13 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2377/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач 1), Корабельного районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Корабельного районного відділу у м. Херсоні Управління державної міграційної служби в Херсонській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки;
- зобов'язати Корабельний районний відділ у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки.
Ухвалою суду від 13.11.2019 відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до Корабельного районного відділу УДМС у м. Херсоні з письмовою заявою №2723/16511-19 від 13.09.2019 щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Вказала, що мотивом вибору ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки є релігійні переконання. Проте, листом від 19.09.2019 №6511.8-1470/6511-19 відповідач відмовив у наданні такого паспорта, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 року №302 . Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, оскільки вважає, що виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, для якого є обов'язковою згода громадянина на обробку його персональних даних, є втручанням в його особисте і сімейне життя, що суперечить положенням Конституції України. Крім того, зазначає, що Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ і Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджене наказом Міністра внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320 є чинними. Тобто, паспорт громадянина України може виготовлятися не тільки у формі картки з безконтактним електронним носієм, а й у формі паспортної книжечки. Як наслідок, позбавлення ОСОБА_2 , як громадянки України, права вибору форми документа, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України, є неправомірним.
02.12.2019 представником відповідача - 1 надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що частиною 4 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Тому, враховуючи чинне правове регулювання спірних правовідносин, відсутні підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України в іншій формі, ніж картка, що містить безконтактний електронний носій. Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 до територіального підрозділу УДМС з пакетом документів, передбаченим Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою ВРУ від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, особисто не зверталася. При цьому, на думку відповідача, звернення позивачки від 13.09.2019 не є заявою про надання адміністративної послуги та подана не у встановленому порядку, а тому лист - відповідь Корабельного РВ у м. Херсоні УДМС не може розглядатися як рішення про відмову у наданні адміністративної послуги. Щодо твердження позивача про відмову від обробки персональних даних, то відповідач звертає увагу, що виходячи з системного аналізу норм права, видача документа, що посвідчує особу (незалежно від його виду - книжка чи картка) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорта громадянина України, подана в установленому законодавством порядку, підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
13.12.2019 позивачкою подано до суду відповідь на відзив Корабельного районного відділу УДМС України в Херсонській області на адміністративний позов, в якій позивачка заперечила проти доводів викладених у відзиві на адміністративний позов, зазначивши наступне. Наголошує, що позивачці було відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки з огляду на те, що нею не долучено певних документів. Однак, з відповіді від 19.09.2019 №6511.8-1470/6511-10 вбачається, що відмовлено саме з огляду на те, що на теперішній час паспорт громадянина видається лише у формі пластикової картки,яка містить електронний носій. Також, в листі відсутні будь- які посилання на ненадання певних документів. Також, наголошує, що дана справа є типової до зразкової справи 3806/3265/17.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Комсомольським районним управлінням юстиції м. Херсона 30.09.2004 року.
13.09.2019 ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітньої доньки, звернулася до Корабельного районного відділу РВ у м. Херсоні УДМС із заявою №2723/16511-19 від 13.09.2019, відповідно до змісту якої відмовляються від УНЗР (унікального номеру запису в реєстрі), не надають згоду на його використання та просять оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
За результатами розгляду вказаної заяви, Корабельним районним відділом РВ у м. Херсоні УДМС листом від 19.09.2019 №6511.8-1470/6511-19 відмовлено у задоволенні звернення позивачки та повідомлено ОСОБА_1 про те, що правові засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення здійснюється в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України". Також зазначено, що п. 2 Порядку передбачає, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Крім цього, в листі - відмові, відповідач посилається на ст. 24, 35, 68 Конституції України та зазначає, що в УДМС та її територіальних підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Вважаючи відмову у наданні ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі книжечки неправомірною, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Відповідно до вимог ст.22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За приписами ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 та ч.1 ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон №5492), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частиною 3 ст.13 Закону № 5492 визначено, що паспорт громадянина України, містить безконтактний електронний носій.
За приписами ст.14 Закону № 5492 форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Отже, у зв'язку із відсутністю у неповнолітньої доньки позивача паспорта громадянина України, вона не мала підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - положення № 2503), відповідно до вимог п.п. 2, 3, 5, 8 якого паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Разом з тим, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п.2 постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01.01.2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;
- з 01.01.2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 постанови №302 встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.01.2016 року припиняється.
Згідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року №2297-VI (далі - Закон №2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону №2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 Закону №2297).
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до відповідача щодо видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорту у формі книжечки позивач зазначала, що вона просить оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 паспорт громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки з релігійних переконань.
Суд зазначає, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по зразковій справі № 806/3265/17.
Суд зазначає, що дана справа є типовою та відповідає ознакам зразкової справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Суд зазначає, що подання документів для отримання паспорту саме до територіального підрозділу ДМС відповідає приписам п.20 Порядку № 302, відповідно до якого документи для оформлення паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта за зареєстрованим місцем проживання особи. Особа, яка досягла 14-річного віку та місце проживання якої не зареєстровано, для оформлення паспорта вперше подає документи до територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта за місцем фактичного проживання в Україні.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 до своєї заяви від 13.09.2019 не надала жодного із документів, передбачених законодавством України для оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з листа Корабельного районного відділу РВ у м. Херсоні УДМС від 19.09.2019 №6511.8-1470/6511-19, позивачці відмовлено не з підстав не надання нею необхідних документів для оформлення паспорта громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а містить посилання на ст. 24, 35, 68 Конституції України, Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", постанову Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", посилання на п. 2 Порядку відповідно до якого паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Корабельного районного відділу у м. Херсоні Управління державної міграційної служби в Херсонській області (73027, м. Херсон, вул. Філатова, 30) у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Корабельний районний відділ у м. Херсоні Управління державної міграційної служби в Херсонській області (73027, м. Херсон, вул. Філатова, 30) оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Войтович І.І.
кат. 114000000