Справа № 560/4097/19
іменем України
14 січня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
за участі:секретаря судового засідання Святецької М.В. представника відповідача:Яворської Ю.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №51592741 від 23.05.2019,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 23.05.2019 у виконавчому провадженні №51592741 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 25728,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в провадженні Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) перебуває виконавче провадження № 51592741 від 23.05.2019 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2292/2011 від 21.03.2011, виданого Хмельницьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/2 частини із всіх видів заробітку (доходу), але не меншому ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 лютого 2011 року і до повноліття дитини.
Позивач зазначає, що в результаті повідомлення його державним виконавцем 04.10.2019 про відкрите ВП №51592741, дізнався, що державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за заборгованість зі сплати аліментів було винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 25728 грн 35 коп. (30 % від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01.05.2019).
Вказану постанову позивач отримав 29.11.2019, що підтверджується листом.
Не погоджуючись із постановою відповідача про накладення штрафу від 23.05.2019 ВП №51592741, з метою захисту власних інтересів, звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача 09 січня 2020 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні з підстав того, що 07.07.2016 відкрито виконавче провадження №51592741.
Державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 07.07.2016 року по 01.04.2019 року. Станом на 01.04.2019 заборгованість по сплаті аліментів становила 82294,00 грн.
23.05.2019 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 25728,35 грн.
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Скаржник у своїй скарзі посилається що заборгованість у нього утворилася у 2016 році, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, введена лише у 2018 році, а тому він не міг передбачити настання такої відповідальності.
З приводу викладеного відповідач пояснює наступне.
Ототожнювати факт необхідності сплати штрафу з поняттям відповідальності не правильно, адже, ні до адміністративної чи кримінальної відповідальності боржника (за несплату аліментів) не притягували, і в даному випадку немає місця поняттю зворотної дії Закону у часі. А постанова про накладення штрафу є звичайним процесуальним документом, чітко передбаченим законодавством.
Відповідач вважає, що з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, на адресу суду представник позивача надіслав заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку із представленням інтересів фізичної особи в кримінальній справі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд заслухавши думку представника відповідача, ухвалив розгляд справи провести у відсутність позивача та його представника згідно вимог статей 268, 287 КАС України, з врахуванням того що правова позиція обґрунтування позовних вимог викладена в позовній заяві, із доданими доказами.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що за результатами розгляду судової справи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , 2010 р.н., Хмельницьким міськрайонним судом видано виконавчий лист № 2-2292/2011 від 21.03.2011.
На підставі вказаного виконавчого документа Другим відділом державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області було відкрито ВП № 51592741, в межах якого державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу від 23.05.2019, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 25728,35 грн (у розмірі 30% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01.05.2019).
Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 23.05.2019, оскільки вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена без врахування ст.58 Конституції України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.2 ст.74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч.1 ст.71 Закону №1404-VIII, порядок стягнення аліментів визначається законом.
Суд звертає увагу відповідача, що згідно із абз.2 ч.14 ст. 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018, який вступив в дію з 28.08.2018.
Згідно із ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 07.07.2016 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.2 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII введена лише у 2018 році, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №620/655/19, від 01 серпня 2019 року у справі №440/1253/19, від 02 вересня 2019 року №520/3935/19, від 17 грудня 2019 року у справі №500/2025/19.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи те, що позивачем доведено відсутність підстав для винесення постанови про накладення штрафу від 23.05.2019 ВП№51592741 в розмірі 25728,35 грн (30% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01.05.2019 року), тому суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В зв'язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , сума судового збору підлягає стягненню в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп., на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 287,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП №51592741 від 23.05.2019 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 23.05.2019 року у виконавчому провадженні №51592741 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 25728 грн 35 коп. (30% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01.05.2019 року).
Стягнути на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Тернопільська, 13/2,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , ідентифікаційний код - 37225071)
Головуючий суддя О.П. Шевчук