Справа № 485/1543/19
1-кп/468/71/20
іменем УКРАЇНИ
15.01.2020 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка кримінальне провадження № 12019150310000579 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Першотравневе Снігурівського району Миколаївської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, неодруженої, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , законного представника потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_7 ,
06.09.2019 року близько 22.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин вчинила сварку із ОСОБА_6 , в ході якої донька ОСОБА_6 - неповнолітня ОСОБА_5 зробила словесне зауваження ОСОБА_3 з приводу її поведінки та дій, у зв'язку з чим ОСОБА_3 , діючи умисно з мотивів особистої неприязні з метою заподіяння тілесних ушкоджень підбігла до ОСОБА_5 та завдала їй одного удару кулаком руки в область грудної клітини та одного удару долонею правої руки в область верхньої лівої частини обличчя потерпілої, спричинивши ОСОБА_5 таким чином тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого ока, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 скоїла злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину ОСОБА_3 не визнала та вказала, що в неї дійсно склались давні неприязні відносини з матір'ю потерпілої ОСОБА_6 , з самою потерпілою ОСОБА_5 вона не має жодних неприязних відносин. За обставин, вказаних в обвинувальному акті, в темну пору доби в неї дійсно виник конфлікт, але виключно з матір'ю потерпілої. Обвинувачена заперечила, що того вечора била потерпілу, вказала, що лише подвинула її руками, але не била. На вулиці в цей час було темно та ліхтар вуличного освітлення знаходився далеко від місця події. Свідка ОСОБА_8 обвинувачена на місці події не бачила, бо було темно. Причини надання відповідних показань свідком ОСОБА_8 обвинувачена не змогла пояснити, хоча заперечила наявність між ними будь-яких неприязних відносин.
Показання обвинуваченої спростовуються, а її винуватість у скоєному підтверджується іншими дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.
З показань потерпілої ОСОБА_5 слідує, що 06.09.2019 року ввечері вона з подругою пішла до будинку культури. Повертаючись додому після 22.00 год., вона почула крик своєї матері та побачила біля їх двору світло фар. Вона в цей час перебувала близько 200 метрів від двору. Потерпіла побігла до свого двору та побачила, як ОСОБА_9 та ОСОБА_10 намагались завдати тілесних ушкоджень її матері. Потерпіла крикнула та ОСОБА_9 підбігла до неї, крикнула: «Я тебе ізуродую» та вдарила потерпілу в груди і в обличчя долонею, подряпавши ліву щоку, від чого потерпіла відчула фізичний біль. Внаслідок таких ударів у потерпілої утворився синець під оком.
Законний представник потерпілої ОСОБА_6 в суді показала, що 06.09.2019 року її дочка з подругою близько 21.00 год. пішла на прогулянку, а вона залишилась вдома. У будинку обвинуваченої ОСОБА_9 , що проживає неподалік від них гучно грала музика. ОСОБА_6 вийшла на вулицю та сіл біля двору і бачила, як на вулицю виходила ОСОБА_3 та телефонувала своїй донці ОСОБА_11 . Через деякий час до двору ОСОБА_6 під'їхала машина, вона підійшла до неї та побачила, що за кермом сидів чоловік обвинуваченої, він намагався почати з ОСОБА_6 сварку, а обвинувачена ОСОБА_3 хапала її за капюшон і між ними розпочалась бійка. Ці події побачила дочка свідка та підбігла до них, а ОСОБА_3 вдарила її дочку в груди та долонею в обличчя, застосувавши при цьому обидві руки, дочка при цьому стояла до свідка обличчям, а обвинувачена ОСОБА_3 - спиною, а свідок перебувала від них приблизно в трьох метрах. Вказані події також бачили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які припинили бійку. Між сім'єю обвинуваченої та потерпілої склались давні неприязні відносини, що і зумовили вказану сварку.
Свідок ОСОБА_8 в суді показала, що ввечері з 20.00 год. по 22.00 год. вона прийшла додому до потерпілої, з якою товаришує, та вони разом пішли до клубу, а потім до магазину. Коли повертались, то почули крики біля двору потерпілої, від якого перебували приблизно в 100 метрах. Вони побігли на крик, свідок побачила, що біля двору стояла машина та мати потерпілої, а також ОСОБА_9 і її чоловік. Потерпіла крикнула, щоб припинили чіпати її матір, а ОСОБА_14 побігла назустріч потерпілій, кричала та ображала. Підбігши до потерпілої ОСОБА_14 вдарила потерпілу рукою в груди та замахнувшись зверху вниз, намагалась обома руками подряпати обличчя потерпілої, але лівої рукою не потрапила по обличчю та опустила її вниз, а правою долонею з зігнутими пальцями вдарила потерпілу по щоці, подряпавши щоку нижче ока. Вона разом з сусідкою потерпілої розборонили їх. Було вже темно, але на місці події приблизно в десяти метрах від двору потерпілої світив ліхтар вуличного освітлення, тому потерпіла добре бачила дані обставини. Після цього, на лівій щоці потерплої нижче ока з'явились подряпини, а через два дні вона бачила на вказаному місці синець. Ні з ким іншим того вечора у потерпілої не було конфліктів та до конфлікту з обвинуваченою ОСОБА_14 будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі потерпілої не було. При проведенні з нею слідчого експерименту свідок вказала, що подала аналогічні показання та вказувала на механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій. Свідок наполягла на правдивості наданих нею в суді показань.
Із заяви ОСОБА_5 від 07.09.2019 року вбачається, що остання звернулася до поліції із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , яка 06.09.2019 року близько 22.00 год. на вул. Вишневій в с. Першотравневе заподіяла їй тілесні ушкодження.
Згідно з протоколом огляду місця події від 07.09.2019 року, фототаблиці та плану-схеми до нього - місцем події є ділянка місцевості, розташована по АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №68 від 12.09.2019 року ОСОБА_5 було заподіяне тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого ока, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень та утворилось від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею в межах 1-3 діб до огляду лікарем. Не виключено, що вказане тілесне ушкодження могло утворитися від завдання одного удару кулаком, долонею і тому подібне, утворення вказаного синця в результаті падіння з положення стоячи на площину маловірогідне.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 12.09.2019 року та фототаблиці до нього слідує, що свідок ОСОБА_15 на місці в присутності понятих показала механізм заподіяння ОСОБА_14 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 шляхом завдання удару правою рукою із зігнутими пальцями по обличчю потерпілої.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 12.09.2019 року та фототаблиці до нього, свідок ОСОБА_8 на місці в присутності законного представника, педагога та понятих продемонструвала механізм завдання ОСОБА_14 удару зігнутою в пальцях долонею правої руки по щоці потерпілої ОСОБА_5 .
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 12.09.2019 року та фототаблиці до нього, свідок ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_5 на місці в присутності педагога та понятих показали, яким чином ОСОБА_14 заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_5 .
З медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 слідує. що в 1996 році їй був встановлений діагноз - післяродовий лівобічний плексит, у зв'язку з яким ліва рука хворої має вади та коротша за праву.
Оспорюючи показання потерпілої ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_6 свідка ОСОБА_8 сторона захисту фактично посилається на обмову обвинуваченої з їх боку.
Проте допитані в суді вказані особи, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, надали відповідні показання, які не мають істотних суперечностей між собою щодо суті подій та не суперечать іншим доказам по справі. При цьому, наявність відповідних неприязних відносин між обвинуваченою та сім'єю потерпілої ОСОБА_16 не є тим безумовним фактором, який би ставив під сумнів їх надані під присягою та попередженням про кримінальну відповідальність показання. Крім того, як вказано вище такі показання підтверджуються також і показаннями свідка ОСОБА_8 , щодо якої не заявлені будь-які достатні підстави для обмови з її боку обвинуваченої, натомість свідок наполягла на своїх показаннях, при цьому вона не загальними фразами та судженнями пояснила обставини події, очевидцем яких вона була, а вказала конкретний механізм завдання удару обвинуваченою ОСОБА_3 по обличчю потерпілої ОСОБА_5 , вказавши при цьому, що обвинувачена намагалась обома руками одночасно зверху вниз вдарити потерпілу, подряпавши їй обличчя, але лівою рукою не потрапила, що також підтверджується наданими суду відомостями про хворобу обвинуваченої, за якою її ліва рука коротша за праву, а правою із зігнутими пальцями - потрапила по обличчю потерпілої, подряпавши його. Такі докладні показання свідка ОСОБА_8 , які узгоджуються не тільки з показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_5 , а і з наданими стороною захисту відомостями щодо стану здоров'я обвинуваченої, не викликають сумнівів в їх правдивості.
За такого, показання надані вказаними особами є належними та допустимими та їх достовірність нічим не спростована.
У зв'язку з цим, оцінюючи показання обвинуваченої ОСОБА_3 щодо фактичних обставин події, суд вважає їх достовірними лише в тій частині, яка узгоджується з іншими доказами по справі: показаннями потерпілої, свідків та письмовими доказами по справі.
За такого, з вказаних показань слідує, що дійсно за викладених в обвинувальному акті обставин ОСОБА_3 в ході виниклого конфлікту умисно заподіяла потерпілій ОСОБА_5 ударом правої руки тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого ока.
Сторона захисту заявила клопотання про визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_15 та ОСОБА_8 , оскільки обставини інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_3 злочину відбувались у темний час доби після 22.00 години, натомість вказані слідчі експерименти проводились в денний час, тобто за інших умов та обстановки.
Вирішуючи клопотання сторони захисту щодо цього, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
При цьому, по-перше, за загальними вимогами до проведення слідчих дій, в тому числі, і слідчих експериментів, визначеними ч.4 ст. 223 КПК України, проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.
По-друге, в даному випадку зі змісту вказаних протоколів слідчих експериментів та долучених до них фототаблиць слідує, що дані слідчі дії були спрямовані, в першу чергу, не на перевірку того, чи могли вказані особи бачити відповідні обставини в умовах темної пори доби, що взагалі при проведенні таких слідчих експериментів не обговорювалось, а на встановлення механізму заподіяння ОСОБА_3 тілесного ушкодження ОСОБА_5 та в цій частині вказані докази містять однакові відомості та не суперечать іншим доказам по справі. При цьому, як вказувалось вище, свідок ОСОБА_8 при її допиті в суді наполягала, що чітко бачила дії обвинуваченої ОСОБА_3 по відношенню до потерпілої ОСОБА_5 та докладно їх описала.
За такого, суд не вбачає підстав для визнання недопустимими з вказаних стороною захисту підстав даних протоколів слідчих експериментів в тій їх частинні, що стосується перевірки обставин щодо механізму заподіяння обвинуваченою ударів та тілесних ушкоджень потерпілій.
При цьому, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Вказана норма кореспондується з загальними засадами безпосередності дослідження показань, закріплених в ст.ст. 7, 23 КПК України (суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно).
З врахуванням загальної засади безпосередності дослідження доказів, суд не може спростовувати показання свідків та потерпілих, які ті надали при допиті в суді, посиланням на їх показання, які надавались ними на досудовому розслідуванні слідчому, навіть, якщо такі показання надавались при проведенні слідчого експерименту.
За такого, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України вразі суперечності показань даних осіб, наданих слідчому, та показань наданих суду, суд не обґрунтовує свої висновки та рішення на даних показаннях, наданих при проведенні слідчих експериментів, та вважає достовірними саме показання вказаних свідків та потерпілої, які були надані безпосередньо при допиті судом.
У зв'язку, з цим суд не ґрунтує власне на показаннях вказаних осіб, наданих при проведенні з ними слідчих експериментів жодних своїх висновків, а вважає належними та допустимими доказами протоколи слідчих експериментів з потерпілою ОСОБА_5 , свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 та фототаблиці до них виключно в частині зафіксованого при проведенні даних слідчих дій механізму заподіяння обвинуваченою ОСОБА_3 ударів та тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_5 , який, до того ж, підтвердився при допиті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в суді.
Таким чином описані вище докази підтверджують наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд враховує особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства, має на утриманні трьох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, характер вчиненого нею злочину, що віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
В досудовій доповіді орган з питань пробації дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої.
З урахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку про достатність призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370,374 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 (п'ятсот десять) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів.
суддя: