заповідника Національної академії наук України;
відповідача: Клець Ігора Миколайовича, довіреність № 41 від 11.01.2007; Щебетівської селищної Ради
відповідача: не з'явився; Фонду комунального майна Феодосійської міської ради
відповідач: не з'явився; суб'єкт підприємницької діяльності Семенькова Катерина Анварівна;
третьої особи: не з'явився, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим
розглянувши апеляційну скаргу Карадазького природного заповідника Національної академії наук України на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 02 квітня 2007 року у справі № 2-30/456-2006А
за позовом прокурора міста Феодосії
(вул. Войкова, 5, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
в інтересах держави в особі Національної академії наук України
(вул. Володимирська, 54, місто Київ, 01601)
в особі Карадазького природного заповідника Національної академії наук України
(вул. Науки, 24, Курортне, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98188)
до Щебетівської селищної Ради
(вул. Леніна, 26, с. Щебетівка, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98187)
до Фонду комунального майна Феодосійської міської ради
(вул. Галерейна, 7-а, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
за участю третьої особи: Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим
(вул. Севастопольська, 19, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про визнання недійсними рішень Щебетівської селищної ради НОМЕР_1 від 14.05.1998 року, НОМЕР_2 від 10.02.2004 року, наказу Фонду комунального майна Феодосійської міської ради НОМЕР_3 від 15.06.2004 року
Прокурор міста Феодосії звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Національної академії наук України в особі Карадазького природного заповідника Національної академії наук України до Щебетівської селищної Ради, Фонду комунального майна Феодосійської міської ради, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, 3-тя особа - Головне управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання недійсними рішень Щебетівської селищної ради НОМЕР_1 від 14.05.1998 року, НОМЕР_2 від 10.02.2004 року, наказу Фонду комунального майна Феодосійської міської ради НОМЕР_3 від 15.06.2004 року. Визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна № 120 від 06.09.2004 укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Фондом комунального майна Феодосійського міської ради зі застосуванням наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України. Зобов'язати відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 передати Карадазькому природному заповіднику Національної академії наук України споруду, яка використовується під магазин, розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на балансі Карадазького природного заповідника Національної академії наук України знаходилась будівля магазину, розташованого по АДРЕСА_2, у зв'язку з чим, даний об'єкт є часткою майнового комплексу Національної Академії Наук України та являється державною власністю. У зв'язку з цим, прокурор вважає в прийняті в подальшому рішення Щебетівської селищної ради НОМЕР_1 від 14.05.1998 року про прийняття будівлі магазину у комунальну власність та НОМЕР_2 від 10.02.2004 року про надання дозволу на приватизацію вказаного об'єкту такими, що порушують норми Законів України «Про особливості правового режиму діяльності Національної Академії Наук України, галузевих академій наук та статус їх майнового комплексу», «Про приватизацію державного майна» та «Про місцеве самоврядування».
Постановою господарського суду АР Крим від 02.04.2007 року у справі № 2-30/456-2007А у задоволенні позову прокурора м.Феодосії в інтересах держави в особі Національної академії наук України в особі Карадазького природного заповідника Національної академії наук України про визнання недійсними рішення Щебетівської селищної ради НОМЕР_1 від 14.05.1998 року, НОМЕР_2 від 10.02.2004 року, наказу Фонду комунального майна Феодосійської міської ради НОМЕР_3 від 15.06.2004 року відмовлено.
При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що рішення Щебетівської селищної ради 27-ї сесії 21-го скликання «Про передачу магазину», в якому йдеться річ про передачу спірної будівлі магазину Карадазькій філії Інституту біології південних морів АН України з умовою невикористання приміщення в інших цілях, не було та не могло бути підставою набуття позивачем права власності. Суд прийняв до уваги той факт, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) не являється безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, який визначає склад і вартість майна та обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).
Господарський суд Автономної Республіки Крим встановив, що раніше - 05.11.1991 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» пунктом 1 якої було затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) - розділ 1 «Власність областей», де зазначено, що в перелік державного майна, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) відноситься торгівля, громадське харчування. Дослідивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов до висновку, що будівля магазину знаходилась у комунальній власності та перебувала лише у користуванні позивача, у зв'язку з чим, при прийнятті Щебетівською селищною радою рішення про надання дозволу на приватизацію спірного об'єкту були відсутні порушення норм Законів України «Про особливості правового режиму діяльності Національної Академії Наук України, галузевих академій наук та статус їх майнового комплексу», «Про приватизацію державного майна» та «Про місцеве самоврядування».
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Карадазький природний заповідник Національної академії наук України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позов прокурора м.Феодосії задовольнити.
Доводи Карадазького природного заповідника, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що матеріалами справи підтверджується факт передачі у 1995 році спірної будівлі на баланс Карадазької філії Інституту біології південних морів, знаходження спірного майна на балансі установи Національної Академії Наук України є достатнім підтвердженням віднесення майна до складу майна Національної Академії України, тобто до складу державного майна з особливим порядком використання і відчуження.
Національна Академія Наук України, в порядку статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України, заявила про приєднання до апеляційної скарги Карадазького природного заповідника.
Представник Щебетівської селищної ради у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою.
Представники прокуратури м.Феодосії, позивача -Національної Академії Наук України, відповідачів -Фонду комунального майна Феодосійської міської ради, СПД ОСОБА_1 у судове засідання не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце слухання справи сповіщались належним чином ухвалами та повістками від 24.05, 18.06., 27.06. та 06.08.2007 року. Факт належного сповіщення підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників зазначених осіб.
Судова колегія визначила розглядати апеляційну скаргу Карадазького природного заповідника Національної академії наук України за правилами господарського судочинства, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно з вимогами статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідають приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України , а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, зокрема є:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського та цивільного законодавства, і по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З наведеного випливає, що господарські суди вправі розглядати справи у спорах, що виникають зі спорів пов'язаних з захистом права власності.
Оспарювані рішення Щебетівської селищної ради НОМЕР_1 від 14.05.1998 року, НОМЕР_2 від 10.02.2004 року, наказу Фонду комунального майна Феодосійської міської ради НОМЕР_3 від 15.06.2004 року не є рішенням суб'єкта власних повноважень у галузі реалізації управлінських функцій, перегляд яких віднесений до компетенції адміністративних суддів.
За змістом та правовому характеру вищеназвані рішення мають усі признаки майнового спору, пов'язаного з оспорюванням права власності на користування та розпорядження майна.
У судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про витребування у прокуратури міста Феодосії матеріалів перевірки, яка була проведена прокуратурою за № 11-8045, ініціативою господарського суду Автономної Республіки Крим у зв'язку з розглядом цієї справи.
Судова колегія вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки матеріали перевірки, яка проводилась прокуратурою були дослідженні та оцінені судом першої інстанції при розгляді справи.
Яких-небудь повноважних причин для додаткового дослідження матеріалів перевірки у суді апеляційної інстанції стороною надано не було.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника також задоволенню не підлягає, оскільки справа неодноразово слухалась та представник позивача приймал участь у попередніх засіданнях
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.
Після будівництва в 1953 році спірне приміщення - продовольчий магазин за адресою вул. Науки, буд. 13 в селищі Курортне, м. Феодосія був поставлений на баланс Карадазької біостанції.
Постановою бюро Кримського обкому КП України № 27/8-178 та виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 14.04.1972 року, на виконання постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 07.01.1972 року № 30, Постанови ЦК КП України та Ради Міністрів Української РСР від 22.02.1972 року № 88 «Про деякі заходи з поліпшення торгівлі та її технічного оснащення», а також в цілях подальшого розвитку народного господарства області в 1971-1975 роки в справі значного підйому матеріального та культурного рівня життя трудящих, обком КП України та виконком обласної Ради депутатів трудящих постановив, що виконкомам міських та районних Рад депутатів трудящих, організаціям та установам передати на баланс торгуючих організацій станом на 01.01.1972 року орендовані ними у місцевих Рад трудящих та інших організацій республіканського та місткого підпорядкування, окремі стоячі, придатні для подальшого використання торгові приміщення (том 2 а.с. 40).
14.05.1973 року за актом, на підставі рішення Феодосійської міської ради депутатів трудящих від 24.01.1973 року № 19-6 та розпорядження Президії Академії Наук УРСР від 13.03.1973 року № 320 «Про передачу на баланс торгуючим організаціям окремо розташованих приміщень торгівлі та громадського харчування», приміщення магазину передано з балансу Карадазького відділення інституту біології північних морів на баланс Планерського відділення Кримської контори Укркурортторгу (том 1 а.с.78).
Таким чином, з 14.04.1973 року спірна будівля магазину, розташованого за адресою: вул. Науки, 13 в с.Курортне м.Феодосії, знаходилась на балансі Планерського відділення Кримської контори Укркурортторгу.
Згідно з представленими в матеріали справи даними про залишки основних засобів Планерської об'єднаної дирекції магазинів № 5 Судакського міськторгу, спірне приміщення станом на 01.12.1991 року було закріплено за цією організацією.
Відповідно до статті 31 Закону УРСР «Про власність» (в редакції від 07.02.1991 року), до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-комунальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктами комунальної власності визначені адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, міських, районних, селищних, сільських рад народних депутатів.
Стаття 5 Постанови Верховної ради УРСР від 26.03.1991 року № 885-XII «Про введення в дію Закону України «Про власність» (в редакції від 26.03.1991 року) містить доручення Раді Міністрів Української РСР у строк до 01.05.1991 року забезпечити за участю, зокрема, Уряду Кримської АРСР розмежування майна між власністю Української РСР і власністю відповідно Кримської АРСР. При цьому виходити з того, що у власність Кримської АРСР, крім майна підприємств, установ та організацій республіканського, обласного (міського) підпорядкування повинно входити також майно підприємств, установ та організацій загальносоюзного і республіканського підпорядкування, які передаються у власність Кримської АРСР. Встановлено, що розмежування майна між власністю Кримської АРСР та адміністративно-територіальних одиниць АРСР провадиться у порядку, який встановлюється законодавчими актами цієї республіки, виходячи з принципів, передбачених частиною першою цієї статті.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Такий перелік додається, де в розділі 1 «Власність областей» зазначено, що в перелік державного майна, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) відноситься торгівля, громадське харчування.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що пунктом 3 Постанови Верховної Ради Криму від 29.06.1992 року № 110-1 «Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)» передбачено, що до комунальної власності міських та районних Рад народних депутатів віднесені підприємства, установи та організації, розташовані на території місцевих Рад народних депутатів та не включені до додатку наведеної вище Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року і не знаходяться у власності інших держав, або по власності яких існують розбіжності між міським та республіканськими органами управління. Оскільки посилання на спірне майно в додатках до цієї постанови відсутні, таке майно вважається комунальною власністю.
У виконання Постанови Верховної Ради Криму від 29.06.1992 року № 110-1 «Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)», 21.09.1992 року 21 сесією 21 скликання Феодосійської міської ради народних депутатів було прийнято рішення «Про передачу до комунальної власності об'єктів торгівлі, побуту, громадського харчування селищним і сільським радам». На підставі даного рішення були передані в комунальну власність селищним та сільським радам народних депутатів об'єкти торгівлі, побуту, громадського харчування.
Згідно з додатком № 1 до рішення Феодосійської міської ради, магазин продтовари по вул. Науки в с.Курортне увійшов до переліку об'єктів торгівлі, побуту, громадського харчування, що передаються селищним і сільським радам (том 1 а.с.67-69).
В подальшому, на підставі акту передачі основних засобів, які знаходились в оренді у АРТП с.Планерське, з балансу Феодосійського фонду комунальної власності на баланс Щебетовської селищної ради, станом на 01.11.1992 року, передано основні засоби, в тому числі магазин № 13 (том 1 а.с. 70, 75 - 76).
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 01.11.1992 року, внаслідок розмежування майна між власністю Республіки Крим та її адміністративно-територіальними одиницями, спірна будівля магазину є переданою в комунальну власність селища Щебетівка в особі Щебетівської селищної ради народних депутатів.
В подальшому, 23.06.1995 року Щебетівською селищною радою було прийнято рішення «Про передачу магазину», на підставі якого Карадазькій філії Інституту Біології Південних морів АН України передано приміщення магазину, яке знаходиться на території Карадагського природного заповідника (вул. Науки) з умовою невикористання приміщення в інших цілях.
Стосовно посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що факт знаходження спірної будівлі на балансі установи Національної Академії Наук України є достатнім підтвердженням її віднесення до державного майна, судова колегія не може погодитись з такими посиланнями виходячи з наступного.
Пунктом 2 Указу Президента України від 20.01.1992 року № 43 «Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України» передбачено, що у безстрокове користування Академії наук України передаються будинки, устаткування та інше закріплене за нею згідно з постановою Президії Верховної Ради УРСР від 17.01.1991 року № 627-ХП «Про статус Академії наук Української РСР» державне майно, тобто (п. З Постанови) основні фонди та інше державне майно, що знаходиться на час прийняття постанови у користуванні установ та організацій дослідно-виробничої бази Академії наук України.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, позивачем суду не надано доказів того, що станом на 17.01.1991 року спірна будівля магазину знаходилась у користуванні установи чи організацій дослідно-виробничої бази Академії наук України.
Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у господарському судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У даному випадку, матеріали справи містять докази того, що 14.05.1973 року спірна будівля за актом, на підставі рішення Феодосійської міської Ради депутатів трудящих від 24.01.1973 року № 19-6 та розпорядження Президії АН УРСР від 13.03.1973 року № 320 «Про передачу на баланс торгуючим організаціям окремо розташованих приміщень торгівлі та громадського харчування», була передана з балансу Карадазького відділення Інституту біології північних морів на баланс Планерського відділення Кримської контори Укркурортторга та станом на 01.12.1991 року була закріплена за Планерською об'єднаною дирекцією магазинів № 5 Судакського міськторгу.
Крім того, господарський суд АР Крим вірно звернув увагу на пункт 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» від 02.04.1994 року № 02 - 5/225, стосовно того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, який визначає склад і вартість майна та обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).
Дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду АР Крим про те, що на підставі рішення Щебетівської селищної ради «Про передачу магазину» магазин по вул. Науки був переданий Карадагській філії Інституту біології північних морів АН України лише в користування, а не у власність.
Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
У зв'язку з цим, подальші дії Щебетівської селищної ради по прийняттю спірного магазину до комунальної власності територіальної громади селища Щебетівка, оформлення права комунальної власності на нежитлову будівлю - магазин по АДРЕСА_2, де власником значиться територіальна громада с.Щебетівка в особі Щебетівської селищної ради з видачею свідоцтва про право власності, а також прийняття рішення про відчуження спірного об'єкту у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», який встановлює правовий механізм приватизації індивідуально визначеного комунального майна, є правомірними.
Згідно з пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
У даному випадку, оскаржувані рішення Щебетівської селищної ради повністю відповідають вимогам законодавства і визначеній законом компетенції ради, ніяким чином не порушують прав та охоронюваних інтересів позивача, у зв'язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Карадазького природного заповідника Національної академії наук України залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2007 року у справі № 2-30/456-2006А залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
М.І. Ткаченко