справа №1.380.2019.006653
щодо строку звернення до суду
13 січня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість 1,35% при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що призвело до тривалого заниження розміру пенсійних виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити нарахувати та виплачувати пенсію відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосування величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35% згідно з п. 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 16.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
09.01.2020 представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Подане клопотання обґрунтоване тим, що про порушення своїх прав позивач знала ще з жовтня 2017 року, оскільки пенсія є періодичним платежем, а тому в разі незгоди мала право звернутися до суду.
У свою чергу, позивач подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. У поданій заяві позивач зазначає, що про порушення свої прав щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість 1,35% при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дізналася, отримавши листа Галицького відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.11.2019 за 13413/207/к-20/11.03-06.
При постановленні ухвали суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з позовними вимогами позивач просить нарахувати та виплачувати пенсію відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосування величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35% згідно з п. 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що, за загальним правилом, не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18.
При цьому, суд наголошує, що в Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. ст. 22 та 64).
При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (ст. 24).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
За таких обставин суд не погоджується із відповідачем, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
Вирішуючи питання щодо застосування строку звернення у цій справі, суд враховує правові висновки Верховного Суду в постановах № 646/6250/17 від 24.04.2018, № 646/6250/17 від 19.06.2018, а саме: "… у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом".
Таким чином, враховуючи специфіку даної категорії спору, суд доходить висновку, що право на звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом не обмежене шестимісячним строком та відповідно - недоцільність заяви позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до суду. З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 257, 258, 294 КАС України, суд
у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви - відмовити.
Вважати, що на звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з цим позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії строк не розповсюджується.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у даній справі.заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у даній справі.
Суддя Сидор Н.Т.