ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 січня 2020 року м. Київ № 640/26236/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І.< Довідник >, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову
за позовом Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
до Кабінету Міністрів України
про визнання пунктів Постанови КМУ від 04.12.2019 №1015 незаконними та їх скасування
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 04.12.2019р № 1015, яка набрала чинності 17.12.2019р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2020р. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.
Одночасно з позовом позивач подав клопотання про забезпечення позову, в якому просить забезпечити позов шляхом:
- заборони регламентованим ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктам управління об'єктами державної власності (уповноваженим органам управління, що виконують в порядку ч. 4 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» функції загальних зборів одноособово) вчиняти будь-які дії відносно Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», пов'язані з виконанням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019р № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» із змінами, внесеними на підставі пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 04.12.2019р № 1015, яка набрала чинності 17.12.2019р, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування необхідності задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову заявник зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019р № 1015 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 17.12.2019р, а саме - пунктом 3 затверджених останньою Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, внесено зміни у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019р № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово- господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави», а саме:
- в абзаці першому слова і цифри "які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків" замінити словами і цифрами "у розмірі 90 відсотків";
- абзац другий виключити;
- в абзаці третьому слова приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", акціонерних товариств "Українська залізниця" та "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" виключити;
- доповнити пункт абзацом такого змісту: "Суб'єктам управління корпоративними правами держави разом із суб'єктами господарювання забезпечити сплату до Державного бюджету дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі, визначеному абзацом першим цього пункту.".
Заявник вказує, що Кабінетом Міністрів України постановлено встановити для всіх господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, за виключенням публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" єдиний базовий норматив відрахування частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, у розмірі 90 відсотків. У звязку з наведеним з метою недопущення настання негативних наслідків в господарській діяльності AT «ОГХК», як об'єкту державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, просить суд задовольнити подану заяву.
Розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 3 ст. 150 КАС України, ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що останнім не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів та не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 293-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська