01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.08.2007 № 26/105
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Бартохов О.В. - юрист,
від відповідача - представник не з'явився, \
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мас"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.03.2007
у справі № 26/105
за позовом Акціонерний банк "Аллонж"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мас"
про стягнення 82 907,20 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2007 р. у справі № 26/105 позовні вимоги Акціонерного банку "Аллонж" задоволені частково, тягнуто з ТОВ "Мас" 33000 грн. кредитної заборгованості, 32 409,46 грн. - заборгованості по відсотках, 954,83 грн. - держмита, 93,10 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Зокрема апелянт стверджує, що відповідно до Додаткової угоди №5 від 04.11.2003р. договір № 473 від 10.06.2002р. втратив чинність 20.12.2004р., тому на його думку, нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним, оскільки відсутня підстава для визначення розміру таких відсотків.
Скаржник вдруге не з'явився в судове засідання з невідомих причин, хоча про дату, час і місце був повідомлений належним чином. Колегія суддів враховуючи те, що в справі достатньо матеріалів, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника апелянта.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Як було з'ясовано судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги, 10.06.2002р. між АБ "Аллонж" (банком) та ТОВ "МАС" (позичальником) був укладений кредитний договір № 473, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику, а останній зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути банку грошову суму в розмірі 57000 грн. на строк з 10.06.2002р. до 30.07.2002р. з виплатою 29% річних за користування кредитом.
Протягом строку дії договору сторони підписали 6 додаткових угод до кредитного договору.
Згідно додаткової угоди № 5 від 04.11.2003р. сторони подовжили строк дії договору до 20.12.2004р.
В порушення умов вказаного договору відповідач в повному обсязі кредитні кошти позивачу не повернув, заборгованість відповідача за кредитним договором склала 33 000,00 грн. та 32409, 46 грн. по відсотках.
Крім суми боргу та відсотків по кредитному договору позивач просив суд стягнути з відповідача 11978, 96 грн. пені по кредиту та 5518, 78 грн. пені по відсоткам.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, мотивуючи свою позицію наступним:
Відповідно до п.7.2 кредитного договору за несвоєчасне повернення кредиту відповідно до п.1.1 даного договору та/або відсотків по ньому відповідно до п.4.2. договору позичальник виплачує банку неустойку на суму заборгованості.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином в порядку передбаченому умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи те, що відповідач в повному обсязі кредитні кошти позивачу не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив, колегія вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення пені по кредитній заборгованості та відсоткам, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні цих позовних вимог, оскільки позивачем був пропущений строк позовної давності, встановлений ч. 2 ст. 258 ЦК України в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Строк виконання кредитного договору настав 20.12.2004р., а позивач звернувся до суду з позовною заявою про повернення кредиту, відсотків по кредиту та пені по заборгованості по кредиту та відсоткам 12.02.2007р.
Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним, оскільки пунктом 1 додаткової угоди № 5 від 04 листопада 2003 року до договору на відкриття кредитної лінії № 473 від 10 червня 2002 року лише зазначено дату кінцевого строку дії договору, тобто строк виконання сторонами до цієї дати, своїх зобов'язань.
Додаткова угода № 5 не містить та не визначає порядок сплати відсотків та штрафних санкцій після закінчення цієї дати. Більше того, вказана додаткова угода № 5 не суперечить та не спростовує порядок виплати процентів та штрафних санкцій, а навпаки дає пряме посилання на умови договору на відкриття кредитної лінії № 473 від 10 червня 2002 року.
Так, згідно пункту 3 додаткової угоди № 5 від 04 листопада 2003 року до договору на відкриття кредитної лінії № 473 від 10 червня 2002 року зазначається, що у всіх інших випадках, не передбачених цією угодою сторони керуються кредитним договором № 473 від 10 червня 2002 року. Інші умови залишаються незмінними, і сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.1. договору на відкриття кредитної лінії № 473 від 10 червня 2002 року, кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення позичальником суми кредиту, сплати відсотків по кредиту та сплати штрафних санкцій. Тобто договір може діяти до будь-якої дати, (тобто обмежень щодо конкретної дати в тексті п. 8.1. не встановлено) до повного погашення суми кредиту, сплати відсотків по кредиту та сплати штрафних санкцій.
Таким чином, додаткова угода № 5 не суперечить, договору, а лише доповнює його, оскільки договором, як зазначено вище, і не встановлювалося конкретної дати його закінчення.
До того ж в пункті 7.3. вищевказаного договору зазначається, що у разі неповернення кредиту у строк, Позичальник сплачує відсотки за фактичний строк користування кредитом до повного його погашення.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2007 р. у справі № 26/105 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас" - без задоволення.
2. Матеріали справи № 26/105 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
20.08.07 (відправлено)