14 січня 2020 року справа №340/3290/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (в письмовому провадженні) адміністративний позов Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області (далі - Управління) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - виконавча служба) (третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з заявою до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови, якою накладено штраф у сумі 5100 грн.; від 03 грудня 2019 року.
У позовній заяві зазначає, що компенсація втрати частини пенсії виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Стверджує, що, виконуючи рішення суду про виплату компенсації втрати частини пенсії ОСОБА_1 , дотрималось цих правил.
Звертає увагу, що невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів є поважною причиною.
Виконавча служба та третя особа правом на подання відзиву на позов та пояснень не скористалась, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.28-29).
Ухвалою суду від 13 січня 2020 року прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.38).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, 09 квітня 2019 року Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління, яким зобов'язав останнє нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії (а.с.33-36).
09 вересня 2019 року виконавча служба прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.12-13).
19 вересня 2019 року Управління сповістило виконавчу службу, що провело нарахування компенсації втрати частини пенсії (а.с.9-10).
Нарахування склали 85347,69 грн.
Управління зазначило, що кошти будуть виплачуються відповідно до приписів Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок), який затверджено постановою Уряду України від 22 серпня 2018 року №649.
Цим підзаконним нормативно-правовим актом встановлено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Постанова Уряду України набрала чинності 28 серпня 2018 року.
03 грудня 2019 року виконавча служба прийняла постанову про накладення на Управління штрафу в сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк (протягом 10 робочих днів) (а.с.9-11).
Постанову про накладення штрафу позивач отримав 09 грудня 2019 року (а.с.9).
Управління звернулося до суду 19 грудня того ж року (а.с.5-8).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, Управління вважає, що заборгованість, яка виникла перед ОСОБА_1 , має виплачуватись на підставі приписів Порядку.
Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, після набрання рішенням законної сили його юридична сила прирівнюється до сили закону у правовідносинах між сторонами.
Змінити порядок виконання судового рішення можна тільки в порядку, який встановлено законом.
Відповідно до приписів частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішень, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що відстрочити або розстрочити виконання судового рішення може тільки суд, а не суб'єкт владних повноважень (у тому числі боржник).
Тому, Управління не виконало рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, він є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Його територіальні підрозділи також органи виконавчої влади.
Управління, яке представляє державу у правовідносинах з ОСОБА_1 , стверджує, що не може виконати рішення суду у зв'язку із відсутністю коштів.
На його погляд, таку причину невиконання рішення суду треба визнати поважною.
Такий висновок позивач ґрунтує на правовому висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові від 22 листопада 2016 року у справі №804/5081/13-а.
Так, Верховний Суд України зробив такий висновок: невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Суд не погоджується з правовим висновком Верховного Суду України та відхиляється від нього.
Якщо погодитись з цим висновком, то треба визнати, що рішення суду стосовно грошових зобов'язань держави можуть не виконуватись роками, оскільки у неї постійно існує дефіцит бюджетних коштів.
Накладення штрафу на державний орган за невиконання судового рішення ніяким чином не порушує права держави, так як його сума перераховується на рахунок виконавчої служби (з рахунку одного державного органу на рахунок іншого).
У такому випадку накладення штрафу є постійним нагадуванням державі про невиконання нею конституційного обов'язку.
Це спонукає її пришвидшити пошуки коштів, щоб виконати рішення суду.
Варто зазначити, що стягнення компенсації стосувалося невиконання судового рішення про стягнення пенсій у продовж 6 років (а.с.33-36).
Водночас держава не звернулась до суду з клопотанням про розстрочення виконання судового рішення.
Це доводить, що не намагалась довести суду наявність підстав, що унеможливлюють своєчасне виконання рішення суду.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що боржник (держава) не виконав судове рішення без поважних причин.
За таке порушення встановлена відповідальність відповідно до приписів часини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) (штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Штраф накладено у розмірі, що відповідає вимогам Закону.
Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей