Справа №478/1937/19 пров. №2/478/39/2020
14 січня 2020 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді Сябренко І.П.
за участю: секретаря Поліщук С.П.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості кредитором спадкодавця,
21 листопада 2019 року позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості кредитором спадкодавця.
Позовна заява обґрунтована тим, що 12 червня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», назву якого, відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», замінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», а в подальшому на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. ОСОБА_2 не виконувала взятих на себе обов'язків за кредитним договором, не здійснювала щомісячного погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, на дату її смерті заборгованість за кредитним договором від 12.06.2007 року становить 5620 грн. 80 коп., з яких 5620 грн. 80 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита.
20.03.2017 року позивач звернувся до Казанківської державної нотаріальної контори з претензією кредитора. З листа нотаріальної контори від 31.03.2017 року за вих. №126/01-16, який отриманий Банком 10.04.2017 року, стало відомо, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались.
Вважає, що відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлої. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, яка на день смерті боржника становила 5620 грн. 80 коп.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав пояснив, що в грудні 2016 року звернувся до відділення АТ КБ «ПриватБанк» повідомивши про смерть дружини ОСОБА_2 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надав працівнику кредитну картку, його було запевнено в тому, що кредитні відносини припинилися. В січні 2017 року на підтвердження факту смерті дружини ним було надано працівнику відділення копію свідоцтва про смерть. Посилаючись на порушення позивачем строку позовної давності, у межах якого він мав можливість звернутися до суду з вимогою про захист своїх порушених прав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог застосувавши строки позовної давності.
Вислухав доводи відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходе такого висновку.
Матеріалами справи встановлено, що 12 червня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (назву якого в подальшому замінено на АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.12).
Кінцевий термін повернення кредитних коштів відповідає строку дії картки.
Згідно довідки за кредитним договором було надано наступні кредитні картки: картка від 12.06.2007 року за НОМЕР_5 терміном дії до 01/09 року; картка від 05.02.2009 року за НОМЕР_4 терміном дії до 01/10 року; картка від 01.02.2010 року за НОМЕР_6 терміном дії до 10/13 року; картка від 05.09.2013 року за НОМЕР_7 терміном дії до 08/16 року (а.с.117).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Таким чином, між позивачем та ОСОБА_2 склалися договірні правовідносини з приводу надання, використання та повернення кредитних коштів.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (копія) серії НОМЕР_1 (а.с.48).
Згідно розрахунку Банку, розмір заборгованості становить 5620 грн. 80 коп., у тому числі: 5620 грн. 80 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита (а.с.6-11).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Порядок прийняття спадщини визначений главою 87 ЦК України.
Згідно з нормою ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.
Так, згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як вбачається з матеріалів справи 20 березня 2017 року позивач звернувся до Казанківської державної нотаріальної контори з претензією кредитора за вих. №SAMDN40OTC000035904 від 03.03.2017 року (а.с.53).
З листа Казанківської державної нотаріальної контори від 31.03.2017 року за вих.№126/01-16, отриманого ПАТ КБ «ПриватБанк» 10.04.2017 року, вбачається, що Казанківська державна нотаріальна контора, на виконання вимог ст.1281 ЦК України, розглянувши претензію кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила про те, що Казанківською держнотконторою станом на 30.03.2017 року до спадкового майна ОСОБА_2 спадкової справи не заведено, з заявою про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини до державної нотаріальної контори ніхто не звертався, відомостей про спадкоємців померлої в нотаріальній конторі немає. Крім того, повідомлено ПАТ КБ «ПриватБанк», що у зв'язку з відсутністю документа про здійснення оплати за видачу інформаційної довідки зі Спадкового реєстру у нотаріуса не має підстав для здійснення відповідного пошуку запитуваної інформації в Спадковому реєстрі (а.с.54).
Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за №58649636 від 09.12.2019 року, наданої приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. від 09.12.2019 року за вих.№769/01-16 на запит суду вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. 16.11.2016 року заведено спадкову справу за №110/2016 та 04.08.2017 року видано свідоцтва НОМЕР_2 і НМЕ НОМЕР_3 (а.с.81).
З копії спадкової справи за №110/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , заведеної приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. - початок 16.11.2016 року, закінчено 04.08.2017 року, вбачається, що спадщину після смерті прийняв чоловік - відповідач ОСОБА_1 , подавши відповідну заяву 16.11.2016 року, у відповідності до ст.1268 ЦК України, який на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем (а.с.84-106).
Приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. 04.08.2017 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №709, згідно якого ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1568 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером - 4823681401:10:001:1001 (а.с.102).
Приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. 04.08.2017 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №710, згідно якого ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 (а.с.104).
У статті 1281 ЦК України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення правовідносин) визначено порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.
Так, згідно з частинами 1, 2 вказаної статті спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
У частині 3 цієї статті визначено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Таким чином, в цьому випадку початок перебігу строку права пред'явлення вимоги до спадкоємців повинен відліковуватися з моменту настання строку вимоги або з моменту, коли кредитор дізнався про відкриття спадщини. Згідно з частиною четвертою вказаної статті кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються, є обмежувальними (присічними).
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст.81 ЦПК України). Обов'язок доказування у спірній категорії справ покладається на позивача.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до поштового відправлення №0392500188109526 від 11.11.2019 року (а.с.69) звернулося до суду із вказаним позовом про захист свого порушеного права 21 листопада 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно положень ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення правовідносин) строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявлено стороною у спорі.
Відповідачем ОСОБА_1 заявлено в судовому засіданні про застосування позовної давності.
Отже, аналізуючи викладені обставини, судом встановлено, що Банк дізнався про своє порушене право в березні 2017 року, а про коло спадкоємців міг довідатися в квітні 2017 року, він мав право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги, тобто строком повернення кредиту є серпень 2016 року, проте до суду звернувся лише в листопаді 2019 року, а отже з пропуском позовної давності.
За таких обставин, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову в зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.
Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості кредитором спадкодавця, - відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 15.01.2020 року.
Суддя