Справа №: 398/4167/19
провадження №: 2/398/425/20
Іменем України
(заочне)
"10" січня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Величко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщення - будинок АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 25 вересня 2012 року ОСОБА_1 та свідоцтва про право власності на Ѕ частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, набуте подружжям за час шлюбу, є власником житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Крім неї у будинку зареєстрований її син, відповідач по справі, який з 3 вересня 1989 року в будинку не проживає, свої речі не зберігає. Відповідач не приймає участі в утримання будинку. В зв'язку з реєстрацією відповідача вона не має можливості оформити житлову субсидію.
Позивач у судове засідання не з'явилася. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, позивач подала заяву у якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Також позивач зазначила, що відмовляється від допиту свідків у судовому засіданні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання.
Враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно копії свідоцтва про право власності на Ѕ частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу від 25 вересня 2012 року та витягу про державну реєстрацію прав № 35787574 ОСОБА_1 є власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 .
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Хоменком В.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №932, ОСОБА_1 належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Це також підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 35787608 від 09.10.2012 р.
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Хоменком В.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №931, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,1 гектарів, кадастровий номер: 3510300000:16:668:0003. Це також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 31785739 від 25.09.2012 року.
Таким чином, ОСОБА_1 належить будинок АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про склад сім'ї від 12.11.2019 року №735 видної головою квартального № 26 ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , власник, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син, який за вказаною адресою не проживає.
Згідно акту про не проживання, підписаного головою квартального комітету № 26 в присутності сусідів, встановлено, що ОСОБА_2 за даною адресою не проживає, цей факт засвідчують сусіди.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).
Відповідно до ст.ст.150, 155 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру (будинок), мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи надані позивачем докази, виходячи зі змісту наведених норм права і з урахуванням вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, а також те, що відповідач не надав суду доказів, які б вказували на те, що він не проживає у зазначеному будинку або відсутній у ньому з поважних причин, або за ним відповідно до закону зберігається право користування жилим приміщенням, суд вважає доведеним те, що відповідач втратив право користування спірним будинком. Тому позовна вимога ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги щодо зняття відповідача з реєстраційного обліку за вказаною вище адресою суд зазначає наступне.
Порядок реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації громадян, які на законних підставах, перебувають в України визначено Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року ( далі- Закон) .
Відповідно до ст. 3 Закону реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або місця перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до ст. 7 Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням є самостійною підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання відповідним органом виконавчої влади з питань реєстрації, а тому в даному випадку вирішення цього питання взагалі не потребує судового втручання.
З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про зняття з реєстрації відповідача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Керуючись статтями 76, 81, 258, 260, 274, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинком по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений у нарадчій кімнаті 10 січня 2020 року.
Суддя В.В. Орловський