14 січня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/3042/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджнні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , надалі - позивач) до Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (28000, вул. 6-го Грудня, 138, м. Олександрія, Кіровоградська область, надалі - відповідач) про визнання незаконною постанови про накладення арешту, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить скасувати постанову від 21.11.2019р. ЗВП №60475021 про арешт коштів на рахунку в КБ «Приватбанк».
Ухвалою суду від 03.12.2019р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідність вимогам ч. 3 ст. 287 КАС України та ненаданням позивачем примірника оскаржуваної постанови (а.с.8).
18.12.2019р. на виконання вимог ухвали суду позивачем надано адміністративний позов із зазначенням належного відповідача та примірник оскаржуваної постанови від 21.11.2019р. ЗВП №60475021 (а.с.11,12).
Ухвалою суду від 20.12.2019р. відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 26.12.2019р.
26.12.2019р. судове засідання було відкладено до 14.01.2020р. у зв'язку з відсутністю відомостей про повідомлення позивача про дату та час розгляду справи (а.с.58).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що є інвалідом 2 групи, а єдиним засобом до існування є пенсія в розмірі 1560 грн. Діюче законодавство України обмежує утримання згідно виконавчих документів одноразово (щомісячно) не більше 20% від розміру пенсії. Зважаючи на вказані обставини позивач зазначає про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки арешт коштів позбавляє його засобів до існування.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
24.12.2019р. відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються з тих підстав, що накладення арешту на кошти здійснено в ході здійснення зведеного виконавчого провадження на підставі та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що позивачем не надано доказів, що на арештований рахунок здійснюється зарахування пенсії, а тому підстави для знаття арешту з рахунку відсутні (а.с.25-27).
Сторони подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.68,70).
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Зважаючи на заяви сторін подальший розгляд справи здійснено у письмовому провадженні (а.с.71).
Повний текст рішення виготовлено 14.01.2020р.
Відповідно до ч. 4 ст.250 КАС України судове рішення підписано без його проголошення через неявку сторін на його проголошення.
Розглянувши адміністративний позов, долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови від 01.11.2019р. ВП №60469433 відповідачем об'єднано в одне виконавчі провадження ВП №60469433 та ВП № 60469476 про стягнення з позивача грошових коштів на загальну суму 14012,58 грн. Об'єднаному виконавчому провадженню присвоєно номер ЗВП №60475021 (а.с.56).
В ході здійснення зведеного виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника від 21.11.2019р. ЗВП №60475021 (а.с.12).
Позивач вважає, що постанова про арешт коштів боржника від 21.11.2019р. ЗВП №60475021 є протиправною оскільки на її підставі здійснюється відрахування з його пенсії, яка є єдиним засобом до існування, що і стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно частин 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Як вже встановлено судом в ході здійснення зведеного виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника від 21.11.2019р. ЗВП №60475021, при цьому суд зазначає, що винесення вказаної постанови не передбачає звернення стягнення в даному випадку на пенсію позивача, а є лише засобом забезпечення реального виконання рішення.
Будь-яких доказів, які б свідчили, що на арештований рахунок здійснюється зарахування пенсії позивачем не надано, а тому вимога про визнання постанови про арешт коштів боржника від 21.11.2019р. ЗВП №60475021 протиправною є безпідставною.
Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника врегульовано розділом ІХ Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
З матеріалів виконавчого провадження наданого відповідачем вбачається, що 04.11.2019р. відповідачем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.48).
Вказана постанова позивачем не оскаржується.
Зважаючи на вищевикладене суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 287, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник