Справа № 127/31504/18
Провадження № 2/127/5394/18
09.01.2020 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді - Антонюка В.В.,
за участі: секретаря - Горденко Г.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Зажирко Ю.Д. ,
третьої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди,-
ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 30.12.2016 року о 17:45 год. у м. Вінниці по вул. Магістратська, 148, ОСОБА_4 разом із своєю дружиною ОСОБА_5 , рухалися транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 в сторону Хмельницького шосе. Після перехрестя з вул. Л. Українки із зустрічної смуги руху на транспортний засіб позивача, вилетіла тумба, яка знаходилась в місці проведення дорожніх робіт. Даний предмет пошкодив автомобіль позивача і відлетів праворуч.
Позивач зазначає, що як було згодом встановлено зі свідчень свідків, зазначена тумба з'явилась із зустрічної смуги руху внаслідок її збиття іншим невстановленим транспортним засобом, оскільки була непомітною в нічний час доби.
Після даної дорожньо-транспортної пригоди, позивачем було викликано працівників поліції, які склали Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, яким встановлено, що вказана тумба, яка огороджувала місце проведення дорожніх робіт, була встановлена без відповідних світлоповертаючих елементів та розпізнавальних знаків.
Працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , оскільки будучи посадовою особою КП «Вінницяоблводоканал», при утриманні вул. Магістрацька,148 в м. Вінниці, не облаштував проведення робіт відповідними дорожніми знаками, чим порушив правила та стандарти, що стосуються забезпечення дорожнього руху, що призвело до ДТП та пошкодження транспортного засобу позивача.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2017 року, ОСОБА_3 визнано винним за ч.4 ст. 140 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850 грн. Постанова набула законної сили 28.02.2017 року.
Внаслідок даного ДТП, транспортному засобу VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу, спричинені наступні пошкодження: вм'ятина капоту спереду, пошкоджена решітка радіатора та передній бампер, тріщина лобового скла, пошкоджені державні номерні знаки.
19.03.018 року позивач звернувся до Вінницької торгово-промислової палати для визначення матеріальної шкоди.
Відповідно до Звіту 0-23 від 21.03.2018 року вартість матеріального збитку транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 складає 20 491 грн.
31.07.2018 року позивач надіслав відповідачу досудову претензію про добровільне відшкодування частини завданої шкоди внаслідок ДТП в розмірі 20 491 грн., однак жодних дій з боку відповідача не прослідувало, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 491 грн та витрат за проведення автотоврознавчого дослідження в розмірі 1 590 грн.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, за обставин, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що не згоден із висновком експерта №126 від 16.09.2019 року, оскільки вартість матеріального збитку, завданого позивачу в наслідок ДТП, що мало місце 30.12.2016 року, значно нижча, ніж зазначена у звіті, наданому Вінницькою торгово-промисловою палатою від 21.03.2018 року та не відповідає дійсності. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Зажирко Ю.Д. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні даного позову.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні, просив суд відмовити в задоволенні даного позову.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6, суду пояснив, що він повністю підтримує свій висновок №126 від 16.09.2019 року. Експертиза ним проведена відповідно до вимог чинного законодавства та методики, яка застосовується у всіх експертиних установах.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, третю особу та експерта, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 30.12.2016 року о 17:45 год. у м. Вінниці по вул. Магістратська, 148, ОСОБА_4 разом із своєю дружиною ОСОБА_5 , рухалися транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 в бік Хмельницького шосе. Після перехрестя з вул. Л. Українки із зустрічної смуги руху на транспортний засіб позивача вилетіла тумба, яка знаходилась в місці проведення дорожніх робіт. Даний предмет пошкодив автомобіль позивача.
На місце ДТП були викликані працівники поліції, якими складено акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (а.с.31-32).
За результатами ДТП 03.01.2017 року працівниками поліції м. Вінниці було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст.140 КУпАП (а.с.27).
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2017 року, ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. При розгляді адміністративних матеріалів судом було встановлено, що 30.12.2016 року о 17.45 год., ОСОБА_3 , будучи посадовою особою КП "Вінницяоблводоканал" порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення дорожнього руху при утриманні вул. Магістратська ,148 в м . Вінниці , а саме: не облаштував проведення робіт відповідними дорожніми знаками, що призвело до ДТП та пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п.3.1.1 ДСТУ, п.3 ст.12 ЗУ "Про дорожній рух". Постанова набула законної сили 28.02.2017 року. Крім того, в даній постанові зазначено, що в судовому засіданні правопорушник вину визнав, щиро розкаявся (а.с.33).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частина 1 ст. 140 КУпАП передбачає відповідальність посадових осіб за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони та обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, а ч. 4 ст. 140 КУпАП - відповідальність за вказані порушення, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п.1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Отже, в судовому засіданні було встановлено, що дійсно ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, якою передбачено відповідальність посадових осіб за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони та обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, а ч. 4 ст. 140 КУпАП - відповідальність за вказані порушення, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 , як посадова особа КП «Вінницяоблводоканал» при утриманні вул . Магістраціка , 148 в м . Вінниці , на якого покладено обов'язок щодо облаштування дорожніми знаками ремонтних робіт, автомобіль, VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_4 , що підтверджується копією технічного паспорту на автомобіль (а.с.34), зазнав механічних ушкоджень.
Під час розгляду справи досліджувався звіт О-23, від 21.03.2018 року, про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 власником якого є позивач ОСОБА_4 , проведений відділом оцінки майна та судових експертиз Вінницької торгово-промислової палати, в якому надано висновок, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер ( VIN ) НОМЕР_3 , з врахуванням ПДВ, становить 20 491 грн. (а.с.6-26), однак судом даний доказ не може братися до уваги, оскільки він не є належним доказом по справі, а є виключно консультативним елементом під час розгляду справи. Відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України спеціаліст надає лише консультації, а не висновок. Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта. Висновок відповідно до вимог ст. 72 ЦПК України надає лише експерт, керуючись ст. 102 ЦПК України та попереджаючись про кримінальну відповідальність передбачену ст. ст. 384, 385 КК України.
Крім того, даний звіт не дає суду можливості встановити з чієї вини виникли пошкодження транспортного засобу позивача і в який період вони виникли.
Для визначення понесеного позивачем збитку ним 21.03.2018 року було проведено звіт 0-23 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 . За результатами якої, було складено висновок, згідно якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 20 491 грн.(а.с.6-26).
Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до висновку експерта від 30.08.2019 року, проведена інженерно - транспортна експертиза, в якій зазначено, що пошкодження виявлені в представленому на експертизу автомобілі VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , містять характерні трасологічні ознаки, які можуть вказувати на їх виникнення внаслідок контактування з аналогічним, наданим на експертизу, «Дорожнім блоком», і їх утворення можливе під час механізму ДТП, яка мала місце 30.12.2016 року та опис якої міститься в схемі огляду місця ДТП (а.с.135-138).
Як вбачається із висновку експерта №126 від 16.09.2019 року, проведеної за ухвалою суду від 04.06.2019 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , в наслідок ДТП, що мало місце 30.12.2016 року, станом на 16.09.2019 року, може становити 11 048,83 грн. (а.с.147-164).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
При цьому, пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено судам, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Це означає, що у справах, що стосуються відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (внаслідок ДТП), обов'язок відшкодування шкоди виникає за наявності наступних умов: 1) дії завдавача шкоди були неправомірними; 2) між діями завдавача шкоди та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.
П. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» також зазначено, що «відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне порушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, та чи сталася вона з вини відповідача.
Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок дій (бездіяльності) ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_4 потрапив у ДТП, внаслідок чого його автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, д.н.з. НОМЕР_1 , зазнав механічних ушкоджень на суму 11 048,83 грн., що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи.
Щодо вимог позивача відносно стягнення на його користь з відповідача витрат пов'язаних зі сплатою вартості проведення експертизи у розмірі 1590, 00 грн., то суд задовольняє дані вимоги частково, оскільки втрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 352,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. 16, 22, 23, 1166, 1172 ЦК України, ст. 140 КУпАП, п.1.5 ПДР України, ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними затверджених Постановою КМУ № 198 від 30.03.1994 р., п.3.1.1 ДСТУ 3587-97, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 11 048 (одинадцять тисяч сорок вісім) гривень 83 копійки.
Стягнути із Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» на користь ОСОБА_4 795 (сімсот дев'яносто п'ять) гривень у відшкодування витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження.
Стягнути із Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» на користь ОСОБА_4 352,40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 13.01.2020 року.
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач: КП «Вінницяоблводоканал», ЄДРПОУ 03339012, м. Вінниця, вул. Київська,173.
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя: